Ян-Амор Тарновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тарновський Ян Амор)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Амор Тарновський
Jan Amor Tarnowski.PNG
Народився 1488(1488)
Та́рнів
Помер 16 травня 1561(1561-05-16)
Вевюрка
Громадянство
(підданство)
Польща
Діяльність воєначальник, магнат
Відомий завдяки засновник Тернополя
Учасник Московсько-литовська війна 1507—1508, Московсько-литовська війна 1512—1522, Битва під Оршею, Польсько-тевтонська війна, Битва під Обертином, Московсько-литовська війна 1534—1537, Q11794909? і Війна кокоша
Magnum opus Consilium rationis bellicae[d]
Титул граф[d]
Посада Краківські каштеляни, Краківські воєводи, Воєводи руські, Каштелян, Староста і Великий гетьман коронний
Військове звання Гетьман великий коронний
Рід Тарновські
Батько Ян Амор Юніор Тарновський
Мати Q9165683?
У шлюбі з Зофія Шидловєцька
Діти Zofia Tarnowska[d] і Ян Криштоф Тарновський
Нагороди
Knight in the Order of the Holy Sepulchre
Герб

Я́н-Амо́р Тарно́вський, Ян Магнус[1] Тарновський (пол. Jan Amor Tarnowski; січень 1488, м. Та́рнів[2] — 16 травня 1561, родинний маєток Вевюрка[3]) — державний, політичний, військовий діяч Польського королівства. Представник шляхетського роду Тарновських гербу Леліва. Великий гетьман коронний (15271559). Придворний короля (з 1502). Каштелян войницький1522), краківський (з 1536). Воєвода руський (15271535) і краківський1535). Староста сандомирський, жидачівський, сондецький, городельський. Перший граф Священної Римської імперії в родині Тарновських (1547)[4]. Засновник міста Тернополя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських в катедрі Тарнува

Ян Амор Тарновський (Іоанн з Тарнова, Ян Амор ІІ з Тарнова), син Яна Амора молодшого і Барбари Завішанки з Рожнова[4] — онучки Завіші Чорного з Габрова; походив з багатої шляхетської родини, яка мала сенаторський статус.

Виховувався при дворах кардинала Фридерика Яґеллончика, королів Яна I Ольбрахта, Александра I Яґеллончика і Сиґізмунда I Старого. Вчився у Краківській академії, при єпископі Перемишля.[2] Отримав всесторонню класичну гуманітарну, військову освіту.

Бойовий шлях почав у віці 22 років під керівництвом гетьмана литовського Костянтина Острозького. 1509 року учасник облоги Хотинської фортеці.[2] 1512 року: брав участь у поході на Молдовське князівство (керував кавалерійським підрозділом), у битві під Лопушним. У 15171521 роках, щоб покращити свою освіту, здійснив велику подорож по світу: побував у країнах Західної Європи, відвідав Близький Схід — у тому числі Сирію, Палестину, Єгипет, Грецію, Османську імперію.

На боці антиосманської коаліції брав участь у габсбургсько-османській війні у 1521 році. У 1524 році в сутичці під Львовом розбив османсько-татарський загін. 1531 р. очолив польське військо в битві під Обертином у війні з Молдавським господарем Петру IV Рарешем за владу над Покуттям. 1533 року очолив опозицію в Сеймі, згодом відійшов від політики. 1534 року: за його сприяння обнесено валом та зміцнено замок у Хмільнику;[5] керував польсько-литовсько-українським військом у війні проти Московії. Уславився здобуттям Гомеля, облогою і взяттям Стародуба (1535 р.).

У 1537 році став на сторону короля під час «кокошої війна». Брав участь у придушенні виступу мешканців Гданська проти влади короля.[6]

Рояліст у внутрішній політиці; виступав проти зростання шляхетських привілеїв. Видатний адміністратор.
1540 року заснував місто Тернопіль. Видав грамоту про права та обов'язки міщан, рівність латинського та грецького обрядів.[2]
1547 року: отримав титул графа Священної Римської імперії;[4] агент Яна Амора Тарновського Йоб Братфуш (Претфус) купив у львівських міщан Вольфа та Януша Шольців, Георга Ґансборна «pro sua necessitate» 21 віз «січної» зброї, 17 возів «залізива», 115 штук вогнепальної зброї, аркебузу, ручні мушкети[7]

«Протектор» православного львівського єпископа Макарія Тучапського.[8]

Ян-Амор Тарновський — автор праці «Рада воєнної справи» (лат. Consilium rationis bellicae) (1558 р.), яка виклала досягнення польської військової думки і техніки того часу, на ній виховувалось декілька поколінь полководців Речі Посполитої. Володів великою бібліотекою, колекцією творів мистецтва.[2]

Помер 16 травня 1561 року в родинному маєтку Вевюрка (перед смертю за присутності кам'янецького єпископа Леонарда Слоньчевського ствердив, що помирає римо-католиком[9]). У латинській катедрі Тарнова коштом зятя, князя Василя Костянтина Острозького, наприкінці XVI ст. встановлено виготовлений майстром Паллавіні надгробок батьку Янові Аморові (верхній ярус) та сину Янові Кшиштофові (нижній) Тарновським[10] з епітафією.[11]

Маєтності[ред. | ред. код]

Посідав дідичним правом міста Тарнів, Тернопіль (обидва міста фортифікував), Ярослав (спорудив новий замок замість старого, який перетворювався на руїни).[9] 1528 року у Івана (Яна) Дідушицького купив село Пустомити (нині місто), які пізніше відкупив син Івана (Яна) Микола Дідушицький.[12]

Вшанування[ред. | ред. код]

Історична назва вулиці у Львові за Австро-Угорщини та Польщі (1907-1943) (тепер вулиця генерала Мирона Тарнавського).

Родина[ред. | ред. код]

Зофія Шидловєцька

Батько: Ян Амор Юніор Тарновський. Матір: Барбара Завішанка з Рожнова. Дружини:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 326.
  2. а б в г д Окаринський В., Ханас В. Тарновський Ян ІІ Амор… — С. 385.
  3. Вевірка[неавторитетне джерело]
  4. а б в г Tarnowscy (01) (пол.)
  5. Chmielnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 589. (пол.)
  6. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 327.
  7. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 33. (пол.)
  8. Грушевський М Історія України-Руси. — Т. V. — С. 438.
  9. а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 328.
  10. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 198. (пол.)
  11. Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 646. (лат.)
  12. Pustomyty z Wolicą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.) — S. 312. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Отто Ходецький
POL województwo ruskie IRP COA.svg Воєвода Руський
1527-1535
POL województwo ruskie IRP COA.svg Наступник
Ян Тенчинський