Тарновські (козацький рід)
| Тарновські | |
|---|---|
 | |
| Підданство: |  Річ Посполита Російська імперія
|
| Замки / палаци: | Качанівка |
Тарно́вські — козацько-старшинський рід, походженням з Правобережжя, який, спочатку під прізвиськом Ляшко, з'явився на Прилуччині у 2-й половині 17 ст. Іван Ляшко-Тарновський був військовим товаришем Прилуцького полку (1661).
Син його, Федір Ляшко-Тарновський, був сотником варвинським (1689–1693).
Від нього і його старшого брата Василя Ляшка-Тарновського ведуть початки дві лінії роду Тарновських: молодша — полтавська і старша — чернігівська.
З першої вийшов ряд сотників варвинських (1689–1769), зокрема Іван Тарновський (1760–1769), полковник гадяцький (1772–1779); з другої — Степан Тарновський († близько 1730), бунчуковий товариш і, разом з Семеном Чуйкевичем, керівник Генеральної Військової Канцелярії (1728).
Син Степана — Яків Тарновський був генеральним бунчужним (1761–1779); з внуків — Василь Тарновський, вихованець Кенігсберзького університету, був чернігівським губернаторським маршалом (1790–1794), а Степан Тарновський — київським губернаторським маршалом (1791–1792).
Син Степана — Григорій Тарновський (1788–1853), власник Качанівки на Борзенщині, знавець і меценат мистецтва, був приятелем Т.Шевченка.
Син Василя — Володимир Тарнавський, член Полтавського Генерального Суду (1818–1826), український патріот, член масонської ложі «Любов до істини»
Внуком Василя Яковича був Василь Тарновський (старший) (1810–1866), а правнуком Василь Тарновський (молодший) (1838–1899), їх родич Микола Якович Тарновський (1858–1898), дідич Канівського повіту, був археологом-аматором і збирачем київської старовини (видав «Каталог коллекций украинских древностей» з текстом В. Антоновича, 1898). З цієї лінії походить також Сергій Тарновський (* 1883), піаніст і професор Київської консерваторії у 1920-их pp. Бізнесвумен Тетяна Гайн-Тарновська є правнучкою Василя Тарновського-молодшого (1837—1899) і живе в Шотландії.[1]
- Тарновський Володимир Володимирович (1872, м. Херсон — 1952) — громадський діяч, фінансист.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Донік О. М. Тарновські // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 35. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Тарновські // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Качанівське «люблю» // Україна молода, № 84-085, 20.05.2011
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олігархи мають навчитися не лише брати, але й віддавати — Тетяна Тарновська / Ростислав Хотин для Радіо Свобода, 04 грудня 2016