Тарношин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Тарношин
пол. Tarnoszyn

Координати 50°25′ пн. ш. 23°47′ сх. д. / 50.417° пн. ш. 23.783° сх. д. / 50.417; 23.783Координати: 50°25′ пн. ш. 23°47′ сх. д. / 50.417° пн. ш. 23.783° сх. д. / 50.417; 23.783

Країна Польща
Воєводство Люблінське воєводство
Повіт Томашівський повіт
Гміна Ульгувек
Населення 465 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 84
Поштовий індекс 22-678
Автомобільний код LTM
SIMC 0904612
GeoNames 757028
OSM r7034305  ·R
Тарношин. Карта розташування: Польща
Тарношин
Тарношин
Тарношин (Польща)
Тарношин. Карта розташування: Люблінське воєводство
Тарношин
Тарношин
Тарношин (Люблінське воєводство)
Мапа

Терношин (пол. Tarnoszyn) — село в Польщі, у гміні Ульгівок Томашовського повіту Люблінського воєводства[2]. Населення — 465 осіб (2011[1]).

Історія[ред. | ред. код]

Село Терношин належало до Равського повіту. На 01.01.1939 в селі проживало 1120 мешканців, з них 430 українців-грекокатоликів, 580 українців-римокатоликів, 60 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв[3].

У ніч з 17 на 18 квітня 1944 р. українські націоналісти з ОУН-УПА напали на село, вбивши 140 поляків, у тому числі 21 з села Ульговек, які тут сховалися. Вони також спалили костел і священик і більшість господарств[4].

6-15 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 25 українців[5]. У селі залишилося 111 поляків[5].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Церква Різдва Богородиці[ред. | ред. код]

В селі існувала греко-католицька церква побудована у 1759 р. в селі Угринів, і перенесена до Тарношина у 1904 р. У 1994 році її придбала греко-католицька парафія в Любліні. Перенесена до Люблінського музею народної архітектури, у відділ «Розточчя». У 1997 році була реставрована.[6]

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 221 34 157 30
Жінки 244 37 142 65
Разом 465 71 299 95

Відомі люди[ред. | ред. код]

Мешканецем села був вояк української галицької армії Добош Демко, стрілець, 1896 р.н.[джерело?]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Євген Пістун (нар. 1942) — український фахівець у галузі автоматизації[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 10 листопада 2018.
  2. Мапа гміни Ульгувек з описом сіл
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 65.
  4. Szczepan Siekierka; Henryk Komański; Krzysztof Bulzacki (2006). Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Polakach w województwie lwowskim 1939–1947. ISBN 83-85865-17-9. OCLC 77512897. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка)
  5. а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 423. (пол.)
  6. Rąkowski G Polska egzotyczna, część II, Oficyna Wydawnicza «Rewasz», Pruszków 2002, s. 315
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
  8. Тимошенко Л. В. Люблін // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.