Тартаків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Друга столиця України

Церква Різдва Іоана Хрестителя УПЦ КП в с.Тартаків..jpg

Тарта́ків — село Сокальського району Львівської області.

Назва[ред.ред. код]

Назва села Тартаків походить від пристрою для нарізки дерева «тартак» (лісопильня).

Історія[ред.ред. код]

Уперше письмова згадка про Тартаків подана 1426 р. в документі князів Белза Земовита V і Владислава, виданому в Сокалі у справі розмежування володіння Готґарда.

З 1587 р. тартаківські маєтки належали родині Тшецінських, згодом — родині магнатів Потоцьких.

1685 р. на прохання власника поселення магната Щенсного Казимира Потоцького Тартаків отримав привілей і права містечка (маґдебурґію). Король Ян III Собеський дозволив щорічно проводити у містечку чотири ярмарки (з участю купців-німців, -французів, -татар, -турків, -росіян, які привозили товари) тривалістю по два тижні, щотижня в п'ятницю — торг. На основі наданого привілею збудовано Тартаківську ратушу зі стрімкою вежею і годинником на вежі, навколо ратуші оригінально закладено в чотирикутнику ринок у стилі бароко, де були розміщені крамниці та численні склади для товарів. До ратуші вело п'ять в'їзних брам. Для захисту від нападу грабіжників ринок був перетворений на замково-оборонну фортецю. Вартовий, який стояв на сторожі на вежі ратуші, при наближенні небезпеки сповіщав мешканців. Тоді негайно зачинялися брами, зникали товари, озброєна сторожа займала свої пости. На склепінні Тартаківського костьолу пензлем художника Станіслава Строїнського відтворено облогу ринку татарами та оборону залогою і мешканцями містечка.

Воєвода київський Щенсний Казимир Потоцький надавав новоприбулим посадникам вільні землі; євреям дозволив відкрити друкарню, згодом зачинив друкарські преси, передав їх єзуїтам. У місті була єврейська синагога. Розвивалися текстильне, ювелірне, миловарне і лимарне ремесла. Виготовляли пиво, пізніше функціонували ґуральня і цегельня. У 1748 р. король Август III підтвердив містечку права. Містечко було фортецею, яка також захищала підступи до Кристинополя (Червонограда).

1774 року мешканці Тартакова під охороною війська склали в костьолі присягу вірності цісаревій і цісарю. На запитання, чи визнають тодішніх правителів за цісаря і свого пана, селянин відповів: «Нехай там і чорт буде цісарем, щоб тільки добрим був паном, то ми будемо його слухати». 1784 р. утворено маґістрат у складі президента, двох бургомістрів і міського писаря.

Тартаківські ярмарки набули визнання, коли цісар купив собі на одному з них коня арабської породи, а для свого секретаря хутра. Згодом за австрійських часів ярмарки перенесено за кордон, і містечко почало занепадати.

1784 року пожежа знищила 130 будинків, зубожілим мешканцям була надана допомога з каси ім. Кузневича. На кінець XIX ст. містечко Тартаків разом Тартаковом-селом і Тартаковцем становили одну громаду.

1890 р. населення міста разом з двірським обшаром нараховувало 1280 мешканців, у тому числі 277 римо-католиків, 212 греко-католиків, 790 юдеїв. У містечку працювала двокласна чоловіча та окрема жіноча школи, які в 1899 р. реорганізовано в чотирикласну змішану.

У період панування Польщі (19201939 рр.) за адміністративним поділом існували: Тартаків— місто, Тартаків і Тартаківець — село. У містечку була семикласна школа, постерунок поліції і два млини. Працювали ремісники-кустарі.

1941 р. гітлерівські війська піддали артилерійському обстрілу поселення Тартакова. Пожежа, що виникла, знищила багато будинків, і, по суті, містечко припинило існування. Відродилось воно після війни вже як одне із сіл Сокальського району.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Храм Різдва Іоана Предтечі УПЦ КП.jpg

Костел св. Архангела Михаїла[ред.ред. код]

Костел св. Архангела Михаїла побудований 1587 р., 1603 р. реконструйований в стилі рококо. Колись при костьолі функціонував навчальний заклад «Колеґія школьна». Ймовірно, львівський майстер Томас Гертнер був головним автором монументальної декорації в храмі, яку раніше приписували Станіславові Строїнському.[1]

Замок-палац Потоцьких (XVII ст.)[ред.ред. код]

В Тартакові був замок Потоцького (залишки зберіглися у вигляді обороних мурів з південо-західного боку). Наприкінці 19 ст, на рештках замку зводять палац коштом тодішнього власника маєтку в Тартакові Збіґнєва Лянцкоронського, представника відомої польської шляхетської родини Лянцкоронських (пол. Lanckorońscy). Двоповерховий, з цегли, з ризалітом та балконом, палац зведений у стилі французького необароко за проектом львівського архітектора Вінцент Равський (молодший). З півдня до будинку приєднаний Г-подібний господарський корпус. Лянцкоронські розбудували та реконструювали старий замок, зробили нову будівлю, орієнтуючись на «Casino de Paris» у Монако. Замок розташований у великому парку XVIII століття.

3 лютого 2010 р. голова Львівської ОДА Микола Кміть підписав угоду про передачу в концесію пам'ятки архітектури національного значення. Угоду укладено на 49 років із приватним інвестором з Волині — ФОП «Новосад». Інвестор зобов'язується вивести з аварійного стану і ввести в експлуатацію палац як туристично-відпочинковий центр.[2]. У березні 2011 року планується розпочати перший етап реставраційних робіт з монтажу даху.[3] Та у вересні 2015 року будівля палацу ще перебувала в геть жахливому аварійному стані.[4]

Пам'ятники[ред.ред. код]

В Тартакови встановлені:

  • Пам'ятник Незалежності України
  • Пам'ятник Т. Г. Шевченку
  • Пам'ятник загиблим воїнам
  • Фігура Пресвятої Богородиці на честь 600-ліття с.Тартаків

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Люди, пов'язані з Тартаковом[ред.ред. код]

Фотографії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]