Тастіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Tastil
Тастіль
XIII ст. – XVI ст. Тауантінсую Flag
Розташування Місто-держава Тастіль
Руїни Тастіля
Столиця Тастіль
Мови кунса
Релігії Поганство
Форма правління монархія
Історія
 - Засноване XIII ст.
 - Підкорено інками XVI ст.

Тастіль — місто-держава індіанського племені атакаменьйо. Є одним з найбільших міст доколумбової епохи на території сучасної Аргентини. Остаточно було підкорено інками на чолі із Уайном Капаком. У 1903 році відкрито шведським археологом Еріком Боманом. У 1967 році експедицієї Національного університету Ла Плати на чолі із Маріо Чікліано були проведені роботи з реконструкції Тастіля.

Географія[ред.ред. код]

Розташований на висоті 3200 м над рівнем моря, в районі Росаріо-де-Лерма провінції Сальта на півночі Аргентини. Неподалік розташовується місто Санта-Роза-де Тастіль, річка і ущелина Торо.

Історія[ред.ред. код]

Початкова історія Тастіля невідома. Була утворено могутнім індіанським племенем атакаменьйо. Відповідно до виявлених мумій володарів час перетворення тастіля на місто-державу дослідники відносять до XIII ст. В часи розквіту — кінець XV — 1 пол. XVI ст — місто мало площу у 12 га і нараховувало 2000 мешканців, загалом в державі проживало близько 3 тис.

Держава Тастіль володіло колоніями-факторіями на території сучасних міст Сальта, Невадо-де-Акай, Паньо-і-Потреро, Жужуй, а також більшою частиною долини Лерма. Перебувала в дружніх відносинах з державою Колья, а також племенами мапуче на території сучасного Чилі. Ймовірно Тастіль виконувало функцію посередницької торгівлі між андськими державними утвореннями та поселеннями узбережжя Тихого океану. Ймовірно торговці Тастіля мали доступ до мідних копалень на землях сучасного Чилі.

Перебіг війни з імперією інків достеменно невідомий. Ймовірно за часи Тупак Юпанкі тастіль зазнало поразки й визнало зверхність інків, а вже наступний Сапа Інка Уайна Капак ліквідував рештки автономії, виселив звідси корінне населення, заселивши колоністами (розмовляли мовою кечуа), було зведено фортецю-пукара.

Опис[ред.ред. код]

На сьогодні виявлені близько 440 осель з кам'яних валунів без використання вапняного розчину, а також кладовища, різні господарські приміщення, підняті звивисті дороги, що ведуть до місць проведення громадських заходів, що сходяться на центральній площі, а також місця для помелу зерен кіноа та кукурудзи, загони для лам. На головній площі знаходився уанка (священне каміння), де проводилися релігійні ритуали.

Джерела[ред.ред. код]