Смотрич (село)
| село Смотрич | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район |  Кам'янець-Подільський район
| ||||
| Громада | Кам'янець-Подільська міська громада | ||||
| Облікова картка | Смотрич | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1530 | ||||
| Колишня назва | Татариски | ||||
| Населення | 1355 (2015) | ||||
| Площа | 6,199 км² | ||||
| Густота населення | 202,29 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32325 | ||||
| Телефонний код | +380 3849 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°39′42″ пн. ш. 26°33′51″ сх. д. / 48.66167° пн. ш. 26.56417° сх. д.Координати: 48°39′42″ пн. ш. 26°33′51″ сх. д. / 48.66167° пн. ш. 26.56417° сх. д. | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32370, с. Колибаївка | ||||
| Карта | |||||
  Смотрич | |||||
 Смотрич | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Смо́трич (до 1946 — Татариски) — село в Україні, в Кам'янець-Подільській міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Історична назва — «Татариски». Перейменовано 7 березня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР. При перейменуванні села йому надано назву річки, на березі якої воно розташувалося. Первісна назва села «Татариски» пов'язана з тим, що можливо початково поселення було заселене чи засноване татарами.
Географія[ред. | ред. код]
Приміське село міста Кам'янець-Подільський на його південній околиці, через міст Лань що біжить. Село розташоване біля річки Смотрич та Смотрицького каньйону. Через село проходить автошлях національного значення Н03.
Клімат[ред. | ред. код]
Смотрич знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Історія[ред. | ред. код]
У податкових списках 1530—1542 є село Татари. Це, найімовірніше, майбутні Татариски. Тоді там нараховувалося 0,5 лана. Згідно з люстрацією Кам'янецького староства 1565, Татариски (або Татарища) були неначе наново заселеним поселенням: з 15 людей, що там мешкали, тільки два платили чинш, а решта «висиджували свободу»: хто 2 роки, а хто — 7 і 8. З них один був отаманом. За податковими списками нараховувався тут 1 лан, доходу набігало 7 злотих. Люстрація Кам'янецького староства, проведена 1566, повідомляє про село Татарища таке: «У тому селі люди нічого не дають, вони ще мають волю, тому що заново осіли. Їх є 13. Крім них, 2 чоловіки дають по 30 грошей; усе становить 2 флорини. Усі дають подимного по 2 гроша, що становить 1 флорин. Уся сума — 3 флорини». І пізніше Татариски не піднімалися до значного поселення. Виною цьому було сусідство Кам'янця: це прикордонне місто манило до себе жадібних хижаків, які, не маючи змоги здобути місто, спустошували його околиці.
1746 Татариски мали всього 12 дворів. 1789 число дворів у Татарисках, які звали ще Вітівкою, досягло 55. 1795 Татариски отримав граф Аркадій Іванович Морков. 1820 тут нараховувалося 70 підданих, 1871 — 108 селян і 2 чиншовики. 1893 територія цього поселення розподілялася так: у Миколи Володимировича Римського-Корсакова — 1,5 десятини, у міщан Петра Йосиповича Скварського та Мартина Андрійовича Зюбрицького — 57 десятин, у товариства селян (31 хазяїн) на правах приватних власників — 90 десятин, у селянського товариства — 226 десятин. Дворів 57, жителів 315.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
1895 у Татарисках відкрито школу грамоти. Вона мала окреме приміщення.
Як повідомляє довідник Олександра Крилова «Населені місця Подільської губернії» (Кам'янець-Подільський, 1905), Татариски входили до Довжоцької волості. Тут було 72 двори, 414 мешканців. Розташовувалися Татариски в трьох верстах від Кам'янця-Подільського та в трьох верстах від Довжку. Згідно з працею «Населені місця Поділля» (Вінниця, 1925), у селі Татариски було 143 господарства, 615 мешканців, 320 десятин землі в користуванні.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
У 1946 році відповідно до радянської політики змінено на нейтральну назву «Смотрич». Комуністична влада боролась зі всім ворожим та буржуазним, у немилість потрапили назви інших народів, у різний час було вилучено практично усі назви поселень, в основах яких звучали як давні, так і новітні етноніми. Виняток було зроблено лише для етноніма «російський». Так село Татариски стало селом Смотрич.[1]
Через ухвали Хмельницького облвиконкому від 12 січня 1967 року про об'єднання населених пунктів, які злилися, до Смотрича приєднано село Кубачівка. Перша згадка про яке є в документах 1460 року, в дозволі польського короля Казимира IV Ягеллончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів. Давні варіанти назви села: Кобачівка, Кубачівці. До 11 серпня 1954 року, була центром Кубачівської сільської ради.
З 1991 року в складі незалежної України.
17 вересня 2017 року освячений храм УГКЦ Воздвиження Чесного Хреста[2].
З 12 червня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи входить до складу Кам'янець-Подільської міської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення[ред. | ред. код]
Кількість наявного населення за переписом 1989 року в селі склало 1409 осіб.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1244 осіб.[4]
Згідно перепису 2015 року селі проживало 1355 осіб, населення села скоротилось на 3,83 % порівняно зі 1989 роком.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,17 % |
| російська | 1,75 % |
| білоруська | 0,08 % |
Охорона природи[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Світлини[ред. | ред. код]
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОЙКОНІМІЯ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ: ЕКОЛІНГВІСТИЧНИЙ ДИСКУРС.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Митрополит Василь (Семенюк) освятив новий храм на Хмельниччині. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області»
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література[ред. | ред. код]
- Сіцінський Є. Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії. Кам'янецький повіт. — 1895.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
