Татев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монастир
Татев
вірм. Տաթև
..Tatev Monastery.jpg
39°22′49″ пн. ш. 46°15′01″ сх. д. / 39.38028° пн. ш. 46.25028° сх. д. / 39.38028; 46.25028Координати: 39°22′49″ пн. ш. 46°15′01″ сх. д. / 39.38028° пн. ш. 46.25028° сх. д. / 39.38028; 46.25028
Країна Вірменія Вірменія
Місто с. Татев
Марз Сюнік
Конфесія Вірменська апостольська церква
Єпархія Сюнікська єпархія
Архітектурний стиль Вірменська архітектура
Дата заснування 906
Будівництво 8951295 роки
Відомі мешканці Ованес Воротнеці, Григор Татеваці
Статус  діючий

Татев is located in Вірменія
Татев
Татев
Татев (Вірменія)

Татевський монастир (вірм. Տաթև) — монастир Вірменської Апостольської Церкви, розташований на південному сході Вірменії, поблизу села Татев марзу (області) Сюнік, недалеко від міста Горіс, за 280 км від Єревана.

Історія[ред.ред. код]

Існує два варіанти перекладу назви Татев з грабару (давньовірменської): «дай крила» або «лети».

Заснований у IX столітті. Політичний центр Сюнікського царства, починаючи з IX століття. Населення монастиря в X столітті становило близько тисячі чоловік. У XIII столітті монастир збирав податки з 680 навколишніх сіл і прагнув розширювати свій вплив, на ґрунті чого навіть виникали конфлікти з місцевим населенням. Один з найважливіших центрів науки й освіти у Вірменії (XIV—XV ст.).

Сильно постраждав від землетрусу в 1931 році. В наш час[Коли?] монастир діє, на території ведуться відновлювальні і реставраційні роботи. Монастир відкритий для відвідування без обмежень. Найближчим часом швейцарською компанією має розпочатися будівництво найбільшої в країні канатної дороги, що буде з'єднувати монастир з селом на іншій стороні каньйону річки Воротан.

Основні споруди[ред.ред. код]

  • Головна архітектурна споруда монастиря — Церква Св. Погосов і Петроса (X століття), була побудована в 895—906 роках.
  • Церква Св. Григорія (IX століття) примикає до головної церкви з південної сторони. Відповідно до хроніки, церква була побудована в 1295 замість більш раннього будинку, побудованого в 836—848 рр. сюнікським князем Пилипосом та зруйнованого землетрусом 1139 року. Храм відновлений наприкінці XIII століття Орбелянами [1].
  • Надбрамна церква Аствацацін (XI століття). Має вертикально орієнтовані пропорції, що рідко зустрічається у вірменській архітектурі. Всередині невелика куполоподібна зала з нішами в усіх стінах, крім західної.
  • «Гавазан» — колона, що коливається. Встановлена 904 року у дворі, поблизу житлового приміщення монастиря. Є унікальним витвором вірменської архітектури та інженерної думки того часу. Це восьмигранний кам'яний стовп (вісім метрів заввишки), увінчаний хачкарами, встановленими на різьбленому карнизі. Від сейсмічних коливань, і навіть від дотику людської руки стовп може нахилятися і самостійно повертатися в початкове положення. Коливання цього маятника попереджали населення монастиря про землетруси, а також про наближення ворожих військ.

Фотогалерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Див. Степанос Орбелян