Татхагатагарбха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Татхагатага́рбха (санскр. तथागतगर्भतथागतगर्भ, tathāgatagarbha IAST — букв. «вмістилище Так Прихожого», або «зародок Так Прихожого») — вчення про безперешкодні можливості для всіх живих істот стати буддами, або ж — про присутність будди («природи будди») в кожній живій істоті.

Основи вчення, поширення[ред. | ред. код]

Вчення про Татхагатагарбху (або теорія Татхагатагарбхи), сформувалась в Індії в IVV століттях. Біля його витоків, імовірно, стояли буддійські мислителі Майтрея-Асанга, Васубандгу і Сараматі.

Згідно російським дослідникам-буддологам, автори вчення говорили в своїх трактатах: 1) про те, що всі істоти можуть стати буддами, оскільки в природі істот немає нічого, що могло б цьому перешкодити, або 2) про те, що всі істоти вже є будди (або суть будди) і їм треба лише розкрити, реалізувати свою «буддовість» (слово «гарбха» можна перевести, в тому числі, як «зародок [будди]»)[1].

Слід зазначити, що повністю вчення про Татхагатагарбху ні в одному з його видів не розділила ні одна школа буддизму за межами Індії, за винятком кількох течій в китайському буддизмі та школою Джонанг, чия активна діяльність припала на XVII ст. На думку C'юзан Хукхам, присвячений сутрам Татхагатагарбхі трактат «Ратнаготравібхага», з коментарем на нього «Дхармадхарматавібхага» авторства Майтріпи (XI ст.), став в Тибеті не тільки основою вчення Махамудри Марпи але, можливо, й вчення Атіши. Для школи Каг'ю, Майтріпа є джерелом практики Махамудри та текста «Ратнаготхавібхага».[2]

В даний час першу з перерахованих точок зору більш-менш підтримують тибетські буддисти Махаяни, другу, по-своєму, — буддисти Китаю, Кореї та Японії, а також тибетські буддисти, практикуючі Дзогчен. Останні стверджують, що природа людського розуму є Пробудження, або початкове знання (рігпа, джняна, відья)[3][відсутнє в джерелі].

Споріднені вчення[ред. | ред. код]

Теорія Татхагатагарбхі близька за своєю суттю теорії про Алая-віджняну буддистів-йогачaрінів. Останні використовували термінологію послідовників вчення про татхагатагарбху в своїх творах, таких як «Ланкаватара сутра» і «Махаяна шраддхотпада шастра». Оскільки вчення про «вмістилище/зародка Так Прихожого» так і не стало самостійним напрямком в буддизмі, його іноді асоціюють з Йогачарою.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Торчинов, 2000, с. 111-112
  2. Hookham S. K. The Buddha Within. Tathagatagarbha Doctrine According to the Shentong Interpretation of the Ratnagotravibhaga. SUNY Press, 1991. 422 p. ISBN 978-0-7914-0358-7
  3. Торчинов, 2000, с. 110

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]