Тацца Фарнезе
 | |
| Час створення: | 2 століття до н. е. |
|---|---|
| Матеріал: | Онікс і агат |
| Техніка: | Камея |
| Зберігається: | Національний археологічний музей (Неаполь) |
| Музей: | Колекція Фарнезе |
 Тацца Фарнезе у Вікісховищі | |
Тацца Фарнезе — чаша у вигляді камеї з сардонікса. Її діаметр 20 см[1][2]. Була створена в період між 300 і 20 роком до н.е[1][3].
Зараз зберігається в Національному археологічному музеї Неаполя.[4] Вважається шедевром цього жанру мистецтва та одним із головних творів александрійського мистецтва доби Птолемеїв.
Короткий опис[ред. | ред. код]
Тацца Фарнезе на зворотньому боці зображує Горгонейон. На аверсі ліворуч — персоніфікація Нілу, що спирається на дерево і тримає ріг достатку. Навпроти сидять дві німфи, одна також з рогом достатку, інша п'є з миски. У верхній частині можна побачити двох летючих божеств вітру. Внизу — сфінкс, а над ним жінка, яка, ймовірно, уособлює Ісіду — Деметру. У центрі камеї зображений Триптолем.
Інтерпретація та датування цієї сцени та об'єкта не до кінця визначені. Камея, можливо, була зроблена після голоду в 187 році до нашої ери. Зображення Ісіди-Деметри тоді мало би відповідати Клеопатрі I. Ніл символізує процвітання і багатство, Триптолем — відновлену владу Нілу. Сфінкс — символ королівської родини Птолемеїв.
Історія Таззи Фарнезе[ред. | ред. код]
Сучасна історія камеї особливо цікава. У середньовіччі камея зберігалася в Константинополі, після того, як в 1204 році під час Четвертого хрестового походу місто було розграбоване, камея потрапила на захід. Вона була у володінні Фрідріха II, а вже на початку 15 ст. камея опинилася при дворі Тимуридів у Центральній Азії. Звідти походить малюнок Таззи Фарнезе, підписаний Мохаммедом аль-Хайямом, який з дивовижною точністю відтворює сцену, зображену на передній частині чаші. Як Тазза Фарнезе потрапила до Середньої Азії, достеменно невідомо. Трохи пізніше чаша-камея перейшла у володіння Папи Павла II, а через папу Сікста IV перейшла у володіння Лоренцо Медічіо, і вже звідти потрапила до Палаццо Фарнезе, а потім і до Неаполя.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Günter Grimm: Alexandria. Die erste Königsstadt der hellenistischen Welt. Bilder aus der Nilmetropole von Alexander dem Großen bis Kleopatra VII. von Zabern, Mainz 1998, ISBN 3-8053-2337-9, S. 120—121, Abb. 114a–d.
- Erika Simon: Alexandria — Samarkand — Florenz — Rom. Stationen der Tazza Farnese. In: Helmut Altrichter (Herausgeber): Bilder erzählen Geschichte (= Rombach-Wissenschaften. Reihe Historiae. 6). Rombach, Freiburg (Breisgau) 1995, ISBN 3-7930-9121-X, S. 15–28.
- Marina Belozerskaya: Medusa's Gaze. The Extraordinary Journey of the Tazza Farnese. Oxford University Press, New York NY u. a. 2012, ISBN 978-0-19-973931-8 (Besprechung im American Journal of Archaeology).
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Breaking with convention in Italian art. Fischer, Julia C. Newcastle upon Tyne. ISBN 9781443895026. OCLC 991065064.
- ↑ Pollini, John (1992). The Tazza Farnese: Augusto Imperatore "Redeunt Saturnia Regna!". American Journal of Archaeology 96 (2): 283–300. JSTOR 505926. doi:10.2307/505926.
- ↑ Dwyer, Eugene J. (1992). The Temporal Allegory of the Tazza Farnese. American Journal of Archaeology 96 (2): 255–282. JSTOR 505925. doi:10.2307/505925.
- ↑ Inv. 27611.
|
