Тачала (герб)
| Тачала, Журавель | |
|---|---|
 | |
| Версії | |
 Тачала (за Сєбмахером) | |
| Деталі | |
| Носій | Bartkowski, Benoe, Berent, Bonoe, Bubzowski, Budzowski, Daniszewski, Fischer, Gerkow, Gerkowski, Gerszewski, Gierałtowski, Gierko, Gierkowicz, Gierkowski, Gierwatowski, Hejdukiewicz, Hejdukowicz, Horwat, Horwatt, Jasud, Jedowiański, Kiełpsz, Krahn, Rezanowicz, Rożnowski, Skroński, Storch, Tabiński, Talat, Talatko, Todowiański |
| Ранні версії | 1382 (запис) |
| Використання | 32 сім'ї |
Тачала (інша назва — Журавель; пол. Taczała, (Żuraw) — шляхетський герб чеського походження.
Опис герба[ред. | ред. код]
У перетятому на чорний колір і золото щиті сірий журавель з піднесеною лівою ногою з каменем між двома горішніми срібними шестипроменевими зірками.
Клейнод: журавель як на щиті.
Намет: чорний, підбитий золотом.
У версії, яка була зафіксована в гербовнику Зібмахера, яку цитує Тадеуш Гайль, в клейноді є дві чорно-золоті в пояс труби.
У середньовічній версії журавель тримав мотовидло в дзьобі, кольори були невідомі. Клейнод був невідомим аж до XVIII століття включно.
Станіслав Хржонський, у Таблицях різновидів дає замість верхнього чорного поля два кути з зірками, вказує також версію з усім золотим полем і без зірок (Тачала b).
Клейнод, вказано лише в Uzupełnieniach do księgi herbowej rodów polskich і в гербовнику Зібмахера.
Історія[ред. | ред. код]
Герб відомий у середньовіччі, найстаріший запис датується 1382 роком.
Герб цей, за словами Окольського, отримав лицар, який, немов журавель був чуйним у дозорі при світлі зірок[1].
Гербові роди[ред. | ред. код]
Тадеуш Гайль перераховує 32 прізвища гербового роду[2]: Bartkowski, Benoe, Berent, Bonoe, Bubzowski, Budzowski, Daniszewski, Fischer, Gerkow, Gerkowski, Gerszewski, Gierałtowski, Gierko, Gierkowicz, Gierkowski, Gierwatowski, Hejdukiewicz, Hejdukowicz, Horwat, Horwatt, Jasud, Jedowiański, Kiełpsz, Krahn, Rezanowicz, Rożnowski, Skroński, Storch, Tabiński, Talat, Talatko, Todowiański.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
- Bartosz Paprocki. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584.
- Simon Okolski. Orbis Polonus. Krakow, 1642. T.1-3.
- Ks. Kacper Niesiecki. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728.
- Gajl T. Polish Armorial Middle Ages to 20th Century. — Gdańsk: L&L, 2007. — ISBN 978-83-60597-10-1.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kasper Niesiecki, Jan Nepomucen Bobrowicz: Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. T. 9. Lipsk: Breitkopf i Haertel, 1841, s. 2.
- ↑ Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007, s. 406-539. ISBN 978-83-60597-10-1.