Тач-регбі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тач-регбі (en:Touch rugby - від англ. touch - "дотик") - командний вид спорту, різновид регбі. Також його нерідко іменують Touch Football чи Six Down.

Традиційно, тач-регбі це масовий вид дозвілля в Австралії та Новій Зеландії. Гру практикують під час перебування на пляжі чи в парку, а також як повноцінну заміну фітнесу офісними працівниками після роботи. Нині цей вид спорту широко розповсюдився по світу та навіть має власний Кубок світу.

Започаткована гра у 1960-х роках уболівальниками дуже популярного в частині Австралії варіанту регбі - регбіліг. Першовідкривачі дещо модифікували правила улюбленої гри, замінивши захвати на дотики. Таким чином тач-регбі, на відміну від гри-предка не є спортом із обмеженим контактом.

Основні правила[ред.ред. код]

Головними особливостями гри є легкість опановування, мінімальні вимоги до екіпірування й можливість грати без ризику отримати травму. Як правило у грі беруть участь дві команди по 6 гравців на полі (іноді 7). У тач-регбі можуть грати гравці будь-якої статі та віку - від школярів до пенсіонерів. Змішана версія гри, в якій на полі одночасно перебувають як чоловіки так і жінки, популярна у компаніях та школах.

Термінологія[ред.ред. код]

У грі значною мірою використовується терміни регбіліг. Специфічними лиш для тач-регбі є:

  • Acting Half, Dummy Half чи Just Half - гравець, що отримує м'яча після rollball
  • Dump or Quickie
  • Fade or Drag
  • Link
  • Middle
  • Phantom - гравець захисту, що заявляє про дотик тоді, коли його не було. При виявленні такого факту призначається пенальті на користь команди суперника.
  • Open Side
  • Re-Align
  • Rollball
  • Ruck
  • Scoop чи Scoot
  • Shory Side
  • Snap - оминути гравця суперника, різко змінивши напрямок руху.
  • Sqeeze
  • Switch чи Cut
  • Touch - основний прийом захисту в грі, подібний до захвату (утримання) в основних різновидах регбі. Змушує атакуючу команду зупинитися й поновлювати гру (rollball). Дотик виконується обома руками гравця команди, що обороняється, до будь-якої частини тіла чи одягу гравця з м'ячем чи самого м'яча. У момент дотику гравець, який його виконав, як правило вигукує «Тач», сигналізуючи таким чином про нього іншим гравцям команди-суперника та судді.
  • Wing
  • Wrap

Залікові очки[ред.ред. код]

Мета гри - здійснити якнайбільше спроб у заліковій зоні суперника та завадити супернику здійснити спроби у власному заліковому полі. За кожну спробу нараховується по одному заліковому очку.

Позиції гравців[ред.ред. код]

Гравців команди як правило розподіляють на 3 типи:

  • 2 вінгери (краї) - правий та лівий, котрі грають поблизу бокових ліній
  • 2 чи 3 центрових, які грають у середині поля
  • 2 зв'язуючих, що розташовуються обабіч центрових між ними та вінгерами кожен


Виникнення та поширення гри[ред.ред. код]

Гру започатковано у 1960-х в Австралії, як «гра для всіх» та тренувальний варіант регбіліг. У ті часи гра не вважалася за окремий вид спорту. Згодом правила було формалізовано засновниками тач-регбі Бобом Дайком (англ. Bob Dyke) та Реєм Воудоном (англ. Ray Vowdon) з Юніорського клубу регбіліг (англ. Junior Rugby League Club), що у Південному Сіднеї.

Датою народження гри, як самостійного виду спорту, вважають 13 липня 1968 року, з моменту створення «South Sydney Touch Football Club». Першу офіційну гру було зіграно наприкінці 1968 року, а перші офіційні змагання, влаштовані Дайком та Воудоном, відбулися в 1969 році в сіднейському Snape Park.

Відтоді гра швидко розвинулась у цілком формалізований вид спорту. З 1975 року гра поширилася у Новій Зеландії.

У тому ж 1975 році утворилася й перша національна асоціації з тач-регбі - австралійська (Australian Touch Football Assotiation).

Поштовхом до набуття широкої популярності гри став Великий Фінал сіднейської ліги регбіліг (англ. Sydney Rugby League Grand Final) у 1977 році, коли перед переграванням учасників знадобилося заповнити паузу. Тоді офіційні особи регбіліг попросили нещодавно сформовану ATFA провести гру. Гра в присутності 40 000 глядачів посприяла тач-регбі отримати поголос у Австралії.

Іншою яскравою подію для розголосу сталося у 1978 році, коли команда Sydney Metropolitan Touch Football зіграла гру з національною збірною Англії з регбіліг. У насиченій спробами грі, австралійська команда перемогла, зробивши спробу одночасно із звучанням фінальної сирени.

Згодом гра швидко розповсюдилася по світу, особливо у південній частині Тихого океану та Великобританії. У Кубках світу з цієї гри грають до 20 національних збірних: Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Японія, Ліван, США, Папуа-Нова Гвінея, Самоа, Англія, Італія, Острови Кука, Фіджі, Ірландія, Малайзія, Кенія, Сингапур, Тонга, Соломонові Острови, Шотландія, Уельс, Китай, Чилі, Південна Корея та Нормандські острови.