Таємниця карпатського замку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таємниця карпатського замку
чеськ. Tajemstvi hradu v Karpatech
Жанр фантастична комедія
Режисер Олдржих Липськийd
Сценарист Олдржих Липський
Їржі Брдечка
Жюль Верн
На основі Замок у Карпатах
У головних
ролях
Michal Dočolomanskýd, Rudolf Hrušínskýd, Властіміл Бродський, Мілош Копецький, Evelyna Steimarovád, Jan Hartld, Augustín Kubánd, Jaroslava Kretschmerovád, Oldřich Velend[1], Míla Myslíkovád[1], Jan Skopečekd[1], Václav Kotvad[1], Jiří Lírd[1], Гелена Ружичкова[1], Barbora Štěpánovád[1], Václav Marešd[1], Ladislav Županičd[1], Mirko Musild[1], Otakar Brousek, Sr.d[1], Samuel Adamčíkd[1], Бенячкова Габріела[1] і Karel Houskad[1]
Оператор Віктор Ружичка
Композитор Любош Фішер
Художник Jan Zázvorkad[1]
Кінокомпанія Barrandov Studio
Дистриб'ютор Barrandov Studio
Тривалість 95 хв.
Мова чеська
Країна  Чехословаччина
IMDb ID 0083162

«Таємниця Карпатського замку» (чеськ. Tajemství hradu v Karpatech) — кольоровий комедійний художній фільм 1981 року виробництва Чехословаччини, створений режисером Олдржихом Липським[2]. Фільм знято за мотивами роману Жюля Верна «Замок у Карпатах».

Виробництво[ред. | ред. код]

Цей фільм знаменує третю й останню співпрацю Липськт зі сценаристом Їржі Брдечка.[3] Реквізит створив художник Ян Шванкмаєр.

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається в ХІХ столітті. Відомий оперний співак, граф Телеке, шукає свою кохану, теж оперну діву Сальсу Верде, яку викрав таємничий Барон Горц — надзвичайний шанувальник оперного мистецтва. Барон її маніакально переслідував, а коли дізнався, що вона виходить заміж і кидає оперу, обурився і налякав її! А потім викрав… Граф, разом із неотесаним лісничим, теж зачарованим голосом співачки, що зачаровано ллється із замку, все-таки проникають до нього. Тут Барон Горц всіляко над ними знущається, використовуючи винаходи Божевільного Вченого, професора Орфаніка. В арсеналі зловісного Барона зібрані фантастичні для тієї епохи пристосування, на кшталт телевізорів, камер спостереження, ракет на місяць, складаних мотоциклеток, розсувних дверей, забезпечених детекторами руху тощо.

Відмінності між романом та фільмом[ред. | ред. код]

Загалом за сюжетом фільм відповідає оригінальному роману Жюля Верна, хоча значно перероблений у гумористичному ключі. Витиснута до мінімуму перша частина, в якій лісничий намагався пробратися до замку, відносини з Меріоттою відверто висміяні, натомість розгорнуто ув'язнення графа, розширено технічну складову та додано динамічне завершення. Обставини смерті Стілли-Сальси обіграні комедійно (барон лякає її не своїм «страшним» виглядом, а блазнівською мовою); додано історію з бальзамуванням її тіла в повітронепроникній камері.

Змінено імена та характеристики деяких персонажів — лісничий Ніколас Дек став помічником лісничого Вільямом Дезі, слуга графа Телека Рожек — Ігнацем, сам граф із Франца став Феліксом, Стілла — Сальсою Верде. Доданий псевдоглухонімий слуга барона Тома, в той же час вилучений «лікар» Петек. Меріотта з доньки старости-судді стала дочкою шинкаря (взагалі ж образ, створений Ярославою Кречмеровою, наближений до Проні Сіркової). Без істотних змін залишилися лише персонажі Орфаніка, нагородженого званням професора і механічною рукою, і барона Горца. В оригіналі зображення діви було лише нерухомою голограмою, створеною за допомогою дзеркал від портрета (у деяких джерелах зустрічаються твердження, що голограма була рухомою і проєктувалась проєктором, що є неправильним і ґрунтується на кіноекранізаціях 1957 і 1980 років).

Головними дивами був телефон у залі шинку та фонографи, «що записують голос так, що його не можна було відрізнити від сьогодення». У фільмі ж є безліч хитромудрих пристосувань, а Орфанік записує не тільки голос, але й зображення Сальси на плівку, що дозволяє барону дивитися знову і знову її останній виступ.

Невеликий анахронічний ляп. Коли барон фон Горц заманює графа Телеке та Вільяма на вечерю, то серед інших частування на столі стоїть вино зі специфічною назвою «Дракула». На етикетці значиться рік розливу — 1880-й. Роман Верна вийшов 1892 року; події фільму, очевидно, відбуваються у 1897 році (дата на календарі у палаці барона). Саме 1897 року вийшов знаменитий роман Брема Стокера, в якому є деякі перегукування із «Замком у Карпатах».

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

  • Режисер: Олдржих Липський
  • Сценаристи: Олдржих Липський, Іржі Брдечка, Жуль Верн — роман
  • Оператор: Віктор Ружичка
  • Композитор: Любош Фішер
  • Художники:
    • Рудольф Сталь — постановник,
    • Ян Зазворка — постановник,
    • Irena Greifová — по костюмах,
    • Владислав Рада — за декораціями,
    • Jiri Rulik — за декораціями
  • Монтажер: Мирослав Гайєк
Дубляж

Фільм дубльовано російською мовою на кіностудія імені Олександра Довженка в Києві у 1981 році. Зокрема, ролі дублювали: Ігор Стариков та Валентина Гришокіна.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1984 — Кінофестиваль «Фанташпорту», нагороджений International Fantasy Film Award за кращий сценарій (Ольдржих Липський, Іржі Брдечка) і номінований International Fantasy Film Award за кращий фільм — Ольдржих Липський

Інші назви[ред. | ред. код]

  • Чехословаччина Оригінальна назва: Tajemství hradu v Karpatech
  • Росія Тайна Карпатського замку

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с ČSFD — 2001.
  2. Tajemství hradu v Karpatech. Česko-Slovenská filmová databáze. Процитовано 16 січня 2013.
  3. Adamovič, Ivan (1994). Encyklopedie fantastického filmu. Prague: Cinema. с. 133. ISBN 80-901675-3-5.

Посилання[ред. | ред. код]