Та, що входить у море
Та, що входить у море | |
|---|---|
 | |
| Жанр | притча |
| Режисер | Леонід Осика |
| Сценарист | Євген Хринюк |
| У головних ролях |
Тетяна Малиш Антоніна Лефтій |
| Оператор | Михайло Бєліков |
| Композитор | Володимир Губа |
| Художник | Олег Степаненко |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. О. Довженка |
| Тривалість | 15 хв. |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1965 |
| IMDb | ID 3098232 |
«Та, що входить у море» — радянський кольоровий короткометражний художній фільм-притча 1965 року. Це дипломна робота режисера Леоніда Осики, знята на Кіностудії ім. О. Довженка.
Фільм є короткою поетичною притчею початку людського життя. Маленька дівчинка опиняється на березі моря, поки на пляжі триває доросле життя, побут, повсякденність.
Сюжет[ред. | ред. код]
Фільм починається сценою людного пляжу, куди приходить жінка приносить малу дочку. Пляж змінюється на безлюдний, у кадрі чергуються майже оголені чи оголені жінка, дівчинка, чоловік.
На березі з'являється дівчина, що вимазує своє обличчя брудом. Жінка бере з узбережжя мушлі і непомітно опиняється майже засипана ними. Дівчинка кладе ще кілька мушель їй на обличчя. Потім дівчинка знаходить покинутий кранець, що сам собою котиться за нею. Чоловік спостерігає за цим, йде в море та зникає там.
Жінка забирає дочку, вони купаються в морі. Закінчується фільм сценою з дівчинкою, яка ходить колами по кранцю.
У ролях[ред. | ред. код]
- Тетяна Малиш — дівчинка
- Антоніна Лефтій — мати дівчинки
- Зоя Недбай — дівчина на морі
- Геннадій Юхтін — чоловік на морі
- Петро Голтвянський — епізод
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер — Леонід Осика
- Сценарист — Євген Хринюк
- Оператор — Михайло Бєліков
- Композитор — Володимир Губа
- Художник — Олег Степаненко
Створення[ред. | ред. код]
Цей короткометражний фільм — дипломна робота Леоніда Осики. Він задумував «Ту, що входить у море» як історію про пізнання світу дитиною, відпущеною матір'ю в «море життя»[1]. Фільм уперше в післявоєнному українському кіно працював з темою тілесності, оголеним чоловічим і жіночим тілом[2].
Дипломна комісія, виконуючи постанову «Про роботу з молодими творчими кадрами на кіностудіях республіки» Державного Комітету з кінематографії СРСР, у 1968 році звинуватила стрічку «Та, що входить у море» у формалізмі й не зарахувала її як дипломну роботу[3].
Сприйняття[ред. | ред. код]
Анна Авраменко описала фільм як «етюд» про головних персонажів, які втілюють справжність, щирість, духовний спокій на противагу ілюзорності матеріального щастя, заклопотаності. В цьому фільм «Та, що входить у море» став провісником ідеї «суспільства спектаклю»[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Та, що виходить у море. Dovzhenko Centre (укр.). Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Степанюк, Марія (8 серпня 2022). Позбавляли диплома та кричали про “ідейні збочення”: як забороняли українське кіно в СРСР. Факти. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Леонід Осика. Море – воно завжди сумне. www.ukrinform.ua (укр.). 16 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Авраменко, Анна (2010). Режисери проти літературоцентризму / Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання. Київ: Задруга. с. 42.
Посилання[ред. | ред. код]
- Та, що входить у море на сайті IMDb (англ.)
|
