Твердохліб Катерина Гнатівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Гнатівна Твердохліб
Народилася 7 грудня 1906(1906-12-07)
село Сніжків
Померла 22 грудня 2007(2007-12-22) (101 рік)
село Сніжків
Громадянство Україна
Національність українка
Місце проживання Російська імперія, УРСР, Україна
Діяльність хлібороб
Титул Герой Соціалістичної Праці
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» орден княгині Ольги III ступеня
Заслужений працівник сільського господарства України Почесна відзнака Харківської обласної ради «Слобожанська слава»
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Твердохліб.

Катери́на Гна́тівна Твердохлі́б (7 грудня 1906(19061207), село Сніжків, тепер Валківського району Харківської області — 22 грудня 2007, село Сніжків Валківського району Харківської області) — українська радянська діячка, ланкова колгоспу «Більшовик» села Сніжків Валківського району Харківської області, колгоспниця, одна з фундаторів колгоспного руху в УРСР, Герой Соціалістичної Праці (31.12.1965). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го і 6-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 7 грудня 1906 року в родині місцевого священика та художника Гната Івановича Твердохліба. Освіта початкова: після 3-класної школи у Сніжкові ще рік навчалася у Високопільській 4-класній школі. У 20-х роках закінчила лікнепівські курси у Валках та Люботині й деякий час працювала вчителькою на курсах ліквідації неписьменності. З 1919 по 1929 рік наймитувала в заможних селян.

З 1929 року — колгоспниця, з 1935 року — ланкова колгоспу «Більшовик» села Сніжків Валківського району Харківської області. Учасниця німецько-радянської війни[1].

Разом зі своєю ланкою збирала рекордні врожаї цукрових буряків, зернових і технічних культур. У 1947 зібрала 25,5 центнера зернових з гектара. У 1961 році — 64 центнери кукурудзи з гектара[2].

На початку 1948 року була відправлена у відрядження на Львівщину для зустрічі з ланковою артілі імені Івана Франка Ольгою Беркетою, з якою її надалі пов'язувала тісна, довголітня дружба. Також вона агітувала місцеве населення створювати колгоспи на Прикарпатті[3].

Усе своє життя пов'язала із землею та рідним селом. Зробила значний внесок у культурне життя Сніжкова — керувала драматичним гуртком, брала також участь у створенні місцевого музею. Грала на сцені сніжківського сільського клубу, де ставили «Назара Стодолю», «Наталку Полтавку», «Саву Чалого», «Украдене щастя», «Диктатуру» тощо. А вже 1973 року на екрани України вийшов фільм «Катерина Твердохліб», котрий зняла Харківська студія телебачення та Київська кіностудія ім. О. Довженка. У ньому Катерина Гнатівна зіграла головну роль — роль самої себе. Письменник Микола Шаповал написав про відому ланкову документальну повість «Катерина Твердохліб»[4].

Твердохліб неодноразово обирали депутатом Харківської обласної та Валківської районної рад. Брала участь у роботі І Всесвітньої конференції прихильників миру. Була делегатом ІІІ З'їзду колгоспників у Москві, учасницею ВДНГ, членом комісії Верховної Ради СРСР з питань сільського господарства.

Загальний трудовий стаж складав 65 років з усього одним записом у трудовій книжці — ланкова колгоспу «Більшовик». На пенсію вийшла, коли їй виповнилося 95 років.

Померла 22 грудня 2007 у селі Сніжків Валківського району Харківської області[5].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Жінки України : Біографічний енциклопедичний словник / Головний редактор Марія Орлик. Київ : Фенікс, 2001. С. 444. ISBN 966-651-002-2.
  2. ↑ Лисенко, 2000, с. 351.
  3. ↑ Поліщук, 2003, с. 49-50.
  4. ↑ На екрані - Катерина Твердохліб. Офіційний сайт Валківської районної державної адміністрації Харківської області. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019.
  5. ↑ Сільські новини, 2007, с. 3.
  6. ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • [1] [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.]
  • [2][недоступне посилання з липня 2019]
  • [3]
  • [4] [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.]
  • Поліщук Тамара Вікторівна. Стомилась ластівка завзято. — Харків : Воруг цвета, 2003. — 120 с. — 500 екз. — ISBN 9667983-70-6.
  • Лисенко Іван Максимович. Твердохліб Катерина Гнатівна // Валківська енциклопедія. — Київ : Рада, 2000. — 400 с. — 500 екз. — ISBN 966-7087-38-7.
  • редакція. Катерина Гнатівна Твердохліб // Сільські новини. — 2007. — № 102 (11086) (29 грудня).
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Твердохліб_Катерина_Гнатівна&oldid=39627220