Тебальдіні Джованні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тебальдіні Джованні
Tebaldini.jpg
Основна інформація
Дата народження 7 вересня 1864(1864-09-07)[1][2]
Місце народження Брешія, Провінція Брешія, Ломбардія, Королівство Італія[1]
Дата смерті 11 травня 1952(1952-05-11)[1][2] (87 років)
Місце смерті Сан-Бенедетто-дель-Тронто, Провінція Асколі-Пічено, Марке, Італія
Країна Італія
Професія композитор і музикознавець[d]
Нагороди
komtur of Order of St. Sylvester

Джованні Тебальдіні (італ. Giovanni Tebaldini; 7 вересня 1864, Брешія — 11 травня 1952, Сан-Бенедетто-дель-Тронто) — італійський композитор та музикознавець.

Навчався в Міланській консерваторії у Полібіо Фумагаллі, в 1886 був виключений за публікацію в газеті негативного відгуку на месу, написану своїм учителем.

В 1889 навчався в Школі церковної музики в Регенсбурзі у Франца Ксав'єра Хаберля.

Очолював співочі школи в венеціанському Соборі Святого Марка (18891894) та в Падуанському Соборі Святого Антонія (18941897).

В 18971902 директор Пармської консерваторії. Надалі викладав у Неаполітанської консерваторії, в 19301932 керував музичним ліцеєм імені Монтеверді в Генуї.

Тебальдіні відомий, головним чином, як фахівець з церковної музиці, йому належить близько півтора сотень власних церковних творів. Під редакцією Тебальдіні вийшли нові видання «Вистави про душу і тіло» Еміліо де Кавальєрі, «Еврідіки» Джуліо Каччіні та Якопо Пері, «Іевфая» Джакомо Каріссімі, «Коронації Поппеї» Клаудіо Монтеверді та ін. Музикознава спадщина Тебальдіні включає написаний спільно з Марко Енріко Боссі «Метод вивчення сучасного органу» (італ. Metodo di studio per l'Organo moderno; 1893), опису музичних архівів Падуї та Лорето, книги «Гуно як автор духовної музики» (італ. Gounod authore di musica sacra; 1894), «Феліпе Педрель та іспанська лірична драма» (італ. Felipe Pedrell e il Dramma Lirico spagnuolo; 1897), «Від Россіні до Верді» (італ. Da Rossini a Verdi; 1901), «Музика та образотворче мистецтво» (італ. La musica e le arti figurative; 1913), книги про Палестріну (1894); Тартіні (1897), Паера (1939), спогади про Ільдебрандо Піцетті (1931) та багато іншого.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Record #103992693 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.