Текелій Петро Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Текелій Петро Абрамович
BildTekeli.jpg
Народився 1720(1720)
Арад, Австрійська імперія
Помер 1793(1793)
Новомиргород, Російська імперія
Приналежність серб
Роки служби 1747-1793
Звання генерал-аншеф
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія

Теке́лій Петро́ Абра́мович (Текеллі, Текеллій; серб. Петар Поповић Текелија) (*1720, Арад — †1793, Новомиргород) — російський генерал, за походженням серб.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1720 року в місті Арад на Військовому кордоні.

Служив у австрійській армії, згодом перебрався в Росію. 1747 року вступив до російської армії.

Командував військовими підрозділами під час Семилітньої війни 17561763 рр.

Під час російсько-турецької війни 17681774 рр. — командувач 1-ої армії, генерал-аншеф.

Навесні 1775 року під час переходу з Дунаю на Волгу для придушення селянської війни під керівництвом О.Пугачова отримав наказ зайняти Запорозьку Січ і знищити Кіш.

4 (15) червня 1775 р. війська під командуванням Текелія (66 тис. чол., 50 гармат) та генерала Федора Чорби оточили Нову Січ, а 5 (16) червня здобули її. За наказом Текелія Січ було зруйновано, а запорозьку старшину заарештовано. Після ліквідації Текелій отримав багаті наділи на землях Січі.

За заслуги в турецьких кампаніях Петро Текелій отримав землі у Вітебській губернії. Однак основні маєтності, що перебували у його власності, знаходились в Єлисаветградському повіті, в селі Хмельове (нині — Маловисківського району Кіровоградської області). Мав він також будинок у Новомиргороді, в Архієрейському саду. У місцевому Миколаївському соборі Текелій за свій кошт облаштував вівтар на честь Петра і Павла, а також збудував церкву в ім'я апостола Петра. В Хмельовому на кошти Текелія після отримання ним однойменного ордену було зведено церкву Олександра Невського[1][2]

Помер і похований в 1793 році в Новомиргороді. Могила знаходилась у межах сучасного міського парку поблизу стадіону, на території колишнього Миколаївського собору. В 1930-х роках, після підривання собору, вона була знищена червоноармійцями.[1]

У літературі[ред.ред. код]

У повісті Тараса Шевченка «Близнюки» згадано «нецеремонний обід», що його дав Текелій у Петербузі запорізьким депутатам на чолі з Антоном Головатим.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Петраков В. Разрушитель Запорожской Сечи — генерал родом из Сербии // Сеоба срба у Руско Царство половином 18 века. — Нови Сад, 2005. — С. 258–259 (рос.)
  2. Матеріали з архіву Б. В. Федорова
  3. Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — Сторінка 263.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.