Телеграф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приймальний апарат Морзе.
Опис телеграфу часів Російської імперії.

Телегра́ф (дав.-гр. τῆλε — «далеко» та γρᾰ́φω — «пишу») в сучасному значенні — засіб передавання інформації по дротах або інших каналах електронного зв'язку.

Примітивні види зв'язку[ред. | ред. код]

З давніх часів людство користувалося різними примітивними видами сигналізації та зв'язку в цілях надшвидкого передавання важливої ​​інформації в тих випадках, коли з ряду причин традиційні види поштових повідомлень не могли бути використані. Вогні, запалювані на піднесених ділянках місцевості, або ж дим від багать повинен був оповістити про наближення ворогів або про стихійне лихо, що насувається. Цей спосіб досі використовується тими, хто заблукав у лісі або туристами, котрі передчувають стихійне лихо. Деякі племена і народи використовували для цих цілей певні комбінації звукових сигналів від ударних (наприклад там-тами та інші барабани) і духових (мисливський ріг) музичних інструментів, інші навчилися передавати певні повідомлення, маніпулюючи відбитим сонячним світлом за допомогою системи дзеркал. В останньому випадку система зв'язку отримала найменування «геліограф», який є примітивним світловим телеграфом.

Оптичний телеграф[ред. | ред. код]

Опти́чний або семафо́рний телегра́ф, також телеграф Ша́ппа — система передачі інформації на далекі відстані за допомогою світлових сигналів. Система була винайдена у 1792 році французьким вченим Клодом Шаппом і набула популярності в кінці 18-го на початку 19-го століття. Семафорний телеграф був передвісником електричного телеграфу.

Похідними від семафорного телеграфу є семафорна азбука і геліограф.

Друкуючий телеграфний апарат Девіда Е. Х'юза (1860 р.)
(з експозиції Музею науки)

Електричний телеграф[ред. | ред. код]

Схема електромеханічного телеграфа
Телеграфний комутатор конструкції П. Кошкодаєва. Використовувався на стаціонарних вузлах Наркомата зв'язку і штабів військових округів. В роки радянсько-німецької війни широко застосовувався для обладнання кросів стаціонарних вузлів зв'язку (Військово-історичний музей артилерії, інженерних військ і військ зв'язку, Санкт-Петербург)

У 1858 році був встановлений трансатлантичний телеграфний зв'язок. Потім проклали кабель в Африку, що дозволило в 1870 році встановили прямий телеграфний зв'зок Лондон — Бомбей (через релейну станцію в Єгипті і на Мальті).

Основні телеграфні лінії на 1891 рік.

Фототелеграф[ред. | ред. код]

В 1902 році німецьким фізиком Артуром Корном (нім. Arthur Korn) була запатентована технологія фотоелектричного сканування, що одержала згодом назву телефакс. Передане зображення закріплювалося на прозорому обертовому барабані, промінь світла від лампи, що переміщається вздовж осі барабана, проходив крізь оригінал і через розташовані на осі барабана призму та об'єктив попадав на селеновий фотоприймач. Ця технологія дотепер застосовується в барабанних сканерах.

Радіотелеграф[ред. | ред. код]

Радіотелеграф — пристрій, функцією якого є передавання текстової інформації по радіо з допомогою азбуки (кода) Морза або іншого кода.

Телеграф сьогодні[ред. | ред. код]

У зв'язку з фізичною та моральною застарілістю обладнання телеграфного зв’язку, відсутність його підтримки з боку виробників Укртелеком з 1 березня 2018 року припинить надання послуг телеграфного зв’язку в Україні для всіх категорій споживачів[1].

15 липня 2013 року припинив існування індійський національний телеграф, запущений ще британськими колоністами, який пропрацював понад 160 років. Рішення призупинити даний сервіс було прийнято державним постачальником телекомунікаційних послуг BSNL (Bharat Sanchar Nigam Limited), єдиним в Індії телеграфним оператором, через нерентабельність[2].

У 2017 році телеграф закритий в Бельгії[3].

У той же час, в Канаді, Німеччині, Швеції, Японії деякі компанії все ще надають послуги із відправлення і доставки традиційних телеграфних повідомлень станом на 2018 рік.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]