Телекомунікації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Erdfunkstelle Raisting 2.jpg

Телекомуніка́ції, також електрозв'язок (англ. Telecommunications) — передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду дротовими, радіо, оптичними або іншими електромагнітними системами.[1]

Альтернативне визначення:

Телекомунікації - це спілкування на великі відстані у заданому масштабі простору і часі із застосуванням різноманітних видів технологій; передавання та приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень, звуків або повідомлень будь-якого роду, у тому числі пошта, та дротовими, радіо, оптичними або іншими електромагнітними системами.

До телекомунікаційних мереж можна віднести:

  • пошта
  • телеграф
  • телефонні мережі
  • радіомережа
  • телевізійні мережі
  • комп'ютерні мережі.

У всіх цих мережах інформація є ресурсом (даними), що передаються одним клієнтом іншому.

Вид телекомунікаційної мережі

вид послуг

Вид подання інформації
  • телефонні мережі інтерактивні послуги тільки голосова інформація
  • радіомережі широкомовні послуги тільки голосова інформація
  • телевізійні мережі широкомовні послуги голос і зображення
  • комп'ютерні мережі алфавітно-цифрове
  • письмові (листи)
  • друковані

Мережа доступу[ред.ред. код]

Мережа доступу є нижній рівень ієрархії телекомунікаційної мережі. До цієї мережі підключаються кінцеві (термінальні) вузли — обладнання, встановлене у користувачів (абонентів, клієнтів) мережі.

У разі комп'ютерної мережі кінцевими вузлами є комп'ютери, телефонного — телефонні апарати, а телевізійній або радіомережі — відповідні теле-і радіоприймачі.

Основне призначення мережі доступу — концентрація інформаційних потоків (потоків даних), що надходять по численних каналах зв'язку, у порівняно невеликій кількості вузлів магістральної мережі.

Мережа доступу, як і телекомунікаційна мережа в цілому, може складатися з декількох рівнів (на малюнку показано два). Комутатори, встановлені у вузлах нижнього рівня, мультиплексують інформацію, що надходить по численних абонентським каналах (званим часто абонентськими закінченнями, абонентської лінії) і передають її комутаторам верхнього рівня, щоб ті у свою чергу передали її комутаторам магістралі. Кількість рівнів мережі доступу залежить від її розміру; невелика мережа доступу може складатися з одного рівня, а велика — з двох-трьох. Наступні рівні здійснюють подальшу концентрацію трафіку, збираючи його і мультіплексуючи в більш швидкісні канали.

Магістральна мережа[ред.ред. код]

Магістральна мережа об'єднує окремі мережі доступу, виконуючи функції транзиту трафіку між ними по високошвидкісних каналах. Комутатори магістралі можуть оперувати не тільки інформаційними з'єднаннями між окремими користувачами, але і агрегованими інформаційними потоками, що переносять дані великої кількості призначених для користувача з'єднань. В результаті інформація за допомогою магістралі потрапляє в мережу доступу одержувачів, демультіплексіруется там і комутується таким чином, що на вхідних порт обладнання користувача надходить тільки та інформація, адресована яка йому. У тому випадку, коли абонент-одержувач підключений до того ж комутатора доступу, що і абонент-відправник (безпосередньо або через підпорядковані по ієрархії зв'язків комутатори), останній виконує необхідну операцію комутації самостійно.

Лінії зв'язку (лінії телекомунікації)[ред.ред. код]

Лінії зв'язку (лінії телекомунікації) — провідники/волокно що використовуються для передачі одного сигналу. У радіозв'язку те ж поняття має назву стовбур. Розрізняють кабельну лінію — лінію в кабелі і повітряну лінію — підвішену на опорах.

Лінія зв'язку (ЛЗ) у вузькому сенсі — фізичне середовище, що призначене для передавання та отримання даних у вигляді сигналів, через апаратури передачі та отримання даних і проміжної апаратури. У широкому сенсі — множина фізичних ліній і (або) лінійних трактів систем передачі, що мають спільні лінійні споруди, пристрої їх обслуговування і спільне середовище поширення.

Див. також (ГОСТ 22348).

Тракт — множина обладнання та середовища, що формують спеціалізовані канали мають певні стандартні показники: смуга частот, швидкість передавання тощо.

Лінія містить одну і більше лінію зв'язку на стовбур. Сигнал, що діє в лінії називається лінійним (від слова лінія).

Розрізняють два основні типи ЛЗ:

  • лінії в атмосфері (радіолінії, РЛ)
  • напрямні лінії передачі (лінії зв'язку).

Інформаційні центри[ред.ред. код]

Мережі операторів зв'язку[ред.ред. код]

Оператори зв'язку та клієнти[ред.ред. код]

Послуги, провайдери послуг і мережева інфраструктура[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Технічна електроніка в телекомунікаціях: навч. посіб. для студ. спец. 6.050903 «Телекомунікації» Ін-ту телекомунікацій, радіоелектрон. та електрон. техніки / Я. В. Шийка, О. М. Яремко, С. С. Думич ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка».  Л. : [б. в.], 2011.  146 с. : іл. — Бібліогр.: с. 146 (5 назв).
  • Цимбалюк В. С. Телекомунікаційне право як підгалузь інформаційного права України //  Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми національного законодавства». 18 жовтня 2016 року. Випуск 53. Кропивницький, 2016. С. 93-95.
  •  Цимбалюк В. С. Співвідношення мас-медіа права та телекомунікаційного права як підгалузей інформаційного права // Актуальні правові та гуманітарно-економічні проблеми в період реформування демократичного суспільства : збірник тез V Всеукраїнської науково-практичної конференції (2 грудня 2016р). Кіровоград: ПВНЗ КІДМУ КПУ, 2016. С. 306-309.
  • Цимбалюк В. Мас-медіа право в інформаційному суспільстві //Інформація і право. 2011. №1. С. 30-33.


Телекомунікації Це незавершена стаття про телекомунікації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.