Телемедицина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Телемедиц́ина (від грец. tele - дистанція, лат. meder - лікування) — напрямок медицини, а саме,комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями (у випадках, коли відстань є критичним чинником) [1].

Ціль телемедицини — поліпшення здоров’я населення шляхом забезпечення рівного доступу до медичних послуг належної якості.. Предмет телемедицини — обмін за допомогою телекомунікацій і комп'ютерних технологій всіма видами медичної інформації між віддаленими . При цьому даний процес обміну характеризується видом переданої інформації й способом її передачі. Функції телемедицини — клінічні, організаційно-адміністративні, превентивні, навчальні, наукові. Основними завданнями телемедицини є забезпечення надання медичної допомоги пацієнту, коли відстань є критичним чинником її надання та сприяння підвищенню якості допомоги та оптимізації процесів організації та управління охороною здоров’я:.[1]

В Україні телемедицина вперше була застосована у 1935 році в м. Львові, коли професор Мар'ян Франке та професор Вітольд Липинський організували постійне використання телеелектрокардіографії (теле-ЕКГ). Відповідно до публікації у виданні Polska Gazeta Lekarska (№ 27, 1937 рік, с.15): «Протягом 2 останнього років у відділенні інфекційних захворювань [Державного загального шпиталю у Львові, сучасна Львівська обласна клінічна лікарня ] систематично проводилися телеелектрокардіографічні обстеження. Хворі перебували у відділенні, а результати обстежень серця передавалися на 500 метрів в Інститут патології. Обстеження ці виконувалися разом із професором Франке» [2].

Завдання[ред.ред. код]

Сучасна телемедицина включає до себе різноманітні технолгії, засоби та iнструменти, які спрямовані на вирішення різних клініко-організаційних завдань:

З 2013 року підтримку телемедицини провадить Українська асоціація розвитку інформаційних технологій в медицині (УАРІТМ), яка представляє Україну у International Society for Telemedicine and eHealt (ISfTeH)у якості національно члена цієї міжнародної організації. Телемедицина — це найширший спектр сучасних комп'ютерно-телекомунікаційних технологій, здебільшого простих й доступних будь-якому користувачеві. Зазвичай одну клінічну або організаційну задачу можливо вирішити принципово різними технічними засобами. Найчастіше зустрічається міф стосовно телемедицини — коли її технічний потенціал дорівнюють відеоконференсінгу або телеметричним пристроям тощо. Подібний підхід є повністю помилковим. Менеджер системи охорони здоров'я повинен чітко визначити мету, оцінити економічні можливості, визначити ключові моменти процесів надання медико-санітарної допомоги, врахувати кадрові, соціальні, географічні та інші локальні особливості, а потім — обрати ті технічні рішення для побудови телемедичних систем, котрі будуть оптимальними для даних цілей та умов. Також важливим підґрунтям для побудови телемедичної інфраструктури є доказові дослідження та клінічні випробування.

Мета[ред.ред. код]

Головною метою телемедицини є поліпшення здоров’я населення шляхом забезпечення рівного доступу до медичних послуг належної якості[2].

Форма організації надання медичної допомоги населенню із застосуванням телемедицини - телемедична мережа.

Інструменти телемедицини[ред.ред. код]

телемедичне консультування - надання медичної допомоги пацієнту лікарем із застосуванням телемедицини;

телеметрія - сукупність технологій, що дають змогу проводити дистанційне вимірювання, збір і передачу інформації про показники діяльності (фізіологічні параметри) організму пацієнта;

домашнє телеконсультування - процес спостереження за станом здоров'я пацієнта, який перебуває за межами закладу охорони здоров’я, із застосуванням телемедицини.

Одним з ключових завдань телемедицини є забезпечення взаємодії між рівнями та етапами медико-санітарної допомоги. Телемедицина є потужним інструментом не тільки підвищення якості медичної допомоги, але й оптимізації та покращення ефективності менеджменту системою охорони здоров'я.

Телемедична процедура[ред.ред. код]

Телемедична процедура — стандартна послідовність спільних дій зі строго певною метою географічно віддалених один від одного медпрацівників, пацієнта(ів) і допоміжного персоналу з використанням комп'ютерної й телекомунікаційної техніки[3][2].

Найпоширенішою в даний час процедурою є телемедичне консультування (дистанційне обговорення клінічного випадку), яке забезпечує наближення кваліфікованої допомоги, швидку підтримку клінічних рішень та покращує якість та доступність медико-санітарної допомоги. Телемедичне консультування є компонентом повсякденної лікувально-діагностичної роботи. З метою отримання підтримки для прийняття оптимального клінічного рішення кожен лікар повинен володіти навичками з підготовки медичної інформації та проведення телемедичного консультування. Менеджер системи/закладу охорони здоров'я також повинен вільно володіти подібними навичками для підтримки власної лікувальної роботи, аудиту телемедичної діяльності, контролю інформаційної безпеки, забезпечення надання медичних послуг на сучасному рівні на основі доказової медицини. Додатково наголосимо, що обов'язковим компонентом діяльності сучасного лікаря є спілкування з колегами через Інтернет (тематичні списки розсилання, професійні Інтернет-товариства, соціальні мережі), що також включає неформальне телеконсультування, яке здійснюється без протоколювання, але з дотриманням усіх вимог щодо якості та безпеки.

Телесестринство[ред.ред. код]

Використання телемедицини в практиці медсестри називається - телемедсестринством[4].

Телемедсестринство (від англ. telenursing) - використання телекомунікацій і інформативних комп'ютерних технологій для надання сестринської допомоги і забезпечення координованої роботи медсестер у випадку, коли фізична відстань є критичним чинником.

Використання телемедсестринства можна амбулаторно, у лікарні, у телемедичному центрі або за допомогою мобільних пунктів.

Технології[ред.ред. код]

Основні технології медсестринства[4][5][6]:

  • телефонний або відеоконференц-зв'язок між медичним центром та пацієнтом удома (дає змогу дивитися і коментувати перев'язки, маніпуляції, прийманням медикаментів, обгорювати лікування);
  • сестринські телеконсультації (консультації за протоколом й алгоритмом у вигляді програм, сортування пацієнтів);
  • дистанційне навчання пацієнтів і його родичів;
  • телеконтроль і/або моніторинг діагностичних досліджувань;
  • асистування лікареві в проведенні протоколу лікування;
  • пересилання фізіологічних параметрів (артеріальний тиск, рівень глюкози крові, маса тіла, зріст) через інтернет.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПОРЯДОК  організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини
  2. а б ПОРЯДОК організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини. Верховна Рада України. 2015. 
  3. Владзимирский, А. В. (2005). Клиническое телеконсультирвание: Руководство для врачей. - 2-е изд., перераб. и доп. (російська). Донецк: ООО "Норд". с. 107. 
  4. а б Averwater, Burchfield, N., D. (2005). No place like home: telemonitoring can improve home care (англійська). Healthc. Financ. Manage. с. 46 – 48. 
  5. Eelsalu, H. (1999). Telematic application for nurses: integration and dissemination of European nursing terminology in information technology (english). Donetsk: High Nechnologies in Medicine. с. 26. 
  6. Charles, C. (2000). Telenursing: Nursing Practice in Cyberspace (english). с. 280. 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Портал телемедицини — Порталі телемедицини."
  2. Телемедицина в Україні — http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_telemedicine/.
  3. International Society for Telemedicine and eHealth (ISfTeH) — www.isfteh.org..
  4. Громадська організація Українська асоціація розвитку інформаційних технологій в медицині (УАРІТМ) має національний статус в ISfTeH) — http://uaritm.org.ua/.
  5. Віталій Осташко - Головний лікар Державного Центру Телемедицини МОЗ України


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.