Тельшяйський район
Зовнішній вигляд
Тельшяйський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
лит. Telšių rajono savivaldybė | |||||
| |||||
Адм. центр | Тельшяй[1] | ||||
Країна | Литва[1] | ||||
| |||||
Населення | |||||
- повне | 39 141 осіб (1 січня 2023)[2] | ||||
Площа | |||||
- повна | 1439 км²[1] | ||||
Висота | |||||
- максимальна | 156,555±72,555 м | ||||
- мінімальна | 156,555±72,555 м | ||||
Дата заснування | 20 червня 1950[1] | ||||
Губернатор | Kęstutis Gusarovasd[1] | ||||
Вебсайт | telsiai.lt | ||||
Код ISO 3166-2 | LT-51 | ||||
| |||||
| |||||
|
Тельшяйський район[3] (Тельшяйське районне самоврядування; лит. Telšių rajono savivaldybė) — адміністративна одиниця в Тельшяйському повіті Литви.
- 2 міста — Тельшяй і Варняй;
- 11 містечок — Ейгірджяй, Гадунавас, Янаполе, Лауко-Сода, Луоке, Нерімдайчяй, Неваренай, Павандене, Трішкяй, Убішке і Жаренай;
- 415 сіл.
Чисельність населення (2001):
- Тельшяй — 31 460
- Трішкяй — 1 555
- Варняй — 1 355
- Райняй — 1 070
- Дегайчяй — 880
- Рішкенай — 854
- Луоке — 777
- Ейгірджяй — 746
- Дусейкяй — 727
- Неваренай — 659
Тельшяйський район підрозділяється на 11 староств:
- Варняйське (лит. Varnių miesto ir apylinkės seniūnija; адм. Центр: Варняй)
- Вешвенайське (лит. Viešvėnų seniūnija; адм. Центр: Вешвенай)
- Дегайчяйське (лит. Degaičių seniūnija; адм. Центр: Дегайчяй)
- Гадунавське (лит. Gadūnavo seniūnija; адм. Центр: Гадунавас)
- Жаренайське (лит. Žarėnų seniūnija; адм. Центр: смажена)
- Луокеське (лит. Luokės seniūnija; адм. Центр: Луоке)
- Няваренайське (лит. Nevarėnų seniūnija; адм. Центр: Няваренай)
- Рішкенайське (лит. Ryškėnų seniūnija; адм. Центр: Рішкенай)
- Тельшяйське міське (лит. Telšių miesto seniūnija; адм. Центр: Тельшяй)
- Трішкяйське (лит. Tryškių seniūnija; адм. Центр: Трішкяй)
- Упінське (лит. Upynos seniūnija; адм. Центр: упину)
- ↑ а б в г д е Visuotinė lietuvių enciklopedija
- ↑ Resident population by administrative territory at the beginning of the year — State Data Agency of Lithuania, 2023.
- ↑ СССР Административно-территориальное деление союзных республик (1987 год). — С. 477.