Темпранільйо
| Темпранільйо | |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 1 березня 1999[1]  |
 | |
| Батьківський таксон | V. vinifera |
| Батьківський таксон гібрида, породи, сорту | Albillo Mayord і Benedictod |
| Колір спорового порошку | black berry skind |
| Країна походження |  Іспанія і  Італія |
| Колір плоду | чорний і black berry skind |
 Темпранільйо у Вікісховищі | |
Темпранільйо або темпранійо (ісп. Tempranillo) — технічний сорт червоного винограду іспанського походження. Tempranillo — це зменшувальне від ісп. temprano, що означає «ранній»: сорт є ранньостиглим.
Згідно знайдених документів сорт темпранільйо вирощується на території Іспанії щонайменше з XIII століття. У пору революцій виноградники були занедбані. Потім постраждали від різних шкідників і хвороб, особливої шкоди завдала філоксера. Відродження сорту почалося у другій половині XIX століття при сприянні маркіза де Мурьєта та маркіза де Ріскаль-де Алегре. Після політичних колотнеч повернувшись в Ріоху в 1860 році з Бордо, вони мали бажання здійснити грандіозний проєкт зі створення справжнього іспанського вина. Вони оновлювали виноградники та впроваджували французькі методи вирощування та переробки винограду. Вони першими зрозуміли, що бордоська система в поєднанні з місцевим матеріалом дає блискучі результати та допомогли темпранільйо звернути на себе увагу та завоювати успіх за межами країни[2].
Темпранільйо широко культивується в Іспанії, особливо у регіонах Ріоха та Рібера дель Дуеро. У Португалії цей сорт широко використовується у виноробстві Долини Дору. Крім того лози Темпранільйо успішно культивуються і в Новому Світі, зокрема, в Каліфорнії, Австралії та Аргентині.
Грона компактні, циліндричні або циліндроконічні. Листя велике. Ягоди темпранільйо мають невелику кислотність, товсту шкірку, багату на антоціани та безбарвну м'якоть. Найкращу якість сорт демонструє на вапнякових ґрунтах у помірному кліматі зі значним перепадом денних та нічних температур, коли спекотні сонячні дні дозволяють його товстошкірим ягодам повністю визріти, а холодні ночі дають можливість зберегти природний кислотний баланс[3]. Сорт чутливий до шкідників та хвороб. Врожайність досить висока, для отримання якісного вина її штучно обмежують.
Смаковий букет темпранільйо базується на основі сливи і томату. Додатковими нотами виступає шкіра, вишня, тютюн, ваніль та гвоздика. У цього вина дуже приємний довгий післясмак з м'якими танінами. Якщо порівнювати іспанський темпранільйо з його аналогами з Нового Світу, то можна відзначити, що вино з Нового Світу відрізняється більш явним вишневим тоном з домішкою томатного соусу. Вина (міцністю 10,5-13 % об.) мають стійкий гарний колір та значну кількість танінів. В кольорі темпранільйо часто присутній помаранчевий відтінок, який досягається за рахунок витримки в бочках з традиційного дуба. На смак це вино можна порівнювати з класичними зразками каберне совіньон, сіра та санджовезе. Структура вина, незважаючи на інтенсивний смак, дивує легкістю та жвавістю. Вино з темпранільйо поєднується практично з усіма видами страв.
- ↑ Gazzetta Ufficiale della Repubblica Italiana // GU — Istituto Poligrafico e Zecca dello Stato, 1999. — вип. 86.
- ↑ Темпранильо — темперамент Испании [Архівовано 2018-07-04 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Темпранільйо та вино з нього (рос.)