Темрюк (Нікольський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Темрюк
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Нікольський
Рада/громада Темрюцька сільська рада
Код КОАТУУ 1421786601
Облікова картка Старченкове 
Основні дані
Засноване 1807
Населення 1876 (01.01.2017)
Площа 7.13 км²
Густота населення 263.1 осіб/км²
Поштовий індекс 87019
Телефонний код +380 6246
Географічні дані
Географічні координати 47°16′08″ пн. ш. 36°58′29″ сх. д. / 47.26889° пн. ш. 36.97472° сх. д. / 47.26889; 36.97472Координати: 47°16′08″ пн. ш. 36°58′29″ сх. д. / 47.26889° пн. ш. 36.97472° сх. д. / 47.26889; 36.97472
Середня висота
над рівнем моря
148 м[1]
Водойми річка Темрюк
Відстань до
обласного центру
145 км
Відстань до
районного центру
30,3 км
Найближча залізнична станція Розівка
Відстань до
залізничної станції
29,1 км
Місцева влада
Адреса ради с. Темрюк, вул. Шкільна, 23
Сільський голова Жуков Олександр Андрійович
Карта
Темрюк. Карта розташування: Україна
Темрюк
Темрюк
Темрюк. Карта розташування: Донецька область
Темрюк
Темрюк

Темрю́к1948 — 2016 — Старченкове) — село в Україні, у Нікольському районі Донецької області, центр сільської ради.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 30 км автошляхом місцевого значення. За 29 км від залізничної станції Розівка. Селом протікає річка Темрюк, що й дало (повернуту) сучасну назву селу. Населення — 2 016 чоловік (2001).

Колишню назву населений пункт отримав на честь уродженця села Василя Старченка — радянського державного і громадського діяча.

Село межує із землями Більмацького району Запорізької області.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село засноване 1807 р. переселенцями із Краснинського повіту Смоленщини та мешканці Чернігівської та Харківської губерній.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Темрюк Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 3105 осіб (1559 чоловічої статі та 1546 — жіночої), налічувалось 425 дворових господарств, існувала православна церква. Значну кількість селен складали росіяни[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Темрюк, центрі Темрюцької волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, мешкало 4347 осіб, налічувалось 566 дворових господарств, існували православна церква, школа й 3 лавки[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6361 особи (3180 чоловічої статі та 3181 — жіночої), з яких 6189 — православної віри[4].

У 1908 році в селі мешкало 7501 особа (3815 чоловічої статі та 3686 — жіночої), налічувалось 1128 дворових господарства[5].

Радянська влада встановлена у січні 1918 року. Навесні того ж року створено Темрюцький революційний загін, командиром якого став В. М. Писаревський. У його складі були односельці Є. Жулев, Алексєєв, Голубов, З. Бояжо, І. Г. Комлов та інші. Темрюцький загін приєднався до загону Давидова і вів бої на території Маріупольського повіту. За особливі заслуги в революційній боротьбі з білобандитами за владу Рад III Всеукраїнський з'їзд Рад нагородив село Темрюк бойовим Червоним прапором.

У наказі № 565 від 8 червня 1921 року по військам Харківського військового округу вказано що Темрюк є опорним пунктом РПАУ Махно.[джерело?]

У 1922 році створена комуна імені Карла Маркса.

600 місцевих жителів билися на фронтах радянсько-німецької війни, з них 367 загинули, 196 нагороджені орденами і медалями. У селі встановлені два пам'ятники і монумент Слави на честь воїнів, загиблих в роки війни, а також погруддя Героя Радянського Союзу С. П. Машковского.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 2016 осіб, із них 21,63 % зазначили рідною мову українську та 78,37 %— російську[6].

Економіка[ред. | ред. код]

Станом на 1970 рік в селі мешкала 2 451 особа і було 1 015 дворів. На території села розташовувалися центральні садиби колгоспів «Росія» та імені Фрунзе. За господарством «Росія» були закріплені 6 179 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5 159 га орних земель. Були розвинені тваринництво і рослинництво. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби. За колгоспом ім. Фрунзе були закріплені 4 045 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3 292 га орних земель. Це було багатогалузеве господарство з розвинутими рослинництвом і тваринництвом.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі діяли середня школа, будинок культури на 450 місць і клуб на 230 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,7 тисяч примірників, лікарня на 35 ліжок, поліклініка, аптека, чотири дитячих садки та ясел на 135 місць, пошта, ощадкаса, дев'ять магазинів, три їдальні.

У селі діє Старченківський сільський центр культури і спорту. У СЦКС працює 21 клубне формування, в тому числі діють 4 народні аматорські колективи: ВІА «Апрель», вокальний ансамбль «Надежда», ТЕМ «Провінція», зразковий гурт «РесТем»[7]

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Поблизу села розташований регіональний ландшафтний парк «Половецький степ» та ландшафтний заказник місцевого значення Бесташ.

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народились:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. weather.in.ua
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 598) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 29-1)
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область
  7. Володарська райрада

Література[ред. | ред. код]