Теночтітлан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Модель міста

Теночтітлан — одна з стародавніх назв[1] столиці Мексики, міста Мехіко. Місто було столицею Ацтекської імперії з XIV століття до 1521 року.Назва «імперія» умовне, бо європейські загарбники назвали так державне утворення ацтеків на зразок іспанської імперії.

Місто засноване приблизно 1325 року на острові, серед солоного озера Тескоко, поблизу давнішого поселення Тлателолько. Острови привабили своїм розташуванням посеред води, що утворювало природну фортецю. Войовничі ацтеки подібним шляхом захищалися від теж войвничіх сусідів.

Заснування міста[ред.ред. код]

Монумент на честь індіанців, засновників міста.

Давні ацтеки були мисливцями-кочівниками. Вони кочували на території сучасної Північної Америки. За легендою, Бог сонця та війни Уіцилопочтлі сказав ацтекам-індіанцям, щоб вони заснували місто там, де побачать такую картину: орел буде тримати в своїх кігтях змію на кактусі. Блукаючи в південних землях Північної Америки майже 130 років, вони побачили те, що їм наказав побачити Бог сонця. В 1325 р. вони заснували місто на західному березі озера Тескоко і назвали його Теночтітлан, що в перекладі означає «місце колючих кактусів». В озері було багато риби та птахів, на березі було багато дичини. За іншою версією, місто назване на честь вождя Теноча. Орел, що вполював змію і сів на кактус перейшов на сучасний прапор держави.

У 1337 році на північ від Теночтітлана засноване місто-супутник Тлателолько, де оселились ацтеки, що відокремились від племені.

Опис міста[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Місто швидко зростало. 7,5 квадратних км та 100 000 мешканців - такими були дані приблизно через 100 років після його заснування. А ще через 100 років місто збільшилося до 13,5 квадратних км та до 212 500 мешканців (по іншим данним 350 000 і навіть до 500 000 мешканців). Ймовірно, що до 1500 р. це було найбільше місто на землі. Місто було прорізане каналами, тому пересувалися з допомогою човнів, як у сучасній Венеції.

Теночтітлан поділявся на чотири квартали: Теопан, Мойотлан, Куепопан и Астакалько. В центрі міста знаходився ритуальний центр, оточений захисною стіною Коатепантлі ("зміїна стіна"). Місто було забудоване храмами, школами, службовими будівлями та будинками. Споруди через неміцний і вологий ґрунт будували на довгих палях.

Сільське господарство[ред.ред. код]

У місті було розвинуте сільське господарство, незважаючи на те, що воно стояло на воді. Ацтеки створювали цілі смуги родючої землі, використовуючи мул і водорості. Ці, штучно створені поля, мали назву чінампи. Чінампи відрізнялися виключною родучістю (іноді врожай отримували 7 разів на рік), і ацтеки вміли та любили на них вирощувати багато овочів, прянощів і квітів. Все це слугувало для споживання і торгівлі. Надлишки відвозили на великий ринок у центрі Теночтітлана, що як ярмарок приваблював від 25 до 100 тисяч людей.

Торгівля[ред.ред. код]

Іспанці, що завоювали Теночтітлан, були вражені, побачивши, наскільки добре була развинута торгівля в ацтеків. Ацтеки були неперевершеними вояками і торговцями, наче стародавні римляни. Усі товари на ринках Теночтітлана проходили ретельний огляд, перш ніж потрапити на прилавок. Іспанці стверджували, що грошей в ацтеків не було. Покупці обмінювалися своїми товарами з продавцями на зразок бартеру. Іноді розраховувалися за товар бобами какао. Злодіїв, якщо вони траплялися, жорстоко карали.

Архітектура[ред.ред. код]

У центрі міста стояли два головні 30-метрові храми у вигляді пірамід: для богів Уіцилопочтлі та Тлалока. Тлалок був богом води та дощу. Храми-піраміди слугували для жертвоприношень, у тому числі і людських. Жертвами були військовополонені індіанці-сусіди. Для поповнення нових жертв ацтеки вели безупинні війни з сусідами. Під час жертвоприношення у живої людини кам'яним (обсидановим) ножем виймали серце, яке потім клали на вівтар.

Найдавнішу з пірамід віднайдено під час розкопок у 1917 році. Її знайдено в передмісті сучасного Мехіко - Куікуілько. Вона має колоподібні підмурки, діаметр яких сягає 134 метри. Поряд з храмом-пірамідою віднайшли і давній цвинтар. Місце зараз музеєфіковано.

Пересічні ацтеки мешкали в невеликих одноповерхових будівлях, зроблених з лози, мулу, глини. В таких маленьких будинках мешкали цілі купи людей, що спеціалізувались на певних різновидах ремесел чи послуг. Кожний клан мав власний квартал. Вожді ацтеків мешкали в величезних палацах, оточених великими, красивими садами. Їхні палаци розташовувались ближче до храмів.

У місті була мережа акведуків для постачання питної води. Головний акведук починався з джерела на пагорбі Чапультепєк.

Занепад міста[ред.ред. код]

Іспанські загарбники, що прибули в Америку в XVI столітті, були вражені багатством міст ацтеків, їх красою та величчю. Ернан Кортес зі своїми воякамими та союзниками-індіанцями увійшов у місто 8 листопада 1519, але вже 1 липня 1520 був змушений тікати. Іспанці знову атакували місто 4 липня 1521 року. Теночтітлан було взято через 70 днів після початку облоги 13 серпня. Вождь ацтеків Монтесума II був убитий, а місто — зруйноване. Завойовник міста Ернан Кортес оголосив Теночтітлан володінням короля Іспанії. З Теночтітланом занепала й держава ацтеків — що перестала існувати у 1520-1522 роках. На її залишках почалася розбудова нової колоніальної держави під верховенством іспанських завойовників.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Однією з інших назв власне була Мешіко, в сучасній вимові Мехіко, третьою назвою була майже невідома зараз Кулуа.