Тенчинська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця)
| Тенчинська вежа | |
|---|---|
 | |
| 48°40′23″ пн. ш. 26°33′45″ сх. д. / 48.67316666669477598° пн. ш. 26.56263888891677993° сх. д.Координати: 48°40′23″ пн. ш. 26°33′45″ сх. д. / 48.67316666669477598° пн. ш. 26.56263888891677993° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Місто | Кам'янець-Подільський |
| Адреса | вул. Замкова, 1 |
| Тип | вежа і пам'ятка |
| Архітектор | Йов Претвич |
| Початок будівництва | кін. XIV |
| Побудовано | 2 пол. XV ст. |
| Статус | Державний історичний музей-заповідник |
| Стан | задовільний |
  Тенчинська вежа Тенчинська вежа (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Тенчи́нська ве́жа (інша назва — Джевицька) — фортечна вежа № 10 Старого замку міста Кам'янець-Подільський. Пам'ятка — характерний приклад розвинених фланкувальних середньовічних веж.
Назва[ред. | ред. код]
Вежа отримала назву в пам'ять про краківського каштеляна Яна Тенчинського[pl], чиїм коштом виконувались будівельні роботи[1].
Згадка в історичних джерелах[ред. | ред. код]
Опис вежі зберігся в «Реєстрі всіх будівель навколо замку Кам'янецького» за 1544 рік:
«Вежа, яка розташована біля вежі Ковпак, називається Тенчинською; вона також добре споруджена і на міцному фундаменті, оскільки вона від своєї основи, розташованої на скелі, майже до половини своєї висоти здавна обшита кам'яним прямовисним муром. Між вежами Ковпаком та Тенчинською будується тепер новий кам'яний мур, фундаментом якого служить скеля. Мур цей йде прямовисно до основи фортечних мурів, розташованих вище також на скелі. Він не тільки підтримуватиме і зміцнюватиме ці останні, але на випадок появи під ними ворога, після зайняття ним апроші, дуже ускладнить йому доступ до фортеці»[2].
В описі «Інвентар і люстрація староств Кам'янецького та Летичівського» за 1613 рік вежа згадується як Джевицька:
«Вежа Джевицька від єпископа, її засновника, названо, в ній чотири яруси, на четвертому гармаші несуть варту, двері всі на засувах, верх її ковпаком склепінним накритий, галереї від Шляхетської вежі до неї накриті»[3].
Історія[ред. | ред. код]
_DSC_7513.JPG)
1394 року Кам'янцем заволодів Владислав Ягелло. Король одразу наказав завести до укріплення гармати і порох.
1395 року Ягелло віддав Західне Поділля із Кам'янцем за особливі заслуги краківському воєводі Спитку з Мельштина «у вічне і безповоротне володіння». Магнат розпочав будівництво Тенчинської вежі разом із трьома іншими потужними вежами: Ковпаком, Лянцкоронською, Ружанкою. Після загибелі Спитка у битві з татарами на річці Ворскла у 1399 році фортифікацію Кам'янця завершив король Владислав Ягелло[1].
У другій половині XV століття скельну основу вежі укріпили кам'яною кладкою. У XVIII столітті з боку двору замку вежу засипали майже до рівня четвертого ярусу[4].
Опис[ред. | ред. код]
Розташована на переломі південно-західних оборонних мурів Старого замку, виступає на три чверті за її підлогову сторону. Її діаметр 7 м. Товщина кам'яних мурів 2 м. Діаметр п'ятого ярусу завдяки винесенню кронштейнів — 7,9 м. Товщина парапетної стіни — 0,9 м. Перекриття в башті плоскі по балках, над четвертим ярусом — конічна кам'яна баня. Бійниці двох типів — ключеподібні і круглі. На північному фасаді зберігся білокам'яний портал в готичному стилі. Білокам'яні кронштейни і між'ярусний карниз із типовими для готики профілями[4].
Відноситься до так званого краківському типу[1]. Вежа разом із Лянцкоронською і Ружанкою має кам'яний ковпак.
Реставраційні роботи[ред. | ред. код]
У 1946-1952 роках провели консерваційні роботи фортеці. У 1960-х роках під керівництвом архітектора-реставратора Євгенії Пламеницької проводились планомірні архітектурно-археологічні дослідження укріплень Старого замку. Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування опрацював Генеральну програму консерваційно-реставраційних робіт по Старому замку та архітектурну концепцію реставрації, розроблену Є. Пламеницькою. У 1960-1980-х роках здійснили консервацію та реставрацію значної частини замкових укріплень, зокрема і Денної вежі[5].
Нові масштабні реставраційні роботи провели згідно з «Перспективною програмою консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків» 1999 року, автором якої була дочка Євгенії Пламеницької Ольга Пламеницька[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник
- ↑ Regestr wszego budowania w okrąg i zewnątrz zamku kamienieckiego, tak nowo murów murowanych, jako starych wedle potrzeb poprawionych i wywożenie przekopów zamkowych, przez pana Wojciecha Starzechowskiego, kasztelana bełzkiego etc, pomierzane roku 1544 / Переклад: Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии. 1901. – С. 216.
- ↑ Inventarz i lustracie starostw: Kamieniec Podolskiego i Latyczowskiego. Rok 1613. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
- ↑ а б Пам'ятки містобудування і архітектури Української РСР.
- ↑ а б Пламеницька Ольга. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець: (пізньоантичний — ранньомодерний час)
Література[ред. | ред. код]
- Михайловський В. М. Описи кам'янецького та летичівського замків 1613 року // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. — 2008. — Т. 18. — С. 98—116.
- Тенчинська вежа // Пам'ятки містобудування й архітектури УРСР = Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1986. — Т. 4. — С. 189. (рос.)
- Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. — Львів, 2005. — С. 89—97.
- Пламеницька Ольга. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець: (пізньоантичний — ранньомодерний час). — Кам'янець-Подільський : ФОП Сисин О. В, 2012. — 672 с.
- Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К. : Абрис, 2004. — 256 с.
- Седак Олександр. Кам'янець-Подільський замок // 100 найвідоміших шедеврів України. — К. : Автограф, 2004. — С. 273—279.
- Станіславська Людмила. Стара фортеця. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 56 с.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||