Теодор Куллак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теодор Куллак
Theodor Kullak.jpg
Народився 12 вересня 1818(1818-09-12)[1][2][…]
Кротошин, Великопольське воєводство, Польща
Помер 1 березня 1882(1882-03-01)[1][2][…] (63 роки)
Берлін, Німецька імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність піаніст, композитор, музикознавець, музичний педагог
Вчителі Albrecht Agthe[d], Карл Черні, Отто Ніколаї, Simon Sechter[d], Siegfried Wilhelm Dehn[d] і Wilhelm Taubert[d]
Відомі учні Sara Heinze[d]
Володіє мовами німецька[1]
Брати, сестри  • Adolph Kullak[d]
Діти Franz Kullak[d]

Теодор Куллак (нім. Theodor Kullak; нар. 12 вересня 1818(18180912), Кротошин поблизу Познані, Королівство Пруссія — пом. 1 березня 1882, Берлін, Німеччина) — німецький піаніст польського походження, композитор, музичний педагог і видавець. Брат Адольфа Куллака, батько Франца Куллака.

Життєпис[ред. | ред. код]

Почав навчатися музики в Познані у Альбрехта Агте, концертував з шести років і до одинадцяти років вже дав концерт для королівського двору в Берліні. Згодом втратив високопоставлених покровителів і в 19-річному віці став в Берліні студентом-медиком. У 1842 році знайшов можливість повернутися до музики, переїхав у Відень і став учнем Карла Черні і Отто Ніколаї. 1843 року повернувся в Берлін придворним учителем фортепіано і багато років займався музикою з пруськими принцами і принцесами. У 1846 році був оголошений піаністом Королівського двору.

1844 року заснував Берлінське музичне товариство і багато років займав пост його голови.

У 1848 році разом з Юліусом Штерном стояв біля витоків Берлінської музичної школи, згодом відомої як Консерваторія Штерна, однак досить скоро розійшовся у поглядах зі своїми колегами і у 1851 році заснував інший навчальний заклад — Нову Академію музики (нім. Neue Akademie der Tonkunst), часто звану просто Академією Куллака. Ця Академія була повністю зосереджена на підготовці піаністів і незабаром стала найбільшим приватним музичним інститутом Німеччини. Вихованцями Академії та особисто Куллака були багато видатних піаністи того часу, в тому числі Ксавер Шарвенка, Моріц Мошковський, Микола Рубінштейн, Петро Шостаковський.

Композиторська спадщина Куллака включає фортепіанні концерти, сонати, тріо, романси та транскрипції на мелодії — німецькі, іспанські, російські. Йому належать також етюди, які користувалися широкою популярністю в піаністичній педагогіці другої половини XIX століття, — в тому числі «Школа гри октавами» (нім. Die Schule des Oktavenspiels, 1848 рік), "Школа пальцевих вправ "(нім. Schule der Fingerübungen), «Поради та етюди» (нім. Ratschläge und Studien) та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.

Посилання[ред. | ред. код]