Теодор Моно

Теодор Моно
нім. Théodore Monod
Теодор Моно, грудень 1998, Адрар, Мавританія.
Народився	9 квітня 1902(1902-04-09) Руан, Франція
Помер	22 листопада 2000(2000-11-22) (98 років) Версаль, Франція
Поховання	Cemetery of Châtillond
Країна	Франція
Національність	Француз
Діяльність	мандрівник-дослідник, антрополог, зоолог, натураліст, ботанік, професор університету, карцинолог, іхтіолог, ботанічний колектор, збирач зразків для наукових колекцій
Alma mater	Ельзаська школаd факультет природничих наук Паризького університетуd (1926) Ліцей Корнеля
Галузь	Природничі науки
Заклад	Національний музей природознавства
Посада	президент
Науковий ступінь	доктор (1926)
Членство	Французька академія наук Académie des sciences d'outre-merd
Батько	Wilfred Monodd
Мати	Dorina Monodd
Брати, сестри	Maximilien Voxd
Діти	Ambroise Monodd
Родичі	Сильвер Моноd, Жан-Люк Годар, Richard Monodd і Frédéric Monodd
Нагороди	Медаль Заступниківd (1960) Велика золота медаль за дослідження (1952) Charles P. Daly Medald (1961) grand prix de la Société de géographied (1990) Q137338235? (1989)
Теодор Моно у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Моно.

Теодор Андре́ Моно́ (фр. Théodore André Monod, Руан, 9 квітня, 1902 — Версаль, 22 листопада, 2000) — французький природознавець, дослідник та вчений-гуманіст.

Дослідницька діяльність

На початку своєї кар'єри Моно став професором у Національному музеї природознавства в Парижі, і заснував Institut fondamental d'Afrique noire у Сенегалі. Він став членом академії Académie des sciences d'outre-mer у 1949 році, членом французької Королівської морської академії у 1957, та членом Французької академії наук у 1963. У 1960 році він став одним із засновників Всесвітньої академії мистецтва і науки.

Моно у Сахарі, 1967

Свою кар'єру в Африці він розпочав із вивчення тюленів-монахів на півострові Рас Нуадібу (фр. Cap Blanc, «білий мис»), в Мавританії. Однак невдовзі Моно спрямував свою увагу на пустелю Сахара, яку він надалі розвідуватиме протягом понад 60 років у пошуках метеоритів. І хоча він так і не зміг віднайти того метеорита, якого шукав, йому вдалося відкрити чимало невідомих досі видів рослин, а також декілька важливих археологічних знахідок доби неоліту. Ймовірно, його (на пару із Владіміром Бенаром) найважливішим відкриттям стала знахідка Асселарської людини — людського скелета віком, приблизно, у 6000 років, який був виявлений в районі плоскогір'я Адрар-Іфорас, і якого багато вчених вважають першою в історії археології знахідкою людських останків із чітко вираженими ознаками чорношкірої людини.

Особисте життя та активізм

Теодор Моно, син Вілфреда Моно, відвідував Ліцей П'єра Корнеля (фр. Lycée Pierre Corneille), що в Руані. Його батько був пастором протестантської церкви Temple Protestant de l'Oratoire du Louvre в Парижі, куди він теж навідувався. Згодом він став президентом-засновником Франкомовної унітаріанської асоціації (1986–1990), першої відкрито-унітаріанської релігійної організації, яка була заснована у Франції, а пізніше спонсорував дочірню організацію AUF, відому як «Братська асамблея християнських унітаріїв».

Моно також був активним у політичному плані. Він брав участь у пацифістських та антиядерних протестах — навіть за кілька місяців до смерті. Він написав декілька статей та книг, які передрікали виникнення суспільного руху на захист навколишнього середовища. Теодор Моно описував себе як християнина-анархіста.

Теодор Моно був праправнуком пастора-протестанта Фредеріка Моно. У нього були спільні предки з біологом Жаком Моно, музикантом Жаком-Луї Моно, політиком Жеромом Моно та режисером Жаном-Люком Ґодаром.

Вибрані праці

Праці, виправлені та видані французьким видавництвом Actes Sud (Арль):

• Méharées, (Paris, 1937), rééd. 1989.
• L'Émeraude des garamantes, (éditions de L'Harmattan, Paris, 1984), rééd. 1992.
• L'Hippopotame et le philosophe, rééd. 1993.
• Désert lybique, éditions Arthaud, 1994.
• Majâbat Al-Koubrâ, Actes Sud, 1996.
• Maxence au désert, Actes Sud, Arles, 1995.
• Tais-toi et marche …, журнал дослідницьких записів із El Ghallaouya-Aratane-Chinguetti, Actes Sud, 2002.

Посилання

• Некролог на monachus-guardian.org(англ.)
• webAfriqa — Théodore Monod, fondateur-directeur de l'IFAN(фр.)
• Théodore Monod(фр.)
• Jean-Claude Hureau, «Un exceptionel naturtaliste eclectique», Autres Temps, 2001, vol. 70 issue 70, pp. 25-38(фр.)