Теорема Сохоцького — Веєрштрасса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Сохоцького — Веєрштрасса (також теорема Казораті, теорема Казораті — Веєрштрасса) — теорема в комплексному аналізі, що описує поведінку голоморфної функції в околі істотно особливої точки. А саме відповідно до цієї теореми множина значень цієї функції в довільно малому околі істотно особливої точки є щільною множиною в множині комплексних чисел.

Вперше опублікована Казораті і Сохоцьким в 1868 році, згодом Веєрштрассом у 1876 році.

Значним посиленням теореми є велика теорема Пікара, згідно з якою множиною значень насправді є всі комплексні числа, за винятком можливо лише одного.

Твердження теореми[ред. | ред. код]

Нехай функція  — голоморфна у відкритій множині і в точці має істотно особливу точку. Тоді для будь-якого числа можна знайти послідовність точок таких що і також Іншими словами якщо  — довільний проколотий круг з центром в точці , що міститься в , то множина є щільною в множині комплексних чисел.

Доведення[ред. | ред. код]

Нехай спершу . Оскільки функція не може бути обмеженою в довільному проколотому крузі з центром в істотно особливій точці то в цьому крузі можна знайти точку в якій У той же спосіб визначається існування числа для якого і загалом чисел для яких

Очевидно, що в цьому випадку і також

Нехай тепер .

Якщо для кожного проколотого круга існує така точка для якої то послідовність із твердження теореми можна визначити взявши Тоді для всіх і .

Якщо ж в деякому проколотому крузі , що міститься в функція то можна визначити функцію:

Вона буде голоморфною в і матиме істотно особливу точку в Тому з уже доведеного можна знайти послідовність точок таких що і також

Але тоді також:

що завершує доведення теореми.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]