Теорія Бутлерова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорія Бутлерова — теорія хімічної будови органічних сполук, запропонована російським вченим Олександром Бутлеровим.

Донині вважається науковою основою органічної хімії. Олександр Бутлеров виходив з того, що внаслідок дослідження низки хімічних перетворень, характерних для тієї чи іншої сполуки, можна встановити її будову.

Основні положення теорії хімічної будови органічних сполук

• у хімічних сполуках атоми з'єднуються між собою у певному порядку відповідно до їх валентності, що визначає хімічну будову молекул;

• хімічні і фізичні властивості органічних сполук залежать як від природи і кількості атомів, що входять до їх складу, так і від хімічної будови молекул;

• для кожної емпіричної формули можна вивести певну кількість теоретично можливих структур (ізомерів);

• кожна органічна речовина має лише одну формулу хімічної будови, яка дає уявлення про властивості даної сполуки;

• у молекулах існує взаємний вплив атомів як безпосередньо зв'язаних, так і безпосередньо не зв'язаних один з одним.

Основні положення теорії Бутлерова[ред. | ред. код]

  • У молекулах атоми з'єднуються не безладно, а в певній послідовності і відповідно до їх валентності. Така послідовність з'єднаних у молекулу атомів визначає хімічну будову.

Наприклад, у молекулах гексану, гексену-3, гексину-2, циклогексану і бензену, відповідно до валентності, є своя послідовність сполучення атомів Карбону в молекулі, а отже, і кожна молекула має свою, тільки їй властиву будову:

Гексан

Гексен-3

Гексин-2

  • Атоми або групи атомів у молекулі взаємно впливають один на одного, від цього залежить реакційна здатність.

Наприклад, у молекулі етиленгліколю і сульфатної кислоти міститься по дві гідроксигрупи, однак вони мають різні (наприклад, за силою) кислотні властивості. Так, із розведеної сульфатної кислоти дигідроген (водень) можуть витискувати практично всі метали, що стоять в EXPH до водню, а з етиленгліколю тільки найактивніші з них — лужні. Це вказує на те, що різні за складом радикали справляють різний вплив на однакові групи атомів .

Атоми в молекулах можуть зазнавати взаємного впливу, навіть коли вони не перебувають у безпосередньому зв'язку один з одним. Так, у молекулі хлорметану атом Хлору впливає на атоми Гідрогену, які безпосередньо не зв'язані з ним:

  • Властивості органічних сполук залежать не тільки від того, які атоми і в якій кількості входять до складу молекули, але й від їх хімічної будови, тобто порядку з'єднання між собою.

Якщо дві органічні сполуки мають однаковий склад, але різну будову, то різними будуть їхні властивості:

н-бутан

ізо-бутан

Література[ред. | ред. код]