Теорія грошей та кредиту
«Теорія грошей і кредиту» – економічна праця 1912 року, написана Людвігом фон Мізесом, спочатку видана німецькою мовою як Theorie des Geldes und der Umlaufsmittel. У ній Мізес викладає свою теорію про походження грошей через свою теорему регресії, яка ґрунтується на логічній аргументації. Це один із фундаментальних творів Австрійської школи економічної думки.
Товарні гроші існують й сьогодні. Мізєс розглядає походження, природу та вартість грошей та їхній вплив на визначення монетарної політики. Це стосується не всіх адаптацій грошей. Він використовує так звану теорему регресії, твердження, підкріплене поетапно логічними міркуваннями. Мізєс пояснює, чому гроші мають попит самі по собі. За словами Мізеса, гроші історично з'явилися після того, як у бартерній економіці виник попит на товар.
Перша праця Людвіга фон Мізеса стала класичним трактатом з грошової теорії майже у всіх країнах континентальної Європи. У ній він застосував суб'єктивізм й динамічну австрійську концепцію до теорії грошей й зв'язав цінність грошей з теорією граничної корисності.
У цій частині Мізес закладає теоретичний фундамент для розуміння грошей. Він починає з визначення грошей як загального засобу обміну. Гроші виникають природним шляхом з бартерної економіки, де люди починають використовувати певний товар, що має високу ринкову ліквідність, як засіб для полегшення обміну. Мізес пояснює, що цінність грошей ґрунтується на їхній купівельній спроможності, яка, своєю чергою, визначається попитом і пропозицією на ринку. Він також вводить поняття теореми регресії, яка пояснює, що сьогоднішня цінність грошей залежить від їхньої вчорашньої цінності, яка, у свою чергу, базується на їхній початковій споживчій вартості в бартерній системі.
Ця частина присвячена аналізу чинників, що впливають на вартість грошей. Мізес розглядає їх з позиції суб'єктивної теорії вартості, стверджуючи, що вартість грошей не є абсолютною, а залежить від оцінки індивідів. Він досліджує вплив на вартість грошей таких явищ, як інфляція та дефляція, пояснюючи, що ці процеси є результатом зміни пропозиції грошей. Мізес показує, що збільшення грошової маси (інфляція) призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, тоді як її зменшення (дефляція) — до зростання. Він також критикує спроби уряду контролювати ціни, вказуючи, що це спотворює ринкові механізми.
Тут Мізес розглядає функціонування банківської системи. Він розрізняє два типи кредиту: товарний кредит та циркуляційний кредит. Товарний кредит — це кредит, що надається за рахунок реальних заощаджень. Він є результатом добровільного відкладання споживання і не створює нових грошей. Натомість циркуляційний кредит виникає, коли банки надають позики, створюючи нові гроші з нічого, тобто без відповідного збільшення заощаджень. Мізес стверджує, що саме цей тип кредиту є джерелом економічних циклів (бумів і спадів). Надмірне розширення циркуляційного кредиту створює ілюзію надлишку капіталу, що призводить до хибних інвестицій, які в кінцевому підсумку виявляються збитковими, що спричиняє кризу.
У цій частині Мізес піддає гострій критиці діяльність центральних банків і державну грошову політику. Він доводить, що центральні банки, маніпулюючи відсотковими ставками, порушують природний хід ринкових процесів. Мізес стверджує, що така політика призводить до зловживання кредитом і роздування спекулятивних бульбашок. Він виступає за вільний банкінг — систему, в якій банки конкурують між собою, а держава не втручається в їхню діяльність. На думку Мізеса, саме вільний банкінг забезпечив би стабільність цін і запобігав би економічним кризам.
У заключній частині Мізес розглядає політичні наслідки монетарної та кредитної політики. Він показує, що інфляція є прихованим податком, який держава використовує для фінансування своїх витрат, не оголошуючи про це. Мізес вважає, що золотий стандарт є найкращим способом обмеження здатності урядів і банків маніпулювати грошовою масою. Він доводить, що система фіатних грошей (без прив'язки до золота) неминуче призводить до гіперінфляції та економічної нестабільності.
«Теорія грошей та кредиту» є фундаментальною працею для розуміння економічної теорії австрійської школи. Мізес у цій книзі заперечує більшість положень ортодоксальної монетарної теорії, пропонуючи натомість власну, що ґрунтується на методологічному індивідуалізмі та суб'єктивізмі. Ця праця залишається актуальною і сьогодні, оскільки її ідеї щодо причин економічних циклів, інфляції та ролі уряду в грошовій системі допомагають краще зрозуміти сучасні економічні процеси.
Поряд із «Принципами політичної економії» Карла Менгера та «Капіталом і процентом» Ойґена фон Бем-Баверка, книга є одним із фундаментальних творів Австрійської школи.
Хесус Уерта де Сото про книгу Людвіга фон Мізеса: «У цій книзі Мізеса намічена блискуча теорія економічних циклів, яка згодом стала відома як австрійська теорія економічних циклів. Застосувавши теорії англійської грошової школи до розробленої Бем-Баверком суб'єктивістської теорії капіталу і проценту, Мізес усвідомив наступне: коли керована центральним банком банківська кредитна система з частковим резервуванням стає на шлях експансіоністського створення кредитів і депозитів, які не забезпечені реальними заощадженнями (фідуціарні засоби обігу), це не тільки провокує циклічне, неконтрольоване зростання обсягу грошової маси, але й неминуче, оскільки кредити створюються ex nihilo під штучно занижену ставку процента, веде до штучного, нестійкого "подовження" виробничих процесів, які в результаті стають надмірно капіталовитратними.
Згідно Мізеса, підсилення будь-якого інфляційного процесу за допомогою кредитної експансії рано чи пізно стихійно й невблаганно породжує назадній рух й провокує кризу або економічний спад, який виявляє усі здійснені інвестиційні помилки, призводячи до масового безробіття й викликаючи необхідність ліквідації і розміщення заново усіх невірно інвестованих ресурсів».[1]
- 1912: Відень: Theorie des Geldes und der Umlaufsmittel.[2]
- 1924: 2-е видання німецькою мовою.
- 1934: Лондон: Джонатан Кейп Лтд. Перший переклад (Гарольд Е. Батсон) англійською мовою. Німецьке слово Umlaufsmittel дослівно перекладається як "засіб обігу" і було перекладено в тексті англійської версії як "довірений ЗМІ". Однак видавець вважав, що незвична термінологія буде дратувати читачів і заміняє "гроші та кредит" у назві, тим самим втрачаючи специфічну відмінність, яку Мізес зробив під час вибору свого початкового терміна.[3]
- 1953: Нью-Хейвен, штат Коннекти: Єльський університетський прес. Частина четверта була додана Мізесом до цього видання англійською мовою
- 1971: Ірвінгтон-он-Хадсон, Нью-Йорк: Фонд економічної освіти.
- 1978: Ірвінгтон-он-Хадсон, Нью-Йорк: Фонд економічної освіти.
- 1981: Індіанаполіс,. Інд. Фонд свободи. ISBN 0-913966-70-3. 541 сторінки. Тверда обкладинка. (М'яка обкладинка ISBN 0-913966-71-1 ).
- 2009: Рудий, Аль. Інститут Людвіга фон Мізеса. Тверда обкладинка
- 2016: Теория денег и кредита (рос. переклад Григорія Сапова), Челябинск, Социум
За словами Майкла Хендрікса, «теорема регресії добре справляється з поясненням створення грошей, однак вона не обов'язково стосується всіх форм грошей».[4]
- Теорія грошей і кредиту, 1953 р. Видання:
- Повний текст у HTML [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Повний текст у форматі PDF [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Теорія грошей і кредиту, 1981 р. Видання:
- Повний текст у HTML [Архівовано 12 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Передмова до видання 1981 [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] року Мюррея Ротбарда
- ↑ Уерта де Сота, Хесус (2020). Австрийская экономическая школа: рынок и предпринимательское творчество (рос.) . Челябинск: Социум. ISBN 978-5-91603-647-3.
- ↑ 1914 review [Архівовано 22 березня 2021 у Wayback Machine.] by J.M. Keynes.
- ↑ Hülsmann, Jörg Guido, 2007. Mises: The Last Knight of Liberalism. p. 217, note 7.
- ↑ Michael Hendricks (6 червня 2013). Reconciling the Regression Theorem with Bitcoin. Seth King. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 12 грудня 2014.
- Людвиг фон Мизес. Теория денег и кредита / Перевод Григория Сапова. - Челябинск, Социум, 2016. - 808 с.