Теорія надійності старіння та довголіття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорія надійності старіння та довголіття — модель даних виникнення процесу старіння, запропонована в роботах Гаврілова Л. А. і Гаврілової Н. С.[1][2].


Сутність[ред. | ред. код]

Ця модель пояснює старіння та стратегії виживання організмів за допомогою теорії надійності, загальної системної теорії надійності та розрушення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гаврилов Л. А., Гаврилова Н. С. (1991). Биология продолжительности жизни. Количественные аспекты (російська) (вид. 2). Москва: Наука. с. 280. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 11 вересня 2007.
  2. Gavrilov LA, Gavrilova NS (2006). Academic Press (ред.). Reliability Theory of Aging and Longevity (PDF). Masoro E.J. & Austad S.N.. (eds.): Handbook of the Biology of Aging (вид. Sixth Edition): 3—42. ISBN 0-12-088387-2. Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2007. Процитовано 11 вересня 2007. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |city= (довідка)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]