Теорія розв'язку винахідницьких задач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тео́рія ро́зв'язку винахі́дницьких за́вдань (відома під абревіатурою ТРІЗ від рос. теория решения изобретательских задач (ТРИЗ)) — методика творчості в галузі винахідництва розроблена Генріхом Альтшулером. Автор методики формалізував процес винахідництва і представив його у вигляді алгоритма. Згідно з Альтшулером, винахідництво полягає в усуненні протиріч у технічній системі. В рамках ТРІЗ було розроблено ряд технік та понять для класифікації винахідницьких задач та їх розв'язання такі як матриця протиріч, алгоритм рішення винахідницьких задач, закони розвитку технічних систем та інші.


Застосування ТРІЗ:

  1. Будь-яке завдання (задачу, проблему)сформулювати таким чином,щоб прийти до ідеального кінцевого результату (ІКР).
  2. Знайти протиріччя.
  3. Пошук ресурсів (матеріали, приладдя, вимірювальні прилади).
  4. Скласти список ідей розв'язку задачі або вирішення проблеми.Без Критики
  5. Дуже критично проаналізувати кожну ідею, щоб досягти ІКР.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]