Теофіл Антіохійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теофіл Антіохійський
Θεόφιλος Αντιοχείας
Народився 2 століття
Помер 183-185[1]
Антіохія-на-Оронті
Шанується Римо-католицька церква
День пам'яті 13 жовтня

Теофіл Антіохійський[2] (грец. Θεόφιλος Αντιοχείας;? — 183 — 185 років) — ранньохристиянський апологет II століття, єпископ Антіохійський. Християнський святий, відзначається в лику святителів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Сирії, отримав гарну освіту і став християнином під впливом читання пророчих книг. Згідно з «Церковною історією» Євсевія Теофіл був шостим після апостолів єпископом Антіохії; вступив на Антіохійську катедру в 169 році. Теофіл став відомим за свою боротьбу проти різних християнських лжевчень (гностицизму, доктрини Маркіона). Так про його діяльності писав Євсевій:

А позаяк єретики, немов кукіль, засмітили чисте поле апостольського вчення, то всюди пастирі церковні відганяли їх, як хижих звірів, від овець Христових, то наставляючи і переконуючи самих братів, то вступаючи до відкритої боротьби з противником: знищували їх усними міркуваннями; незаперечно викривали їхні вчення доводами з письмових джерел. Що й Теофіл виступив разом з іншими в цій боротьбі, зрозуміло з його чудової книги проти Маркіона; вона разом з іншими, нами згаданими, збереглася донині.[3]

Євсевій Кесарійський. «Церковна історія»

Літературна спадщина[ред. | ред. код]

  • «Послання до Автоліка» — збереглося в рукописі XI століття. У цій праці Теофіл першим вживає термін «Трійця» щодо Бога:

    «… три дні, які були перед заснуванням світил, суть образу Трійці, Бога і Його Слова та Премудрості»[4].

    Послання складається з трьох книг і присвячено здебільшого критиці язичництва.
  • «Про історичні оповідання» — на цю свою працю Теофіл посилається в «Посланні до Автоліка», але сам текст до нашого часу не зберігся.
  • «Проти єресі Гермогена» — текст не зберігся, за твердженням Євсевія, Теофіл використовував при його написанні Об'явлення Івана Богослова.
  • «Деякі катехитичні книги» і — не збереглися, згадуються лише в Євсевія.
  • «Книга проти Маркіона» — була втрачена після IV століття, згадується Євсевієм і блаженним Ієронімом.
  • «Коментарі на Євангеліє та Притчі Соломона» — згадуються Ієронімом[5]. Не збереглися, крім уривка на притчу про неправильного управителя, що приводиться Ієронімом в листі 97, до Алгазі[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Феофил Антиохийский. К Автолику. // Сочинения древних христианских апологетов. / Пер. П. Преображенского. СПб., 1895.
    • переизд.: Сочинения древних христианских апологетов. (Серия «Античное христианство. Источники»). СПб.: Алетейя. 1999. С. 128—194.
  • Майоров Г. Г. Формирование средневековой философии (латинская патристика). М.: Мысль, 1979. С. 68-70.

Посилання[ред. | ред. код]