Тереза Саксен-Альтенбурзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тереза Саксен-Альтенбурзька
нім. Therese von Sachsen-Altenburg
Teresia av Sachsen-Altenburg 1.jpg
Фото принцеси Терези у 1864 році
Ім'я при народженні Тереза Амалія Кароліна Жозефіна Антуанетта
Народилася 21 грудня 1836(1836-12-21)
Ансбах
Померла 9 листопада 1914(1914-11-09) (77 років)
Стокгольм
Поховання Ріддаргольменська церква[1][2]
Країна Flag of Saxe-Altenburg (1893-1918).svg Duchy of Saxe-Altenburgd
Діяльність аристократка, композиторка
Знання мов німецька
Титул герцогиня Даларна
Попередник не було
Рід Бернадоти
Батько Едуард Саксен-Альтенбурзький[3]
Мати Амалія Гогенцоллерн-Зігмарінген[3]
Брати, сестри Prince Albert of Saxe-Altenburgd[3], Марія Саксен-Альтенбурзька[3] і Антуанетта Саксен-Альтенбурзька[3]
У шлюбі з Август Шведський
Діти не було

Тереза Саксен-Альтенбурзька (нім. Therese von Sachsen-Altenburg), повне ім'я Тереза Амалія Кароліна Жозефіна Антуанетта Саксен-Альтенбурзька (нім. Therese Amalie Karoline Josephine Antoinette von Sachsen-Altenburg), (нар. 21 грудня 1836 — пом. 9 листопада 1914) — принцеса Саксен-Альтенбурзька, донька принца Саксен-Хільдбурґхаузен Едуарда та Амалії Гогенцоллерн-Зігмарінген, дружина принца Швеції та Норвегії Августа.

Життєпис[ред. | ред. код]

Тереза народилась 21 грудня 1836 року у Ансбаху. Вона була первістком у родині принца Саксен-Альтенбурзького Едуарда та його першої дружини Амалії Гогенцоллерн-Зігмарінген. Згодом в сім'ї з'явилась ще донька, Антуанетта Шарлотта, та сини Людвіг Йозеф та Йоганн Фрідріх. Мати пішла з життя за тиждень після народження молодшого сина. Наступного року батько оженився вдруге. Від нового шлюбу він також мав двох нащадків.

Тереза росла у містах Мюнхен та Бамберг, де батько ніс військову службу. Після його смерті у 1852 спочатку жила при дворі своєї кузини Марії, а потім — у дядька з материнського боку Карла Антона Гогенцоллерна-Зігмаринен.

У тому ж 1852 у Ганновері Тереза вперше побачилася із шведським принцом Августом, який носив титул герцога Даларна. За дванадцять років, він, прибувши до Дюссельдорфу, після тижневого гостювання, запропонував їй руку та серце. 16 квітня 1864 року вони побралися у Альтенбурзі. Палкого кохання між ними не було, але пара стала добрими друзями. Шлюб був щасливим, хоча і бездітним. Наречену описували як маленьку тендітну жіночку з м'яким виразом обличчя. На момент шлюбу їй було вже було 27 років, Августу виповнилося 33. Нова герцогиня мала нервовий характер і періодично лаялася з оточуючими. Август на це казав:«Вони кажуть, що я тупий, та чули б вони мою Терезу!». Він ласкаво називав дружину min lilla hoppetossa і рідко бував вдома.

Палац Хага

Терезу у Швеції стали називати принцеса Терезія. Вона швидко потоваришувала із зовицею Євгенією і проводила з нею літо в Готланді. Дуже полюбляла музику і часто була присутня у королівській ложі шведської академії музики.

У 1873 році, після недовгої хвороби, Август помер від пневмонії. Король після цього призначив для Терези опікуна. Ним став барон Луї де Гєєр[4] Вдовіюча герцогиня листувалася з Оханою Деміржіаном, якого вважали авантюристом. Це викликало скандал, коли він запропонував домовитися про новий шлюб для неї. Разом із все частішими нервовими зривами Терези, це змусило шведський двір оголосити її психічно неврівноваженою та відправити лікуватися до Швейцарії під псевдонімом «графиня Дальскіольд». Там вона придбала віллу і багато років жила у Невшателі.

Тереза (сидить друга зліва) у колі родини у 1900

Повернулася 1890 року і усамітнено жила у палаці Хага. Тут герцогиня писала музику та займалася благодійницькою діяльністю. Її часто стали так і називати — герцогиня Хага. Із королівської родини вона близько товаришувала із малим принцом Еріком Густавом, що хворів на епілепсію. Терезія стала знаменитістю у Стокгольмі, де їздила у кареті з двома лакеями позаду. Вона була також відома своєю чудовою кухнею. Внаслідок цього в останні роки життя Тереза страждала від надлишкової ваги.

Померла 9 листопада 1914 у віці 77 років. Причиною смерті стала шлункова кровотеча. Похована у каплиці Бернадоттів кірхи Ріддірхольмен поруч із чоловіком.[5]

Родинне дерево[ред. | ред. код]

Ернст Фрідріх III
Ernst Friedrich III (Saxe-Hildburghausen).jpg
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
Ernestine of Saxe-Weimar duchess of Saxe-Hildburghausen.JPG
 
Карл Мекленбург-Стрелицький
1741 Carl-01.JPG
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
Friederyka Karolina.jpg
 
Антон Алоїз Гогенцоллерн-Зігмаринен
Adel im Wandel401.jpg
 
Амалія Зефірина Салм-Кірбурзька
Laby - Amalie Zephyrine von Salm-Kyrburg.jpg
 
П'єр Мюрат
 
Луїза д'Астор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
FriedrichHibuAltenburg.jpg
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
Charlottesahibu.JPG
 
 
 
 
 
Карл Гогенцоллерн-Зігмаринен
KarlHohenzSig.gif
 
 
 
 
 
Марія Антуанетта Мюрат
Antoinette Murat Fürstin von Hohenzollern-Sigmaringen.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард Саксен-Альтенбурзький
Prinz Eduard von Sachsen-Altenburg.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Амалія Гогенцоллерн-Зігмарінген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тереза
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Olsson M. Riddarholmskyrkan - inventories and graves — 1937. — С. 465.
  2. Bernadotteska gravkoret
  3. а б в г д Teresia, prinsessa1836-12-21 — 1914-11-09 Prinsessa av Sverige och Norge, kompositör
  4. Невдовзі — прем'єр-міністр Швеції.
  5. Бернадотти. Королі Швеції та Норвегії [1] [Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

  • Adam Lewenhaupt, Det var en gång ,1939
  • Fritz von Dardel , Dagboksanteckningar I-II, Norstedts förlag, Stockholm 1916
  • Erik af Edholm , På Carl XV:s tid Norstedts förlag, Stockholm 1945
  • Johannes Töpfer: Landeskunde des Herzogthums Sachsen-Altenburg, S. 26 [2]
  • Margaret Howitt: Twelve months with Fredrika Bremer in Sweden, Band 1, S. 60 ff. [3]
  • Lars Elgklou (1978). Bernadotte. Historien - eller historier - om en familj.. Stockholm: Askild & Kärnekull Förlag AB. ISBN 91-7008-882-9

Посилання[ред. | ред. код]