Терентьєв Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віктор Терентьєв
Особові дані
Повне ім'я Віктор Васильович
Терентьєв
Народження 16 грудня 1924(1924-12-16)
  Москва, СРСР
Смерть 14 лютого 2004(2004-02-14) (79 років)
  Москва, Росія
Зріст 174 см
Вага 70 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1945 СРСР «Динамо» (Іваново) ? (?)
1947 СРСР «Харчовик» (Москва) ? (?)
1948—1953 СРСР «Спартак» (Москва) 103 (34)
1953 СРСР «Спартак» (Калінін) ? (3)
1954—1957 СРСР «Динамо» (Київ) 67 (18)
1958 СРСР «Металург» (Запоріжжя) 26 (7)
Тренерська діяльність**
1959—1962 СРСР «Динамо» (Київ) (тренер)
1963 СРСР «Динамо» (Київ)
1963 СРСР СРСР (ол.) (тренер)
1964—1970 СРСР «Динамо» (Київ) (тренер)
1970 СРСР «Динамо» (Київ)
1971 СРСР «Динамо» (Київ) (нач.ком.)
1972 СРСР «Металіст» (Харків)
1974 СРСР «Динамо» (Брянськ)
1977—1980 СРСР Динамо (Москва) (тренер)
1982—1984 СРСР «Динамо» (Кашира)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Віктор Васильович Терентьєв (рос. Виктор Васильевич Терентьев; 16 грудня 1924, Москва, СРСР — 14 лютого 2004, Москва, Росія) — радянський футболіст і тренер, дворазовий володар Кубка СРСР (1950,1954), майстер спорту СРСР (1958), заслужений тренер УРСР (1961).

Футбольна біографія[ред. | ред. код]

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Корінний москвич Віктор Терентьєв, в футбол починав грати в місцевій юнацькій команді «М'ясокомбінат», в 1937 році.

У 1943—1944 роках виступав у складах динамівських команд Іваново і Москви. З відновленням чемпіонату СРСР, в 1945 році молодий напівсередній нападник провів у іванівському «Динамо». В 1946 році повернувся до Москви, де грав за команду «М'ясокомбінату», а з наступного року був гравцем московського «Харчовика», який виступав у центральній зоні другої групи.

У 1948 році Віктора запрошують у московський «Спартак», який в тому ж році став бронзовим призером чемпіонату. Свій перший матч за спартаківців, в якому відзначився дебютним голом, провів 22 червня 1948 року в поєдинку проти «Локомотива» (Москва) (5:1). Всього в дебютному сезоні форвард відіграв за москвичів 8 матчів з 20, відзначився 3 голами, що згідно регламенту виявилося недостатньо для отримання медалей.

На наступний сезон Терентьєв вже був гравцем основного складу, граючи впевнено і результативно, відзначившись у чемпіонаті 16 голами. Один з них, забитий нападником 17 вересня 1949 року у ворота московського «Локомотива», став для «Спартака» ювілейним — 500 в чемпіонатах СРСР[1]. Команда за підсумками сезону знову фінішувала на третьому місці, а форвард заслужено отримав бронзову медаль.

У 1950 році спартаківці виступили не так вдало, посівши за підсумками чемпіонату 5 місце, але успішно зіграли в турнірі на Кубок СРСР, дійшовши до фіналу, в якому перемогли московське «Динамо» з рахунком 3:0. Свій внесок у розгром суперника вніс і Терентьєв, забивши другий гол у поєдинку.

Чемпіонат 1951 року, «Спартак» провів ще гірше попереднього, зайнявши підсумкове 6 місце. У команді відчувалася нестача кваліфікованих гравців, фактично весь сезон спартаківців витягла основна обойма з 12 футболістів [2]. Терентьєв провів 22 поєдинки і забив 4 м'ячі. Незабаром відбулася зміна тренера, 1952 року команду очолив її колишній гравець Василь Соколов[3].

У сезонах 1952—1953 років, які стали для «Спартака» «золотими», Віктор практично не грав, до того ж частину сезону 1953 провів у «Спартаку» з Калініна.

У 1954 році Терентьєв переходить в київське «Динамо». У тому ж році київська команда, вперше у своїй історії перемагає в турнірі на Кубок СРСР, обігравши у фіналі «Спартак» з Єревана — 2:1. Не пішов з поля без голу і Терентьєв, який брав участь у всіх кубкових матчах своєї команди, відкривши рахунок у фінальному поєдинку. Всього ж у складі київських динамівців нападник провів чотири сезони.

У 1956 році, у складі команди Української РСР, брав участь у Спартакіаді народів СРСР, де став бронзовим призером.

Закінчував Віктор ігрову кар'єру в запорізькому «Металурзі».

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Закінчивши активні виступи, Віктор Васильович повернувся до Києва, де працював у тренерському штабі київського «Динамо», який очолював В'ячеслав Соловйов. У 1961 році динамівці вперше у своїй історії перемогли у чемпіонаті СРСР[4]. За цей успіх Віктору Терентьєву, як одному з тренерів команди, було присвоєно почесне звання «Заслужений тренер Української РСР». Після тріумфального сезону в команді настав спад, наступний чемпіонат динамівці закінчили на 5 місці і незабаром В'ячеслав Соловйов залишив команду.

Чемпіонат 1963 року Терентьєв розпочав на посаді старшого тренера та начальника команди. Але помітного прогресу в грі Віктору Васильовичу та його помічникам Михайлу Коману і Юрію Войнову домогтися не вдалося. Команда грала не рівно, втрачаючи важливі очки, до середини сезону займаючи 7 місце. У липні Спорткомітет Української РСР прийняв рішення до кінця сезону призначити старшим тренером Анатолія Зубрицького.

Після цього Терентьєв повертається до Москви, де з липня 1963 року працює старшим тренером Федерації футболу РРФСР і входить до складу ради тренерів при Федерації футболу СРСР, затверджується цією ж радою одним з тренерів олімпійської збірної СРСР.

У 1964 році Віктор знову повернувся у київське «Динамо», де став помічником нового тренера команди Віктора Маслова, з яким пропрацював майже самь років. У вересні 1970 року, після відставки Маслова, керував командою до кінця сезону. У 1971 році, з приходом в команду Олександра Севідова, працював на посаді начальника команди.

У 1973 році Віктор Васильович залишив київське «Динамо», з яким він як помічник старшого тренера, п'ять разів перемагав у чемпіонатах СРСР, тричі був срібним призером, двічі перемагав у Кубку СРСР.

У січні 1973 року, 45 річний тренер, за рекомендацією попереднього наставника Віктора Каневського, очолює харківський «Металіст». Але робота у харківській команді не заладилася і вже в травні Терентьєв залишив свій пост.

В 1974 році Віктор Васильович прийняв брянське «Динамо», аутсайдера другої ліги, що безнадійно займало останнє місце і підняв команду на 8 місце у турнірній таблиці. Але в кінці сезону спортивне керівництво області затіяло організаційну діяльність з переводом команди в інше відомство, в результаті команда мало не припинила своє існування, а тренер втомившись від невизначеності покинув Брянськ[5].

Повернувшись до Москви був на адміністративній роботі. В 1975 році — начальник відділу ігрових видів спорту російського ради ДСТ «Динамо». В 1976 році — заступник начальника відділу футболу і хокею ЦС «Динамо».

У 1977—1980 роках працював помічником головного тренера в московському «Динамо».

З 1981 року по квітень 1982 року — начальник відділу футболу МДР «Динамо».

З травня 1982 по червень 1984 року — головний тренер команди «Динамо» (Кашира).

У 1987—2002 роках Віктор Васильович працював дитячим тренером у СДЮШОР «Динамо» (Москва)[6].

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1959).

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Футбольный клуб «Спартак» (Москва). www.fanat1k.ru/spartak. Архів оригіналу за 2013-05-16. Процитовано 2012-02-28. 
  2. История ФК «Спартак» (Москва) 1951 год. www.redwhite.ru. Архів оригіналу за 2013-05-16. Процитовано 2012-02-28. 
  3. История ФК «Спартак» (Москва) 1952 год. www.redwhite.ru. Архів оригіналу за 2013-05-16. Процитовано 2012-02-28. 
  4. Золотой юбилей киевского «Динамо». www.ua.championat.com. Архів оригіналу за 2013-05-16. Процитовано 2016-11-19. 
  5. О футболе. «Динамо (Брянск)». www.foot-ball.ru. Архів оригіналу за 2013-05-16. Процитовано 2012-02-28. 
  6. Терентьев Виктор Васильевич — allfutbolist.ru

Посилання[ред. | ред. код]