Терера бліда
| Терера бліда | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Spizocorys starki (Shelley, 1902) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Calandrella starki Eremalauda starki | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тере́ра бліда[2] (Spizocorys starki) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Південній Африці. Вид названий на честь англійського натураліста Артура Старка[en][4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14 см, з яких від 4,3 до 4,8 см припадає на хвіст, вага 15,5-22,5 г. Довжина дзьоба становить 1,32-1,45 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина голови і верхня частина тіла рудувато-коричневі, поцятковані темними смужками. На голові невеликий чуб, який може ставати дибки. Верхні покривні пера хвоста рудувато-коричневі з рожевуватим відтінком. Шия рудувато-коричнева. Навколо очей білі кільця, над очима білі "брови". Підборіддя і горло білуваті, груди коричнюваті, поцятковані темно-коричневими смужками, нижня частина грудей білувата. Живіт і нижні покривні пера хвоста білуваті. Махові пера коричневі з охристими смужками, стернові пера коричневі, крайні стернові пера мають білі края, центральні стернові пера світло-коричневі з рудувато-коричневими краями. Очі карі. Дзьоб білуватий або роговий, на кінці темний.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бліді терери мешкають на південному заході Анголи, в Намібії, на південному заході Ботсвани та на північному заході Південно-Африканської Республіки. Вони живуть в кам'янистих напівпустелях і пустелях, подекуди порослих трвою і чагарниками. Живляться насінням і комахами. Сезон розмноження триває х березня по травень. Бліді терери, як і більшість жайворонків, розміщують гніздо на землі. В кладці 2-3 яйця. Інкубаційний період триває 11 днів, кладку насиджують і самиці, і самці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Spizocorys starki. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 05 березня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 364. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Stark's lark - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |