Територіально-політична експансія Третього рейху

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Територіально-політична експансія Третього рейху — процес реалізації експансіоністського політичного курсу нацистської Німеччини (Третього райху), спрямованого на максимальне розширення його території з набуттям «життєвого простору» (Lebensraum) для етнічних німців за рахунок позбавлення підкорених земель суверенітету, жорсткої економічної експлуатації та знищення народів.

Народні гуляння у зв'язку з приєднанням Судетенланда до Третього райху (3 жовтня 1938, місто Аш)

З початком Другої світової війни за підтримки сателітів Третій райх включав завойовані території до свого складу, або створював керовані ним генерал-губернаторства, райхспротекторати, райхскомісаріати, колонії, а також маріонеткові держави. Після провалу плану «Барбаросса», битви за Британію, Північноафриканської кампанії, битви за Атлантику територіально-політична експансія Райху змінилася зменшенням розмірів та розгромом нацистської Німеччини.

У цій статті в хронологічному порядку подані всі території світу, які будь-коли ставали об'єктами територіально-політичної експансії нацистської Німеччини, а також вказані події, пов'язані з їхнім придбанням та втратою.

Передумови[ред.ред. код]

Наслідки Версальського миру[ред.ред. код]

Територіальні втрати Німеччини за Версальським миром

За статтями Версальського мирного договору, підписаного Німеччиною після капітуляції у Першій світовій війні 28 червня 1919 року, закріплявся переділ світу на користь держав-переможниць, створювалася Ліга Націй, а Німеччина втрачала:

Крім того, за договором Німеччина визнавала і зобов'язувалася суворо дотримувати незалежність Австрії, а також визнавала повну незалежність Польщі та Чехословаччини. На частині територій Німеччини, особливо там, де суверенітет центру з різних причин був обмежений, виникали повстання, сепаратистські рухи і навіть короткочасні державні утворення.

В 1919—1921 в Сілезії проти німецької влади бунтувала польська більшість, по всій Німеччині не припинялося бродіння правих, ультраправих (наприклад, «Капповський путч», «Кюстрінський путч», «Пивний путч», «Прусський путч») та лівих (Березневе, Рурське, Гамбурзьке повстання, Баварська Радянська республіка, Ельзаська Радянська республіка), а у напіввтрачених демілітаризованих областях — сепаратистські Рейнська республіка (1923—1924), Республіка Пфальц (1923), Вільна держава Флашенхальс (нім. Freistaat Flaschenhals) у Гессені (1919—1923).

Крім цього для забезпечення прострочених виплат військових репарацій Німеччини в 1921—1925 французькі, бельгійські та британські війська кілька разів окуповували промисловий Рурський регіон, що в 1923 викликало «Рурський конфлікт».

Унітаризація Рейху[ред.ред. код]

Західна Німеччина в 1923:
1. Саарська область (мандат Ліги Націй)
2. Зона окупації Великої Британії
3. Зона окупації Бельгії
4. Зона окупації Франції

Веймарська конституція встановлювала в Німеччині федеративний устрій, територія країни була розділена на області (землі), які мали власні конституції та органи влади. 30 січня 1933 Адольф Гітлер став райхсканцлером, що означало кінець Веймарської республіки та початок існування Третього райху.

7 квітня того ж року був схвалений Другий закон «Про уніфікацію земель з Рейхом» (нім. Zweites Gesetz zur Gleichschaltung der Länder mit dem Reich), за яким впроваджувався інститут імперських намісників у федеральних землях (рейхсштатгальтер, нім. Reichsstatthalter). Завданням намісників було спостереження за діяльністю місцевих органів, для чого їм були надані фактично необмежені повноваження (зокрема право розпуску ландтагу та відсторонення глави уряду — міністра-президента).

Законом «Про новий устрій Рейху» (нім. Gesetz über den Neuaufbau des Reichs) від 30 січня 1934 суверенітет земель був ліквідований, ландтаги у всіх землях були розпущені. Рейхсрат (верхня палата німецького парламенту, орган представництва земель за Веймарською конституцією) спочатку був практично повністю позбавлений повноважень, а в лютому 1934 взагалі ліквідований.

1934 Адольф Гітлер проголосив «Третю імперію» — Третій райх[2]. У січні 1935 імперські намісники стали постійними представниками уряду в землях. Винятком стала Пруссія, де пост намісника не був створений: спершу функції імперського намісника в Пруссії були покладені на рейхсканцлера, а 10 квітня 1933 Гітлер призначив міністром-президентом Пруссії Германа Герінга.

Паралельно державному існував і набував все більшого значення інший владний контур — партійний (НСДАП). Рейх був розділений на регіональні партійні округи — гау, очолювані гауляйтерами. Третій рейх став унітарною державою.

Хронологія[ред.ред. код]

Міжвоєння[ред.ред. код]

1933—1937[ред.ред. код]

Адольф Гітлер, рейхсканцлер Німеччини
  • Flag of Austria.svg 15 березня 1933 федеральний канцлер Австрії Енгельберт Дольфус відмовився від скликання парламенту і встановив режим «клерикально-фашистської» диктатури.
  • Flag of Japan (1870-1999).svg 27 березня 1933 Японія вийшла із Ліги Націй.
  • Flag of the Free City of Danzig.svg 28 травня 1933 у вільному місті Данцигу, набравши більшість голосів на виборах до сенату, до влади прийшли нацисти.
  • 20 жовтня 1933 Німеччина вийшла з Ліги Націй.
  • 26 жовтня 1934 Німеччина уклала Договір про ненапад з Польщею, також відомий як пакт Пілсудського-Гітлера.
  • 12-16 лютого 1934 — громадянська війна у Австрії.
  • Flag of Estonia.svg 12 березня 1934 прем'єр-міністр Естонії Костянтин Пятс здійснив державний переворот, ставши «державним протектором» (ест. riigihoidja) країни, а з 24 квітня 1938 — її першим президентом. Усі політичні партії були заборонені, Рійгікогу (парламент) розпущений, почалася «епоха безмовності».
  • Flag of Latvia.svg 15 травня 1934 глава уряду Латвії Карліс Улманіс здійснив державний переворот, розпустив парламент, заарештував частину депутатів, заборонив усі політичні партії.
  • Naval Ensign of Bulgaria (1878-1944).svg 19 травня 1934 відбувся профашистський державний переворот у Болгарії, в результаті якого владу захопили військові з угрупування «Ланка» на чолі з Кімоном Георгієвим. Дію конституції припинили, політичні партії заборонили, посилили цензуру, створили держмонополії.
  • Flag of Austria.svg 25 липня 1934 — спроба нацистського путчу в Австрії. Підтримувані Німеччиною путчисти вбили федерального канцлера Енгельберта Дольфуса (затятого супротивника аншлюсу), проте урядовим військам вдалося придушити заколот. Новим федеральним канцлером став Курт Шушніг, що продовжив політику Дольфуса.
  • Flag of Saar 1920-1935.svg Саарська область. Після закінчення відведеного Лігою Націй 15-річного терміну був призначений плебісцит про самовизначення території. Незважаючи на тиск Франції та агітацію місцевої антигітлерівської налаштованої німецької інтелігенції, 13 січня 1935 90,3 % жителів області проголосували за возз'єднання з Німеччиною. З 1 березня Саар став знову німецьким. 11 березня 1941 він був перейменований у Вестмарк.
  • 16 березня 1935 Німеччина відмовилася виконувати положення Версальського договору про демілітаризацію.
  • 18 червня 1935 Велика Британія уклала з Німеччиною Морську угоду, таким чином визнавши денонсацію обмежувальних положень Версальського миру. На думку Вінстона Черчілля, «уряд його величності зробив це, не проконсультувавшись зі своїм французьким союзником та не довівши до відома Лігу Націй»[3].
  • Flagge Cisrhenanische Rep (Variante).svg 7 березня 1936 німецькі війська на велосипедах в'їхали до Рейнської області. Рейнська демілітаризована зона перестала існувати. Єдиним, хто виступив у Лізі Націй з пропозицією застосування до Німеччини санкцій виявився народний комісар закордонних справ СРСР Максим Литвинов.

1938[ред.ред. код]

Бланк плебісциту 10 квітня 1938: «Чи згоден ти з возз'єднанням Австрії з Німеччиною і чи голосуєш ти за список нашого лідера Адольфа Гітлера?»
  • Flag of Austria.svg 12 березня 1938 німецькі війська увійшли до Австрії, 13 березня в результаті аншлюсу вона стала частиною рейху під назвою Остмарк. 10 квітня за результатами плебісциту в Німеччині за аншлюс проголосувало 99,08 % жителів, в Австрії — 99,75 %.
  • 29-30 вересня 1938 — Мюнхенська змова Невілла Чемберлена, французького прем'єр-міністра Едуара Даладьє, Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні щодо німецької окупації Судетської області за умови надання гарантій недоторканності кордонів Чехословаччини. Саму Чехословаччину не запросили.
  • Flag of Province Sudetenland.Svg 1-10 жовтня 1938 — окупація Судетської області та її приєднання до Рейху під назвою Судетенланд. На виборах 4 грудня 1938 у Судетенланді 97,32 % дорослого населення області проголосувало за НСДАП.
  • Flag of Czech Silesia.svg 1-10 жовтня 1938 — Глучинська область (нім. Hultschiner Ländchen) стала частиною прусської Верхньої Сілезії.
  • Flag of Cesky Tesin.svg 1 жовтня 1938 Польща, скориставшись розпадом Чехословаччини, окупувала і 24 листопада анексувала частину Тешинської Сілезії (Заолжя). Менше ніж через рік, 1 вересня 1939, ця територія була приєднана до Рейху внаслідок нексії всієї Польщі.
  • Flag of First Slovak Republic 1939-1945.svg Flag of Ukraine.svg 26 жовтня 1938 — Словаччина та Підкарпатська Україна отримали статус автономій у складі Чехословаччини.
  • 2 листопада 1938 — перший Віденський арбітраж. За рішенням Німеччини та Італії населені переважно етнічними угорцями південні райони Словаччини та південно-західні райони Підкарпатської Русі були передані Угорщині. З 20 листопада угорські війська поступово окуповували ці землі.

1939; січень-серпень[ред.ред. код]

Поділ Чехословаччини (1938—1939)
Протекторат Богемія та Моравія
  • Flag of Ukraine.svg 15 березня 1939 Карпатська Україна, в умовах угорського вторгнення, проголосила незалежність. Її президент Августин Волошин відразу ж направив телеграму Адольфу Гітлеру з проханням визнати «проголошення самостійності під охороною Німецького Рейху»[4].
  • 14-18 березня 1939 Угорщина за підтримки Польщі, зустрівши запеклий опір, окупувала Закарпаття; уряд Карпатської України на чолі з Волошиним втік, розрізнені частини «Карпатської Січі» пішли у гори і продовжили партизанську діяльність до січня 1940.
  • Flag of Memelland.png 23 березня 1939, після ультиматуму Третього рейху Литовській республіці, міністрами закордонних справ двох країн Юозасом Урбшісом та Йоахімом фон Ріббентропом було підписано Договір про передання Мемельської області Німеччині, натомість Німеччина пообіцяла Литві вільну зону в порту Мемель. Мемельланд (він же Клайпедський край або «Мала Литва») став німецьким (нім. Heim ins Reich).
  • Flag of Albania (1939-1943).svg 25 березня 1939 фашистська Італія як «гарант» Албанії за двосторонніми договорами 1926, 1927 і 1936 років пред'явила їй ультиматум, домагаючись згоди на протекторат в обмін на фінансову допомогу. Король Албанії Ахмет Зогу відмовив. 7 квітня італійська армія вдерлася до країни. 12 квітня в Тирані між Італією та Албанією була укладена «особиста унія», що означала включення цієї країни до складу Італійського королівства. Зогу втік.
  • Жовтень 1938 — березень 1939 — Німеччина намагається отримати від Польщі згоди на приєднання до Рейху населеного переважно німцями Данцига, прокладки екстериторіальної автомобільної дороги та залізниці через «польський коридор» (Помор'я) між Данцигом та Рейхом, а також приєднання Польщі до Антикомінтернівського пакту. Натомість Польщі обіцяні: визнання кордонів, сприяння у розширенні Польщі на схід та південний схід, а також у набутті майбутніх польських колоній. До кінця березня 1939 переговори залишалися таємними.
  • 26 березня 1939 уряд Польщі офіційно відповів Німеччині відмовою. 31 березня Велика Британія запропонувала Польщі військову допомогу у разі нападу і виступила гарантом її незалежності. Згода Польщі дала Німеччині правові підстави розірвати 28 квітня німецько-польський договір про ненапад від 1934 року. 6 травня Польща підписала в Лондоні угоду про взаємні гарантії з Великою Британією, а 19 травня — аналогічний договір з Францією.
  • Flag of the Free City of Danzig.svg 23 серпня 1939 гауляйтер Данцига Альберт Форстер був обраний «державним керівником» (нім. Staatsführer) Вільного міста Данциг, сконцентрувавши таким чином всі владні повноваження в своїх руках.
  • 24 серпня 1939 Німеччина повідомила західні демократії про свою угоду з СРСР щодо розділу Східної Європи. До Варшави ця інформація не надійшла, а польське керівництво до кінця було впевнене в нейтралітеті СРСР. 30-31 серпня — останні спроби Німеччини домогтися від Польщі та її гарантів виконання німецьких вимог, а саме: Польща мала погодитися на заняття Данцига німецькими військами, а також на плебісцит щодо майбутнього Помор'я. 31 серпня радіостанція «Deutschlandsender» зачитала текст ультиматуму з 16 пунктів і оголосила про їхнє неприйняття польською стороною.
  • 26 серпня 1939 Німеччина гарантувала Бельгії, Данії, Голландії, Люксембургу та Швейцарії дотримання їхнього нейтралітету.
  • Flag of Banate of Croatia (1939-1941).svg 26 серпня 1939 між урядом Югославії та Хорватською селянською партією підписано угоду Цветковіча-Мачека, за якою у складі Югославії була створена автономна Бановина Хорватія.
  • В результаті проведених мобілізацій у вересні 1939 Німеччина мала в наявності армію чисельністю 4,6 млн солдат, Франція — 2,67 млн чоловік, Велика Британія — 1,27 млн осіб.
Карикатура Evening Standard (20 вересня 1939)
Гітлер: «Покидьок людства, якщо я не помиляюся?»
Сталін: «Кривавий вбивця робітників, я гадаю?»

Початок Другої світової війни[ред.ред. код]

1939, вересень-грудень[ред.ред. код]

  • Flag of Poland.svg 1 вересня 1939 — вторгнення та окупація західної частини Польщі військами Третього рейху (Операція «Вайс») та союзної Словаччини. Уряд Польщі втік.
  • Flag of the Free City of Danzig.svg 1 вересня Альберт Форстер, «державний керівник» вільного міста Данцига, виступив із заявою про приєднання Данцига до Рейху. 2 вересня територія колишнього вільного міста увійшла до складу рейхсгау Данциг — Західна Пруссія.
  • 3 вересня 1939 року Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну і ультиматум — негайно вивести вермахт з території Польщі та Данцига. З 3 вересня 1939 по 10 травня 1940 — «Дивна війна» Британії та Франції з Третім рейхом. Бойові дії майже не відбувались, за винятком бойових зіткнень на морі.
  • 13 вересня 1939 Франція зайняла два невеликі виступи німецької території в Саарі — ділянку «Варндт» західніше Саарбрюккена та виступ кордону між Саарбрюккеном і Пфальцським Лісом. Коли передислокація німецьких з'єднань, що звільнилися після війни з Польщею, стала помітною, французи, починаючи з 3 жовтня, відійшли назад до державного кордону, а в деяких місцях і за його межі.
Розділ Польщі (1939)
  • Уряд Польщі в ніч з 17 на 18 вересня 1939 таємно перейшов польсько-румунський кордон. 28 вересня 1939 німецькі війська зайшли до Варшави, останні частини польської армії припинили опір 5-6 жовтня.
  • Coat of Arms of Brest, Belarus.svg 22 вересня 1939 — урочиста передача зайнятого 19-им моторизованим корпусом вермахту Бреста (14 вересня було зайняте місто, 17 вересня — фортеця) військам РСЧА за радянсько-німецьким домовленостям.
  • За підсумками польської кампанії 28 вересня 1939 Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною доповнювався Договором про дружбу та кордон, за яким захоплені частини Польщі, що були набагато більшими від передбачених лімітів (Люблінське та східна частина Варшавського воєводства) Гітлер «обміняв» на Литву, визнавши її радянською сферою впливу.

1940[ред.ред. код]

  • Flag of Denmark.svg 9 квітня 1940 Німеччина відправила владам Норвегії та Данії однакові за змістом дипломатичні ноти, інформуючи про намір мирно окупувати ці країни для запобігання окупації Великою Британією та Францією. Початок операцій «Везерюбунг-Зюйд» (Данія) та «Везерюбунг-Норд» (Норвегія). Оборона Данії тривала з 4:20 до 6:00 ранку, після чого король Крістіан X підписав капітуляцію.
  • Flag of the Faroe Islands.svg З 11 квітня 1940 Велика Британія окупувала данські Фарерські острови («операція Валентин») для запобігання захоплення гітлерівцями та використання як бази для вторгнення в Британію.
  • Flag of Norway.svg 9-22 квітня 1940 вермахт окупував південну частину Норвегії, однак 14-19 квітня союзники висадили у відповідь десант на півночі і повели звідти наступ на Тронхейм. Їхня операція не мала успіху, хоча на деякий час вдалося звільнити Нарвік. 3-8 червня франко-британські війська евакуйовуються з Норвегії. Король Норвегії Хокон VII та уряд втекли разом з ними до Лондона. 2-10 червня — капітуляція норвезьких військ. До 16 червня вся країна окупована. 9 квітня лідер норвезької нацистської партії «Національна згода» Відкун Квислінг намагається організувати власний уряд, але через п'ять днів німецька влада розпускає його.
  • 10 травня 1940 Німеччина вимагає від нейтральних Нідерландів згоди на встановлення протекторату і вторгається на її територію, а також в Бельгію, Люксембург і Францію, з якою більш ніж півроку формально тривала війна. З початком реалізації плану «Гельб» «дивна війна» перестає бути дивною.
  • Flag of Luxembourg.svg Ввечері 10 травня 1940 Німеччина окупувала Люксембург. Монарша династія втекла до Франції, Португалії, а потім до Великої Британії. У серпні 1942 територія колишнього великого герцогства анексовується Рейхом і стає частиною гау Мозельланд.
Вермахт вступає в Париж
  • 17 червня Франція відхилила пропозицію Черчілля про «непорушний союз» та необхідність боротися до кінця.
  • 22 червня в Комп'єнському лісі, в тому ж вагоні, в якому було підписано перемир'я 1918 року, був підписаний акт про капітуляцію. Офіційно військові дії закінчилися 25 червня. За умовами капітуляції 3/5 території Франції були віддані під контроль Німеччини. Вздовж узбережжя для запобігання десанту союзників був споруджений Атлантичний вал. Італія отримувала територію площею в 832 км². У центральній та південній Франції був створений маріонетковий режим Віші.
  • Flag of Latvia.svg Flag of Lithuania.svg Flag of Estonia.svg 14 червня 1940 СРСР пред'явив балтійським диктаторам ультиматуми про організацію вільних виборів та введення додаткових військових контингентів в Литву, 16 червня — в Латвію та Естонію. Умови були прийняті. 15 червня радянські війська увійшли до Литви, 17 червня — в Естонію та Латвію. Литовський президент Антанас Сметона, що зіткнувся з неприйняттям уряду своїх ідей щодо організації опору, втік до Німеччини. Балтійська Антанта припинила існування.
Окупація Франції Німеччиною та Італією
  • Flaga PPP.svg 17-19 червня 1940 у Лондоні про себе заявив польський уряд у вигнанні. Формується віртуальна «Польська підпільна держава» (пол. Polskie Państwo Podziemne). 19 червня прем'єр-міністр Владислав Сікорський звернувся по радіо до польських солдатів із закликом прибути до Великої Британії. Третина колишніх збройних сил Польщі виконала цей наказ. На основі підписаного 5 серпня польсько-британського військового договору було сформовано армію (з 14 лютого 1942 року — Армія Крайова).
  • Flag of Estonian SSR (1940-1953).svg Flag of Latvian SSR (1918-1920).svg Flag of Lithuanian SSR (1940-1953).svg14 липня в трьох балтійських державах відбулися парламентські вибори, перемогу на яких при явці виборців 84-95 % здобули прокомуністичні Блоки (Спілки) трудового народу — єдині виборчі списки, допущені до виборів: в Естонії за них було віддано 92,8 % голосів, в Литві — 99,19 %, в Латвії — 97,8 % голосів. Знову обрані парламенти 21-22 липня проголосили створення Естонської, Латвійської та Литовської РСР. 3-6 серпня республіки увійшли до складу Радянського Союзу.
  • Flag of Transylvania before 1918.svg 30 серпня 1940 — другий Віденський арбітраж. За рішенням Німеччини та Італії Румунія передала Угорщині Північну Трансільванію, в якій проживала значна кількість угорського населення. Угорщина окупувала територію, відбулися румунські погроми.
  • Flag of Romania.svg 7 вересня 1940 як додаток до рішень другого Віденського арбітражу по Крайовському договору Румунія поступилася Болгарії Південною Добруджою та обмінялася населенням за етнічною ознакою. 6 вересня румунський король Кароль II був змушений зректися престолу на користь сина Міхая та покинути країну під тиском громадської думки, обуреної територіальними втратами. З 15 вересня в країні встановився фашистський режим на чолі з Іоном Антонеску.
Окупаційні зони у Греції
         Італії          Німеччини          Болгарії
  • У ніч на 28 жовтня 1940 Італія поставила ультиматум Греції, вимагаючи дозволу на введення своїх військ для заняття неназваних «стратегічних точок» на грецькій території. Відповідь диктатора Греції Іоанніса Метаксаса, як стверджують, була лаконічною: όχι, тобто «ні». Вранці 28 жовтня грецьке населення вийшло на вулиці, скандуючи «охи»[6]. Італія вторгається з Албанії в грецьку Західну Македонію та Епір, зустрічаючи запеклий опір.
  • 1 листопада 1940 британські війська окупували острів Крит.
  • 20 листопада 1940 до Берлінського пакту приєдналася хортистська Угорщина, 23 листопада — Румунія, 24 листопада — Словаччина.

1941, січень-червень[ред.ред. код]

Розділ Югославії
  • Flag of Bulgaria.svg 1 березня 1941 Болгарія приєдналася до Берлінського пакту і дала дозвіл на використання частини своєї території німецькими військами як плацдарм для нападу на Югославію та Грецію.
Німецькі солдати піднімають прапор над Акрополем в Афінах (30 квітня 1941)
  • 29 квітня 1941 Гітлер затвердив план Ольденбург. За планом, територія європейської частини СРСР ділилася на чотири економічні інспекторати (Ленінград, Москва, Київ, [[Бак

у]]) та 23 економічні комендатури, а також 12 бюро. Пізніше передбачалося розбити цю територію на сім економічно залежних від Німеччини держав.

  • 9 травня 1941 Альфред Розенберг доповів фюреру про план розчленування СРСР та створення місцевих органів управління. На території СРСР передбачалося формування п'яти райхскомісаріатів, які поділялися на генеральні комісаріати, а ті, в свою чергу, на райони. План був прийнятий з низкою поправок.
  • 10 травня 1941 заступник фюрера по партії обергрупенфюрер СС і СА Рудольф Гесс здійснив, за офіційною версією, потайки від нацистського керівництва переліт до Шотландії з метою запропонувати британському уряду укласти мир та спільно брати участь у війні проти СРСР. Від імені Гітлера Гесс виклав умови: Велика Британія повністю зберігає Британську імперію, але повертає Німеччині її колишні колонії і виводить свої війська з Іраку; британський уряд підписує мир з Муссоліні; Черчілль повинен подати у відставку. Пропозиції були відкинуті, а сам Гесс до 6 жовтня 1945 був поміщений у в'язницю лондонського Тауера. Міністерство пропаганди Рейху випустило прес-реліз про те, що Гесс збожеволів.
  • Chetniks Flag.svg 13 травня 1941 сформовано сербський монархічний рух четників, які спочатку орієнтувалися на Петра II. Після зіткнення з окупантами вони розділилися: одні (лідер — Драголюб «Дража» Михайлович) стали боротися проти німців і — з кінця 1941 — проти партизанів Тіто, водночас інші (лідер — Коста Печанац) за підтримки окупаційної влади зосередилися на боротьбі з комуністичними партизанами.
План «Ост». Обговорення проектів нових німецьких поселень, 1941
  • 18 травня 1941 у Римі Муссоліні та Павеліч уклали угоду про передачу НДХ Італії практично всієї Далмації, зокрема Хорватське примор'я та Горскі Котар, а також домовилися про розміщення італійських військових баз на території НДХ. Північна частина Хорватії, Славонія та Східний Срем (нім. Ostsyrmien) потрапили до «німецької зони впливу» під окупацію вермахту.
  • Травень 1941 — згортання Третім рейхом битви за Британію у зв'язку з підготовкою агресії проти СРСР. До червня 1944 на Західному фронті значущих сухопутних операцій не буде, хоча будуть тривати активні військові дії на морі.
  • Hellenic Kingdom Flag 1935.svg 20 травня — 1 червня Німеччиною та Італією був захоплений острів Крит (операція «Меркурій»). 24 травня Георг II евакуюється в Єгипет.

1941, червень-грудень[ред.ред. код]

  • 18 липня 1941 Сталін направив Черчіллю послання з проханням про відкриття другого фронту проти Німеччини на півночі Франції та на півночі Норвегії 1941 року. 21 липня Черчілль відповів, що це неможливо.
  • 25 серпня 1941 вермахт окупував Великі Луки. 28 серпня захоплено Таллінн. 5 вересня континентальна територія Остланду виявилася повністю захопленою.
  • Civil Flag of Serbia.svg 29 серпня 1941 Німеччина після невдалої спроби створення Громадянського комісаріату сформувала на території окупованої Сербії Уряд національного порятунку під керівництвом генерала Мілана Недіча та військову адміністрацію Третього рейху (нім. Militärverwaltung in Serbien). Формально включений до складу Сербії західний Банат при цьому де-факто перебував під контролем місцевої етнічної німецької меншини.
  • 30 серпня 1941 в Бендерах був підписаний німецько-румунський договір про приєднання захопленої Трансністрії до Румунії.
  • OUN-r Flag 1941.svg Вересень 1941 — I конференція ОУН (б) визнала Третій рейх ворогом України нарівні з СРСР.
  • 3 вересня 1941 Сталін констатував у листі Черчиллю: "Радянський Союз втратив більше половини України і, крім того, ворог опинився біля воріт Ленінграда. […] Німці вважають небезпеку на Заході блефом і безкарно перекидають із Заходу всі свої сили на Схід, будучи переконаними, що ніякого другого фронту на Заході немає і не буде ".
  • KarelianNationalFlag.svg З 4 вересня — захоплення Східної Карелії Фінляндією. 2 жовтня 1941 був захоплений Петрозаводськ. На початку грудня був перерізаний Біломорсько-Балтійський канал. До літа 1944 радянсько-фінська лінія фронту стабілізувалася.
Партизанська Ужицька Республіка на карті Сербії (1941)
Гітлер оголошує війну Сполученим Штатам (11 грудня 1941)

1942[ред.ред. код]

  • OUN-r Flag 1941.svg Квітень 1942 — на II конференції ОУН (б) було вказано на «швидку можливість збройної боротьби за українську державність у підходящий час», коли СРСР зазнає поразки, або Німеччина виснажить свої сили у війні. Збройна боротьба проти німецьких окупантів відкладалася на невизначений термін, до виснаження сил німців. Основними завданнями ставилася боротьба проти «московсько-більшовицьких впливів», «пропаганди партизанщини», «опортуністів» з ОУН (м) та інших українських політичних течій.
Третій Рейх станом на 1942
  • 8 листопада 1942 — початок висадки американо-британських військ у Алжирі та Марокко, до кінця листопада територія цих колоній була повністю звільнена від сил вішістської Франції.
  • 10-11 листопада 1942 німецькі та італійські війська, незважаючи на протести режиму Віші, повністю окупували контрольовані нею території Франції (операція «Антон») для запобігання раптовій висадці союзних військ. Відтепер Франція була розділена на Північну та Південну зону окупації.

1943, січень-серпень[ред.ред. код]

Радянський наступ: 13 грудня 1942 — 13 лютого 1943
  • OUN-r Flag 1941.svg 17-23 лютого 1943 — рішенням III конференції ОУН (б) УПА почала бойові дії проти країн Осі.
  • Початок червня 1943 — Велика Британія та США сповіщають Радянський Союз про своє рішення не створювати другий фронт у Західній Європі 1943 року, а зосередитися на Північній Африці та підготовці висадки в Сицилії.
  • 1 липня 1943 Манштейн сказав: «Гітлер заявив, що тепер не можна давати обіцянки окремим народам Радянського Союзу, зважаючи на поганий вплив цього на наших солдатів. Наші солдати повинні знати, за що вони борються, а саме — за життєвий простір для своїх дітей та онуків …»[9].
Військові операції липня-листопада 1943
  • 5 серпня почався контрнаступ радянських військ. РСЧА захопила Орел та Бєлгород. У Москві був влаштований перший салют перемоги. 23 серпня Червоною армією звільнений Харків, закінчилася Курська битва. На думку Еріха фон Манштейна, «вона була останньою спробою зберегти нашу ініціативу на Сході. З її невдачею, рівнозначною провалу, ініціатива остаточно перейшла до радянської сторони»[10].

1943, серпень-грудень[ред.ред. код]

  • Flag of Latvia.svg 13 серпня 1943 син першого президента Латвії [[Костянтин Чаксте|Костянтином Чаксте] утворив Латвійська центральна рада, що проголосила незалежну Латвійську республіку. Навесні 1944 керівництво ради було репресоване гітлерівцями, останні осередки прихильників ЛЦС були придушені до листопада того ж року.
  • Flag of Sicily.svg 17 серпня 1943 американські війська захопили Мессіну. Вся Сицилія опинилася в руках союзних військ.
  • 28 серпня 1943 після зустрічі з Гітлером у Східній Пруссії та свого повернення в Софію раптово помер цар Болгарії Борис III, за офіційною версією від інфаркту. З'явилися версії його отруєння через розбіжності з фюрером (зокрема, Борис не оголосив війну СРСР). Наступником Бориса став його 6-річний син Симеон II.
  • 30 серпня 1943 військами РСЧА була звільнена Єльня, 1 вересня — Дорогобуж, 25 вересня — Смоленськ та Рославль, було ліквідоване Локотське самоврядування, завершилася Смоленська операція.
І. В. Сталін, Ф. Д. Рузвельт та В. Черчилль у Тегерані
  • 28 листопада — 1 грудня 1943 — Тегеранська конференція керівників СРСР, США та Великої Британії. Одним з її підсумків було закріплення за Радянським Союзом після перемоги всіх його надбань 1939—1940 років (враховуючи підсумки фінської війни), частини Східної Пруссії, а також західної межі Польщі по Одеру та Нейсе. Відкриття другого фронту було заплановане на травень 1944.
  • Станом на грудень 1943 радянські партизани контролювали приблизно 60 % формально окупованої німцями території Білорусі[11]. 14 грудня 1943 грудня РСЧА захопила Черкаси, до середини-кінця місяця Червона Армія захопила всю Лівобережну Україна.

1944, січень-травень[ред.ред. код]

Дії Червоної Армії з серпня 1943 по грудень 1944
  • Flag of Italy (1861-1946).svg 21 квітня 1944 сформовано перший уряд Національної єдності в Італії.
Війська союзників після висадки у Номандії. Прибуття підкріплень на плацдарм.
  • 13 травня 1944 — спільна заява урядів Радянського Союзу, Великої Британії та США, адресована сателітам гітлерівської Німеччини — Угорщині, Румунії, Болгарії та Фінляндії. У заяві говорилося про неминучість поразки пронімецького блоку та висувалися вимоги: припинити згубну співпрацю з Німеччиною, почати в боротьбу з нею і тим самим наблизити завершення війни, зменшити втрати своїх країн, свою відповідальність за війну[13].

Після відкриття другого фронту[ред.ред. код]

1944, червень-серпень[ред.ред. код]

  • Flag of Iceland.svg 17 червня 1944 Ісландія, яка була під американською окупацією, припинила свою унію з Данією, проголосила незалежність та стала республікою.
Становище воюючих сторін станом на 15 серпня 1944
  • Flag of Ukraine.svg 15 липня 1944 було проголошено утворення націоналістичної Української головної визвольної ради — «верховного органу українського народу в його революційно-визвольній боротьбі». Він формально проіснував до розпаду Радянського Союзу.
  • 20 липня 1944 — невдалий замах на Адольфа Гітлера у головній ставці фюрера в Растенбурзі (Східна Пруссія) у результаті змови офіцерів вермахту. У Берліні одночасно відбулася спроба державного перевороту. У ході розслідування було заарештовано кілька тисяч чоловік[14] та близько двохсот страчено[15].
Радянські війська входять в Бухарест (31 серпня 1944)
  • Flag of Romania.svg 23 серпня в Бухаресті спалахнуло антифашистське повстання та відбувся державний переворот. Король Румунії Міхай I, що став на бік повсталих, наказав заарештувати Антонеску та пронацистських генералів. Було сформовано новий уряд, який оголосив про вихід Румунії з війни на боці Німеччини. 23 серпня Румунія оголосила війну Німеччині і прийняла умови миру, запропоновані союзниками. Вранці 24 серпня німецька авіація бомбардувала Бухарест і німецькі війська спробували придушити опір, до 27-28 серпня вони були ліквідовані.
  • 29 серпня 1944 — початок Словацького національного повстання. Значна частина словацької армії саботувала накази влади або відкрито перейшла на бік народу.

1944, вересень-грудень[ред.ред. код]

  • Flag of Benelux.svg 5 вересня 1944 — уряди Бельгії, Нідерландів та Люксембургу підписали договір про створення Бенілюксу.
  • Flag of Monaco.svg 6 вересня 1944 війська союзників звільнили Монако.
Становище воюючих сторін станом на 15 жовтня 1944
  • 7 вересня 1944 режим Віші, перебуваючи перед загрозою з боку наступаючих союзних військ, евакуювався з Франції у південну Німеччину і заснував у Зігмарінгені уряд у вигнанні.
  • Flag of Latvia.svg 8 вересня 1944 на засіданні Латвійської центральної ради в Ризі була прийнята Декларація про відновлення незалежної Латвійської республіки. Латвійська центральна рада оголошувалася тимчасовим урядом латвійської держави. Зважаючи на наступ радянських військ, наступного дня Латвійська центральна рада вирушила у вигнання, де продовжувала свою діяльність до розпаду Радянського Союзу.
  • Flag of the Bulgarian Homeland Front.svg 8 вересня 1944 Болгарія приєдналася до антигітлерівської коаліції. 9 вересня в Софії почалося повстання, відбувся державний переворот, пронацистські міністри були заарештовані, був сформований новий уряд Вітчизняного фронту, 10 вересня Болгарія відкликала свої війська з окупованих Македонії та Фракії і оголосила війну Німеччині та Угорщині. Болгарська армія перепідпорядкувалася 3-му Українському фронту. 15 вересня РСЧА зайшла Софії.
  • 8 вересня — 28 жовтня 1944 проведена Східно-Карпатська операція РСЧА для підтримки словаків. Прорватися до повстанців не вдалося, Словаччина була повністю окупована гітлерівцями, заколот придушений. 30 жовтня німці відзначили поразку повстання проведенням параду.
  • 12 вересня 1944 між СРСР, США та Великою Британією був підписаний протокол Угоди про окупаційні зони в Німеччині. Цього ж дня в Москві підписано перемир'я Радянського Союзу з Румунією.
  • 12 вересня 1944 британо-канадські війська захоплюють Гавр. 15 вересня американці звільнили Нансі. 17 вересня 1944 — початок висадки союзників у Нідерландах та Бельгії з метою обійти укріплену «лінію Зігфрида» з півночі в район Арнема та захоплення нідерландських портів. До 25 вересня це здійснити не вдалося. 21 вересня канадські війська звільнили Булонь.
  • Flag of Estonia.svg War Ensign of Germany (1938-1945).svg 18 вересня 1944 в Талліні легалізовано підпільний уряд Естонії на чолі з Отто Тііфом, який проголосив незалежність і кілька днів намагався протистояти відступаючим німецьким та наступаючим радянським військам.
  • Flag of San Marino.svg 20-24 вересня 1944 союзні війська відбили та окупували Сан-Марино[16].
  • 22 вересня 1944 РСЧА захопила Таллінн, 23 вересня — Пернов (Пярну), 24 вересня — Хаапсалу. Станом на 26 вересня була захоплена вся континентальна Естонія.
  • З 24 вересня 1944 відбувалися бої Червоної Армії в західній Румунії проти німецьких та угорських військ. В кінці вересня — на початку жовтня радянські війська вийшли на румуно-угорський кордон та територію Югославії.
  • 28 вересня 1944 німці почали відступати з території північної Франції на укріплену лінію Зігфріда. 30 вересня союзники захопили Кале. До середини жовтня вся Франція, окрім Ельзасу та Лотарингії, та частина Бельгії опинилися в руках союзних військ.
  • 2 жовтня 1944 Варшавське повстання придушене гітлерівцями.
  • 3 жовтня 1944 — наказ німецького верховного командування про відступ вермахту з Греції. Наступного дня була розпочата висадка та окупація Греції британськими військами.
  • 9 жовтня 1944 на четвертій Московській конференції Черчилль і Сталін домовилися про поділ сфер впливу двох великих держав на Балканах (так звана «Угода про відсотки»). За цією угодою СРСР отримував 90 % впливу в Румунії, 75 % в Болгарії, Велика Британія — 90 % у Греції. Вплив Радянського Союзу та Великої Британії в Угорщині та Югославії, за першою пропозицією Черчилля, мав стати паритетним, по 50 %. Сталін з цим не погодився і наступні два дні за підсумками переговорів міністрів закордонних справ Ентоні Ідена та В'ячеслава Молотова відсоток радянського впливу у двох країнах був підвищений до 80 %.
  • Flag of Greece (1822-1978).svg 13 жовтня 1944 британські війська зайшли до Афін. До цього моменту практично вся територія континентальної Греції була залишена німцями та звільнена місцевим Опором. 18 жовтня створено уряд на чолі з Георгіосом Папандреу (старшим).
  • Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg 15 жовтня регент Угорського королівства Міклош Горті оголосив про перемир'я з Радянським Союзом, однак угорські війська не припинили ведення бойових дій. В результаті операції «Панцерфауст» загоном СС був викрадений син Горті, що змусило його анулювати перемир'я та передати владу пронімецькому диктатору Ференцу Салаші. 16 жовтня була утворена «Угорська держава».
Бій в Арденських лісах
Становище воюючих сторін станом на 15 грудня 1944
  • 3 грудня 1944 під час більш ніж стотисячної демонстрації в Афінах, організованої грецькими комуністами, поліція відкрила вогонь по натовпу. Понад 28 осіб було вбито, 148 поранено. До цього всі міністри-комуністи покинули місцевий уряд національної єдності. Громадянська війна в Греції перейшла в гарячу фазу, що отримала назву «Декемвріана» («грудневі події»). Станом на 12 грудня повстанці (ЕЛАС) тримали під своїм контролем здебільшого Афіни та Пірей. Британські окупаційні сили, які спочатку намагались зберігати нейтралітет, застосовували артилерію проти комуністичних сил і за допомогою підкріплень, перекинутих з південної Італії, придушували заколот. Сталін, дотримуючись умов укладеної з Черчиллем «Угоди про відсотки», не втручався у ці події. Громадянська війна в країні закінчилася 1949 перемогою антикомуністів.
  • Flag of Wallonia.svg 8 грудня 1944 на частині території, відведеної Військовій адміністрації в Бельгії та Північній Франції (нім. Militärverwaltung in Belgien und Nordfrankreich), з центром у Льєжі був утворений новий райхсгау Третього рейху — Валлонія (нім. Wallonien).
  • Flag of Flanders.svg Flag Belgium brussels.svg 15 грудня 1944 на інших частинах території, відведеної Військовій адміністрації в Бельгії та Північній Франції, були утворені райхсгау Фландрія (нім. Flandern) з центром в Антверпені і дистрикт Брюссель (нім. Brüssel). Lо цього моменту вся Бельгія та частина Нідерландів були в руках союзних військ.
  • Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg 22 грудня 1944 був утворений Тимчасовий уряд Угорщини на чолі з Белою Міклошем. 28 грудня впав режим Салаші. Міклош негайно відправив уряд Салаші у відставку. Червона Армія завершила оточення Будапешта 29 грудня 1944 та розпочала його облогу, що тривала до лютого 1945.

1945[ред.ред. код]

Черчилль, Рузвельт, Сталін в Ялті. Лютий 1945
  • Flag of Poland.svg 1 січня ПКНВ був перетворений на Тимчасовий уряд Польської Республіки. У червні 1945 за згодою великих держав було сформовано коаліційний Тимчасовий уряд національної єдності, який складаdся з представників лондонського і люблінського польських урядів. У подальшому комуністи отримали в ньому більшість.
Становище воюючих сторін станом на 1 травня 1945
Щасливі 2-й лейтенант Робертсон та лейтенант Сільвашко на тлі напису «Схід зустрічається із Заходом», що символізувало зустріч на Ельбі
  • Flag of Austria.svg 27 квітня 1945 на першому засіданні Тимчасового уряду Австрії була проголошена незалежність цієї країни.
Вільгельм Кейтель підписує Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини
  • 4 травня 1945 відбулося підписання акту про капітуляцію німецьких збройних сил в північно-західній Німеччині, Нідердандах, Шлезвіг-Гольштейні та Данії.
  • 5 травня1945 — підписання акту про капітуляцію на південній ділянці західного фронту, в Баварії та західній частині Австрії.
  • 5 травня 1945 — початок народного повстання в Празі. 6 травня РККА захопило Бреслау.
  • Опівночі 8 травня 1945 Друга світова війна в Європі завершилася беззастережною капітуляцією збройних сил Німеччини, підписаною представником фленсбургського уряду.

Аудіо Повідомлення радянського радіо про капітуляцію Німеччини. Текст читає Левітанопис файлу

  • 8 травня 1945 радянські війська захопили Дрезден, 9 травня 1945 Червона Армія штурмувала Прагу, захопила острів Борнхольм та прийняла капітуляцію гітлерівців у «Курляндському котлі», а також на південному сході від Данцига та на косі Хель. Бої в околицях Праги тривали до 12 травня.
  • 9 травня 1945 НВАЮ звільнило Любляну. 14-15 травня 1945 — Полянська битва в північній Словенії проти залишків вермахту, четників, усташів та словенського домобранства, остання битва Другої світової війни в Європі. Перемога НВАЮ.
  • 9-16 травня - капітуляція без бою німецьких гарнізонів на Нормандських островах. 9 травня звільнені Гернсі і Джерсі, 10 травня - Сарк. 16 травня острів Олдерні став останньою територією в Європі, звільненої від військ країн Осі.
  • Flag of the German Reich (1935–1945).svg 23 травня 1945 уряд у Фленсбургу був розпущений союзниками, всі його члени заарештовані американцями. Деніц був перепроваджений в Нюрнберг, де постав перед трибуналом.

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Рейх[ред.ред. код]

Історично сформована адміністративна структура, що дісталася Третьому рейху в спадок від Веймарської республіки, — поділ країни на землі — не була ліквідована і формально продовжувала існувати до краху Рейху 1945, незважаючи на плани нацистів здійснити адміністративно-територіальну реформу (нім. Reichsreform). Більшої ваги набував паралельний владний контур — партійний (НСДАП).

1926 країна була розділена на партійні округи, гау. Після приходу нацистів до влади було ухвалено законодавчі акти, які обмежували владу земель і встановлювали переміщення центру реальної влади від міністрів-президентів (глав земель) до гауляйтерів (глав гау), які призначалися безпосередньо Гітлером. Втім, втручання в діяльність останніх згори було відносно нечастим[17]. Часто одна людина поєднувала державну посаду імперського намісника та партійну посаду гауляйтера.

Герби гау Рейху станом на жовтень 1939

Території, включені до складу Рейху впродовж територіальної експансії та населені переважно етнічними німцями, мали статус райхсгау — імперських округів. Від «звичайних» гау Старого Рейху вони не відрізнялися тільки походженням. Райхсгау, утворені на території колишньої Австрії після її аншлюсу, сукупно називалися Остмарк (Східна марка або Альпійські та дунайські райхсгау) — нім. Ostmarkgesetz. Межі округів залишалися зазвичай незмінними, за винятком збільшень за рахунок завойованих та анексованих територій[18]. Станом на 1934 Рейх складався з 32 гау. До 1945 їхня кількість зросла до 42[19]. У грудні 1944 на території Військової адміністрації в Бельгії та Північної Франції (див. Нижче) були утворені, але фактично не встигли втілитися в реальність ще два райхсгау та один дистрикт:

Крім того, впродовж заселення колоністами колишніх польських та радянських земель планувалося перетворювати східні райхскомісаріати в марки.

Окуповані території[ред.ред. код]

Цивільні адміністрації[ред.ред. код]

На етнічно ненімецьких завойованих землях були створені або перебували в процесі створення цивільні адміністрації. При цьому ці утворення не можна кваліфікувати ані як колонії, оскільки вони не були інкорпоровані в Рейх, ані як маріонеткові держави, оскільки їхні органи управління (окрім нижнього, муніципального) цілком складалися з німців, безпосередньо призначуваних з Берліна.

Єдиними цілями подібних утворень була максимально можлива експлуатація економічних та людських ресурсів в інтересах імперії, а також підготовка відповідних територій до майбутнього заселення німецькими колоністами, онімечення та фізичне знищення основної маси колишнього населення.

Генерал-губернаторство — Кракау
Протекторат Богемії та Моравії —

Праг-Штадт

Райхскомісаріати[20]

Військові адміністрації[ред.ред. код]

Паралельно цивільним органам влади, разом з ними або замість них існували військові адміністрації.

Без адміністрації[ред.ред. код]

У деяких випадках взагалі не створювалося ніяких управлінських структур:

Гітлерівська коаліція[ред.ред. код]

У розквіті своєї могутності (тобто до битви на Курській дузі та падіння в Італії режиму Беніто Муссоліні) Третій рейх мав безліч країн-союзниць та маріонеткових режимів. Більшість перших та всі другі були окуповані вермахтом. У деяких випадках нацисти зберігали довоєнні режими, які, однак, були позбавлені реальної влади. У списку нижче перераховані тільки країни, де розташовувалися значущі контингенти німецьких збройних сил.

Німеччина та її сателіти в період максимальної територіальної експансії 19411942
Збереження колишніх режимів[ред.ред. код]
Маріонеткові режими[ред.ред. код]
Країни-союзники[ред.ред. код]

Нереалізований експансіонізм Рейху[ред.ред. код]

Третій рейх в світі (1941)

1941—1942[ред.ред. код]

Післявоєнний устрій колишнього Рейху[ред.ред. код]

5 червня 1945 в Берліні було підписано декларацію про поразку Німеччини та прийняття на себе верховної влади щодо Німеччини урядами СРСР, США, Великої Британії та Тимчасовим урядом Французької республіки. 4 липня Європейською консультативною комісією було прийнято Угоду про контрольний механізм в Австрії, а 9 липня 1945 — Угоду про зони окупації в Австрії та про управління містом Відень.

17 липня відкрилася Потсдамська конференція великих держав, що закріпила територіальні зміни в Європі:

  • Німеччина втрачала усі набутки, зокрема Судетську область, Ельзас-Лотарингію, Австрію, західні області Польщі, Чехословаччину, Бельгію, Люксембург. Східним кордоном Німеччини встановлвалася лінія Одер — Нейсе (таким чином територія Німеччини в порівнянні з 1937 зменшилася приблизно на 25 %).
  • Етнічно німецьке населення територій на схід від лінії Одер — Нейсе депортувалося до Німеччини. Території передавалися:
Територіальні втрати Німеччини 1919—1945
  • Польщі — Сілезія, Західна Пруссія, дві третини Померанії (зокрема Щецин), Данциг (Гданськ), південна частина Східної Пруссії,
  • Радянському Союзу — північна третина Східної Пруссії (Кенігсберзька, через рік Калінінградська область РРФСР) та Мемельланд (Клайпедський край, Литовська РСР),
  • Чехословаччині — Судетська область.
  • Франції повертався Ельзас-Лотарингія.
  • Бельгії — Ейпен-Мальмеді.
  • Австрія в перспективі ставала незалежною державою у своїх колишніх кордонах (стала 1955).
  • 22px Саарська область стала протекторатом Франції Саарланд (за референдумом 1957 Саар увійшов до ФРН).

Території Німеччини та Австрії поділялися на чотири окупаційні зони — американську, британську, радянську та французьку. Аналогічним чином на чотири сектори поділялися їхні столиці — Берлін та Відень.

Розчленування Німеччини 1945—1949

Пізніше ці та інші рішення були закріплені на Паризькій мирній конференції 1947 року підписанням мирних договорів з представниками урядів відповідних колишніх союзників Третього рейху — Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною та Румунією.

Незважаючи на існування низки проектів щодо розчленовування території Німеччини (див. План Моргентау) та відторгнення від неї життєво важливих територій, за офіційним протоколом конференції у Потсдамі в Угоді декларувалася мета збереження єдності країни.

Однак через серйозні суперечності серед країн-союзниць по антигітлерівській коаліції, що призвели пізніше до холодної війни, Німеччина опинилася розділеною: 1 січня 1947 США та Велика Британія об'єднали свої зони в Бізонію і почали створювати демократичні органи влади, 8 квітня 1949 Франція приєднала свою зону до двох перших, утворивши Тризонію. 23 травня 1949 в ній була проголошена Федеративна Республіка Німеччина.

У радянській зоні 7 жовтня 1949 була створена маріонеткова Німецька Демократична Республіка зі столицею у Східному Берліні. Західний Берлін став особливим політичним утворенням під контролем західних держав-переможниць. Таке положення тривало до 3 жовтня 1990, коли відбулося об'єднання Німеччини.

Альтернативна історія[ред.ред. код]

Перемога країн Осі, насамперед Третього рейху та Японської імперії, у Другій світовій війні, в результаті якої експансія цих держав набула глобального характеру — одна з найпопулярніших концепцій жанру альтернативної історії, іноді постапокаліптичної. На цю тему за післявоєнний час було створено багато фантастичних творів культури (книг, кінофільмів тощо), документальних книг та статей істориків. Існують написані у жанрі антиутопії літературні та публіцистичні праць довоєнного часу, головним чином 1930-х років, коли фашизм і нацизм вже були відомі, проте ще не мали реальної влади.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. за статтею 42 Версальського мирного договору
  2. BBC Timeline: Germany
  3. Уинстон Черчилль. Вторая мировая война. Ч. 1.Т.1. гл. 8.
  4. Гай-Ныжнык П. П. Карпатская Украина в 1939 г. как одна из «разменных монет» Мюнхенского договора // Западная Белоруссия и Западная Украина в 1939—1941 гг.: люди, события, документы: Сборник статей. — М.: Институт славяноведения РАН, 2011
  5. Документы и материалы по истории советско-польских отношений. Т. VII. — М., 1969. — С. 178.
  6. В дійсності відповіддю прем'єр-міністра Метаксаса була фраза французькою мовою Alors, c'est la guerre («Отже, це війна»).[джерело?]
  7. карта
  8. Куцаєва Т., До питання окупації ворогом і визволення частинами Червоної армії населених пунктів України у роки Великої Вітчизняної війни
  9. а б Манштейн, Е. Втрачені перемоги. — М., СПб.: ACT; Terra Fantastica. — 1999.
  10. Манштейн, Е. Втрачені перемоги. // Пер. з нім. — М., 1957. — С. 423.
  11. Про партизанський рух у Білорусі
  12. История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945. — Т. 4. — М.: Воениздат МО СССР. — 1961. — С. 82.
  13. История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941—1945. — Т. 4. — М.: Воениздат МО СССР. — 1961. — С. 111.
  14. За даними гестапо 7000; ср. William L. Shirer Rise and Fall of the Third Reich, ch. 29
  15. Ian Kershaw, Hitler 1936—1945: Nemesis, 693
  16. а б Fascismo a San Marino. Storiaxxisecolo.it. 
  17. Die NS-Gaue на сайті Німецького історичного музею.(нім.)Шаблон:Перевіреноv
  18. Gau (NSDAP) — Kontinuität der Gaugliederung nach 1933. — Historisches Lexikon Bayerns.(нім.)(Перевірено 23 травня 2009)
  19. Übersicht der NSDAP-Gaue, der Gauleiter und der Stellvertretenden Gauleiter 1933 bis 1945 на сайті shoa.de(нім.)(Перевірено 23 травня 2009)
  20. Карта східних рейхскомісаріатів

Посилання[ред.ред. код]