Терлиця (знаряддя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жінки з терлицями на акварелі Губерта фон Геркомера, 1885

Те́рлиця[1][2] або те́рниця[3] — ручне знаряддя, призначене для м'яття льону або конопель.

Назва[ред. | ред. код]

Селянка Пермської губернії з терлицею. Фото С. М. Прокудіна-Горського, 1910

Слово «терниця» (варіант «терлиця» пізніший) пов'язане з дієсловом терти — оскільки тіпання льону і конопель також називали «тертям»[4][5]. Інші назви:

  • бите́льня[6]
  • бите́льниця[7]
  • м'ялка[8]
  • м'я́лиця[9]
  • мядлиця[10]
  • гваджениця[11]
  • гладжениця[12].

Терлиця з широкою щілиною для мечика називалася битка[13].

Опис[ред. | ред. код]

Складається терлиця з таких деталей: ніжок (що звалися «сохами»), прикріплених до двох поздовжніх паралельних дощок («ребер» або «стегон»). Між дошками залишається щілина («жоліб»), у якому поміщається рухома деталь терлиці — мечик[14]. На одному кінці він має ручку («фіст»), другим він кріпиться між дощок за допомогою кілка («чопика»)[2]. На верхніх крайках дощок і нижній частині мечика могли бути трикутні зубці.

М'яття льону. Арфлер, 2011

Стебла льону чи конопель кладуть зверху терлиці поперек верхніх дощок, потім мнуть і ламають їх, з силою вдаряючи по них мечиком. Цей процес називається «м'яттям». Далі стебла звільняють від костриці — ця операція називається «тіпанням» або «тертям». Для остаточної обробки волокна розчісують на чесалках, приготовляючи кужіль[15][16][10].

Льон могли м'яти і без терлиці — за допомогою ціпа[17].

У культурі[ред. | ред. код]

  • «Суха, як терниця» — казали про сухоребру жінку
  • Терлиця також символізує балакучість: «Чого принесло цю терлицю?»[18]
  • За народним повір'ям, на мечиках терлиць відьми літали на Лису Гору. Звідси й вираз, що вживається щодо надто швидкого повертання: «Ти, мабуть, на мечику літав»[19].
М'яття льону на терлиці і тіпання

У літературі[ред. | ред. код]

У геральдиці[ред. | ред. код]

Терлиця використовується у ряді європейських гербів як негеральдична фігура.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Терлиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Терлиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 256.
  3. Терниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Тертя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Терти // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Бительня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Бительниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. М'ялка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  9. М'ялиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  10. а б Переріб льону конопель і вовни. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 27 лютого 2017. 
  11. Гваджениця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. Гладжениця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. Битка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  14. Мечик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Виготовлення білизни, одягу та взуття. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017. 
  16. Ткацький верстат колись був майже в кожній буштинській родині. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017. 
  17. Гобелен в сучасному інтер'єрі
  18. Терлиця // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 593.
  19. Мечик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  20. М. М. Коцюбинський. «Тіні забутих предків»

Бібліографія[ред. | ред. код]