Терми Деція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Терми Деція

41°52′59″ пн. ш. 12°29′03″ сх. д. / 41.88331000002777671° пн. ш. 12.484330000027778595° сх. д. / 41.88331000002777671; 12.484330000027778595Координати: 41°52′59″ пн. ш. 12°29′03″ сх. д. / 41.88331000002777671° пн. ш. 12.484330000027778595° сх. д. / 41.88331000002777671; 12.484330000027778595
Країна  Італія[1]
Розташування Рим
Тип археологічна пам'ятка і Терми
Дата заснування 252

Терми Деція. Карта розташування: Італія
Терми Деція
Терми Деція
Терми Деція (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Те́рми Де́ція (лат. Thermae Decianae) — давньоримські терми (бальні), що були споруджені на Авентинському пагорбі за часів правління імператора Деція. Їхнє будівництво закінчилось чи то в 249, чи то в 252 році. На сьогодні від терм залишились тільки руїни.

Історія[ред. | ред. код]

Терми були збудовані з метою обслуговування знатних і заможних мешканців Авентинського кварталу на відміну від сусідніх терм Каракалли, розрахованих для масового користування. В 410 році зазнали руйнувань під час захоплення Риму вестготами під командуванням Аларіха I. Відомо, що терми були реставровані щонайменше двічі: за часів правління Констанція I або Констанція II та в 414 — 415 роках за правління Гонорія міським префектом Цециною Децієм Агінацієм Альбіном. Втім, напевне, терми були остаточно зруйновані 455 року під час захоплення Риму вандалами.

Опис[ред. | ред. код]

Сьогодні терми знаходяться під площею Темпіо ді Діана та під Казале Торлонія, де є деякі залишки. Вони розташувалось між сучасними церквами Санті-Боніфаціо-е-Алессіо та Санта-Пріска. Основний комплекс мав розміри 70×35 м. Посередині розташовувалася апсида, яка належала залі на південному розі. З часом під час розкопок було знайдено багато творів мистецтва, зокрема малий «Геракл у зеленому» або рельєф сплячого Ендіміона.

Стіни будівлі майже сітчасті, зі слідами оздоби з фальшивими мармуровими вкрапленнями у фарбі та ліпнині, що відповідає Першому Помпейському стилю. Це свідчить, що його продовжували застосовувати навіть у середині III ст. Будівля також прикрашена численними мозаїками та квадратними картинами з різними речами (маски, квіти, пейзажі).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Romolo Augusto Staccioli, Acquedotti, fontane e terme di Roma antica, Roma, Newton & Compton, 2005.
  1. GeoNames — 2005.