Термодифузія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Термодифузія — явище переносу речовини в тілі з нерівномірним розподілом температури, зокрема дифузія складових частин розчину або газової суміші, зумовлена різницею температур.

На відміну від дифузії, яка зазвичай призводить до вирівнювання концентрації речовин, результатом термодифузії є просторове розділення речовин. При створенні в двокомпонентній суміші градієнту температури, процеси термодифузії та дифузії діють в протилежних напрямках, що призводить до встановлення певного рівноважного розподілу компонентів.

Кількісно термодифузія характеризується коефіцієнтом термодифузії, виходячи з рівняння

 \frac{dc}{dx} = \frac{D_T}{D_{12}} \frac{1}{T} \frac{dT}{dx} ,

де c - концентрація,  D_{12} - коефіцієнт взаємної дифузії компонент суміші,  D_T - коефіцієнт термодифузії.

Коефіцієнт термодифузії пропорційний добутку концентрацій компонентів суміші:

 \frac{D_T}{D_{12}} = \alpha c(1-c) ,

де  \alpha - стала термодифузії.

Термодифузію застосовують для розділення вуглецю, азоту, кисню, урану тощо.

Література[ред.ред. код]