Термінологія гомосексуальності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Двоє чоловіків на мітингу вказують на свою приналежність до слова гей в контексті одностатевої орієнтації та протестують проти його використання у іншому, образливому значенні.

Термінологія для позначення гомосексуальності і одностатевих відносин вельми різноманітна. Різні поняття, що виникли в різні періоди часу в різних культурах, можуть охоплювати як гомосексуальну поведінку, так і гомосексуальну ідентичність. При цьому з часом терміни можуть змінювати своє значення і конотацію, застарівати або, навпаки, входити в щоденний обіг. У даній статті наводиться огляд елементарної термінології, яка стосується ЛГБТ+-спільноти.

Історична термінологія[ред. | ред. код]

Одним з найстаріших найменувань для одностатевих сексуальних контактів є поняття педерастії та содомії[1].

Педерастією в античні часи називалися сексуальні відносини хлопчиків з чоловіками. Починаючи з XVI століття педерастами в Європі стали називати всіх чоловіків, які практикують секс із чоловіками. В жаргонній мові цей термін отримав безліч варіантів - «підор», «педик» та інші[2].

Починаючи з епохи Відродження хлопчиків і юнаків, які перебувають на утриманні у дорослих чоловіків або пропонують послуги чоловічої проституції в Європі називали катамітамі (похідне від Ганімеда - молодого коханого Зевса)[2].

Термін «содомія» або «содомський гріх» в середні віки позначав будь-який «неприродній» сексуальний контакт, однак, найчастіше содомітами називали чоловіків, які практикують одностатеві сексуальні контакти [2] . Зазвичай розрізняли «власне содомію», під якою розумілося злягання з проникненням, і «іншу содомію» [3] . Питання про те, чи відносити сексуальні контакти між жінками до «справжньої» або до «несправжньої» содомії, породжував багато суперечок серед богословів, так як, на їх погляд, між жінками неможливо «справжнє проникнення»[3].

У середньовічній християнській Європі було і безліч інших термінів для позначення одностатевих сексуальних практик. Часто не робилося ніякої різниці між гомосексуальними контактами і єрессю[4]. У давньофранцузькій мові з'явилося слово bougre, що стало синонімом содомії [4] [2] . Цікаво, що це слово походить від латинського позначення болгар і виникло через існувала в середньовічній Франції болгарської секти, членів якої Католицька церква звинуватила в скоєнні ритуальних анальних зносин [4] [2]. Пізніше це слово проникло і в англійську мову, трансформувавшись в buggery [4] [2]. У 1533 році в результаті прийняття в Англії закону Buggery Act це слово стало юридичним терміном [5]. Від нього ж походить і жаргонне слово «бугор» [2] .

У давньоруському церковному праві крім поняття «содомія», що включає будь-які анальні зносини і скотолозтво, існувало також поняття «мужеблудіє», що включає будь-які сексуальні контакти між чоловіками і «мужолозтво», що має на увазі конкретно лише анальні зносини[2]. Пізніше термін «мужолозтво» саме в значенні анальних сексуальних контактів між чоловіками увійшов в російське і радянське антигомосексуальне законодавство [2][2] .

Для позначення жіночої гомосексуальності існує значно менше термінів, ніж для чоловіків[5]. В античні часи жінок, що мали одностатеві сексуальні контакти, називали трібадія[5]. Пізніше від цього слова був утворений термін «трибадизм», який згодом звузив своє значення для позначення конкретної сексуальної практики між жінками[5][6]. У новий час з'явилися й інші терміни - «сапфічне кохання» і «лесбійське кохання» (також «лесбійка», «лесбійство» та інші похідні), утворені від імені давньогрецької поетеси Сапфо і острова Лесбос, на якому вона жила[7][8][9].


Поява першої наукової термінології[ред. | ред. код]

З появою і розвитком сексології вчені, які займаються вивченням одностатевого кохання, стали шукати більш нейтральні терміни для позначення таких відносин[10]. Крім того, виникнення в Європі правозахисного руху, спрямованого на декриміналізацію одностатевих відносин, також внесло свою частку в розвиток термінології.

Для опису одностатевих відносин між дорослими стало використовуватися поняття «сексуальної інверсії», яке спочатку виникло у французькій мові [11] .

Поняття сексуальної інверсії було введене в ужиток в 1880-х роках в роботах Шарко, Маньяна і Шевальє[12][11]. При цьому термін «інверсія» вже вживався в німецькій літературі в іншому значенні. Так, Альберт Молль робить відмінність між інверсією і гомосексуальностью, розуміючи під інверсією лише ті випадки, коли чоловік відчуває себе як жінка і його потяг направлено лише на «справжніх» чоловіків[12].

У 1864 році Карл Генріх Ульріхс запропонував термін «уранізм» для позначення одностатевого сексуальності[13][14][10]. Карл Генріх Ульріхс також був гомосексуальним і вважав, що між урнінгамі (гомосексуальними чоловіками) і діонінгамі (гетеросексуальними чоловіками) існує настільки величезна різниця, що він навіть зараховував урнінгамів до «третьої статі» [15][16]. Крім того, чоловіків, які відчувають потяг як до чоловіків, так і жінкам, Карл Генріх Ульріхс назвав уранодіонінгамі[17]. Пізніше Карл Генріх Ульріхс поширив ці терміни і на жінок, які відчувають одностатевий потяг, і називає їх урніндамі [13] . Однак терміни Карла Генріха Ульріхса не прижилися в науці[10].

«Що повинен знати народ про третю стать» Магнуса Гіршфельда

Поняття «третьої статі» використовувалося і іншими авторами[18][11]. Однак якщо, наприклад, Карл Карл Генріх Ульріхс відносив до третьої статі гомосексуальних чоловіків, то Магнус Гіршфельд критикував таке вживання і зараховував до третьої статі всіх людей, що відрізняються від «абсолютних статевих типів», і поділяв їх на чотири групи: гермафродити, андрогіни, гомосексуали і трансвестити[19]. Хиршфельд відносив всі перераховані категорії до «проміжниї сексуальниї сходів»[19].

У 1869 році німецьким психіатром Карлом Вестфалем був запропонований термін «контрерсексуальність» (від фр. contraire - протилежний) [13] або «протилежна сексуальність»[20]. Цей термін досить активно використовувався в науковій літературі, зокрема, такими вченими, як Ріхард фон Крафт-Ебінґ, Аьберт Молль, Гевлок Елліс і іншими, проте, і цей термін, як і термін «уранізм», був пізніше повністю витіснений терміном «гомосексуальність» [21] .

Гомосексуальність[ред. | ред. код]

Виникнення терміну[ред. | ред. код]

Перша згадка слова Homosexual в листі Кертбені

У 1869 році австрійський публіцист угорського походження Карл Марія Кертбені в своїх анонімних брошурах вперше вживає термін Homosexual для позначення чоловіків, які відчувають статевий потяг до осіб тієї ж статі[22][23]. Німецький сексолог, доктор Магнус Гіршфельд в своїй монографії «Гомосексуальність чоловіка і жінки», перше видання якої вийшло в 1914 році, проводить аналіз різної термінології, пов'язаної з одностатевою сексуальністю, і зазначає, що поряд з терміном homosexual для позначення властивості (тобто в якості прикметника)[24].

Слід зазначити, що терміни «гомосексуальність» і «гетеросексуальність» спочатку позначали виключно сексуальну поведінку, а не почуття, бажання або фантазії[25]. Хиршфельд критикує положення, при якому гомосексуальність асоціюється лише з одностатевими сексуальними актами, в першу чергу з анальним сексом, і зазначає, що гомосексуальним може бути і людина, яка жодного разу не вступала в одностатеві сексуальні контакти, так само як і людина, що практикує одностатеві контакти, може же не бути гомосексуальною[26].

Термін «бісексуальність» виник пізніше за допомогою приставки бі- ( «обидва», «два») і доповнив континуум гомосексуальність - бісексуальність - гетеросексуальність[10]. На початку XX століття ці слова і похідні від них міцно зміцнилися в науковій і повсякденній мові[10]. Гомосексуальністю стали називати потяг до представників своєї статі, а гетеросексуальністю - потяг до представників протилежної статі. Бісексуальність означає змішаний потяг до осіб обох статей [10] .

Пізня термінологія[ред. | ред. код]

Нова термінологія періоду гей-емансипації[ред. | ред. код]

LGBTQ - розширення акронима ЛГБТ словом «квір»

У 1924 році німецьким астрономом, письменником і психоаналітиком Карлом-Гюнтером Хаймзотом[de] був використаний термін «гомофілія» (з грец. φιλία - «любов»)[27]. В кінці 1950-х - початку 1960-х років термін «гомофілія» вже набув широкого поширення[28]. Різні групи, що виникли в цей період, носили загальну назву гомофільного руху. Особливо активно «гомофільні» настрої спостерігалися в Скандинавії, Нідерландах, Франції, США, Великобританії і ФРН[29][30]. В цей же час був створений і термін «гомотропія» (від грец. τρόπος - «напрям»), однак він не був прийнятий[29].

На початку XX століття в англійській гомосексуальній субкультурі починає активно використовуватися слово «гей», яке потім з'являється в США і в 1950-ті роках отримує також поширення в Західній Європі[31]. У США цей термін перестає бути сленговим словом і наповнюється політичним та ідеологічним значенням[31]. На початку 1990-х років це слово також набуває поширення і в Україні [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] .

В середині-кінці 1980-х років в англійській мові виник акронім ЛГБ для позначення лесбійок, геїв і бісексуалів. З 1990-х років він був розширений до ЛГБТ і став включати і трансгендерів[39][40]. В даний час існують його розширені версії, що включають також і інші групи людей, наприклад, квір, інтерсексуалів, асексуалів і інших - ЛГБТІК+.

У 1990-ті роки деякі американські гей-активісти стали демонстративно називати себе словом «квір» (англ. queer спочатку є одним з найбільш грубих образ для гомосексуалів, наявних в англійській мові[31]. Тим самим вони підкреслювали те, що не тільки не відчувають сором за себе, а й пишаються своєю сексуальністю[31]. Разом з тим, поняття «квір» включає в себе не тільки гомосексуалів незалежно від статі і способу життя, а й всі категорії осіб, які не хочуть називатися словом straight, куди можна також віднести і гетеросексуалів, які не відчувають себе «звичайними гетеросексуалами»[41] (див. квір-гетеросексуальність).

На початку 1990-х років виникло поняття ЧСЧ - чоловіки, які практикують секс з чоловіками, яке використовується, в основному, в області профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом. Термін позначає всіх чоловіків, які постійно або періодично практикують одностатеві сексуальні контакти. Швидкому поширенню терміна сприяли результати досліджень, згідно з якими поширення інфекційних захворювань пов'язано з сексуальною поведінкою людини, а не з його сексуальною ідентичністю і сексуальними уподобаннями. Поряд з ЧСЧ використовується також і термін ЖСЖ для позначення жінок, що мають сексуальні контакти з жінками[42].

Для позначення людей різних сексуальних орієнтацій, відмінних від гетеросексуальности, часто вживатися загальний термін «сексуальні меншини» (або, коротше, «секс-меншини»)[43][44].

Сленг і жаргон[ред. | ред. код]

В українській мові для позначення гомосексуальних чоловіків часто використовується слово «голубий». Це позначення є новішим і його етимологія і історія не вивчені. Деякі дослідники пов'язують його з ласкавим зверненням «голубе» (від слова «голуб»), інші - з натяком на аристократизм і «блакитну кров»[5].

На думку Володимира Козловського, що займається вивченням арго російськомовної гомосексуальної культури, слово «блакитний» походить від американізму blueribbon ( «блакитна стрічка»), яке в тюремному сленгу кінця XIX - початку XX століть означало пасивного гомосексуального чоловіка. Згідно Козловському, це слово в 1920-1930-і роки проникло в російську тюремний сленг, а потім в 1960-1970-і роки набуло широкого поширення в молодіжному середовищі, а потім і увійшло в загальновживану лексику[45]. Незважаючи на те, що позиція Козловського виявилася досить слабкою, в лінгвістичних колах вона стала домінуючою. Існує і безліч інших найрізноманітніших версій походження цього позначення.

Стосовно лесбйок і всього, пов'язаного з жіночою гомосексуальностью, в українській розмовній мові інколи вживається прикметник «рожевий».

Див. також[ред. | ред. код]

ЛГБТ-сленг

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кон, 2003, с. 9.
  2. а б в г д е ж и к л Кон, 2003, с. 10.
  3. а б Hirschfeld, 2001, с. 24.
  4. а б в г Hirschfeld, 2001, с. 21.
  5. а б в г д Кон, 2003, с. 11.
  6. Schäfer, 2006, с. 13.
  7. Кон, 2003, с. 11—12.
  8. Hirschfeld, 2001, с. 22.
  9. Schäfer, 2006, с. 14.
  10. а б в г д е Кон, 2003, с. 12.
  11. а б в Schäfer, 2006, с. 10.
  12. а б Hirschfeld, 2001, с. 27.
  13. а б в Hirschfeld, 2001, с. 5.
  14. Köllner, 2001, с. 69.
  15. Köllner, 2001, с. 69—70, 71.
  16. Кон, 2003, с. 16.
  17. Köllner, 2001, с. 71.
  18. Hirschfeld, 2001, с. 29.
  19. а б Hirschfeld, 2001, с. 30.
  20. Кон, 2003, с. 15.
  21. Hirschfeld, 2001, с. 5—6.
  22. Köllner, 2001, с. 54.
  23. Claudia Bruns, Tilmann Walter. Von Lust und Schmerz: Eine Historische Antropologie der Sexualität. — Köln : Böhlau Verlag, 2004. — С. 155. — ISBN 3-412-07303-2.
  24. Hirschfeld, 2001, с. 4.
  25. Nationalsozialistischer Terror gegen Homosexuelle: verdrängt und ungesühnt / Burkhard Jellonnek, Rüdiger Lautmann (Hrsg.). — Paderborn : Ferdinand Schöningh Verlag, 2002. — С. 98. — ISBN 3-506-74204-3.
  26. Hirschfeld, 2001, с. 33.
  27. Volkmar Sigusch, Günter Grau. Personenlexikon der Sexualforschung. — Campus Verlag, 2009—813 S. — S. 272(нім.)
  28. Köllner, 2001, с. 55.
  29. а б Köllner, 2001, с. 56.
  30. Verqueere Wissenschaft, 2005, с. 28.
  31. а б в г Кон, 2003, с. 13.
  32. Григоренко О. В. Новые словообразовательные гнезда с вершиной-неологизмом со значением лица // Известия Уральского государственного университета. Сер. 2, Гуманитарные науки. — 2011. — № 1 (87). — С. 145-155.
  33. Плотникова Л. И. Словотворчество как феномен социальной коммуникации // Гуманитарные технологии в современном мире: Материалы Второй всероссийской научно-практической конференции с международным участием. — Калининград, 2013. — С. 34-36.
  34. Плотникова Л. И. Лексические новообразования в текстах газетной публицистики: лингвокреативная специфика // Человек. Культура. Образование. 2012. № 5. С. 72-82.
  35. Намитокова Р. Ю., Нефляшева И. А. Окказиональное слово на газетной полосе: механизмы экспрессивности // Русский язык: исторические судьбы и современность: Сборник тезисов. — 2001. С. 180-181.
  36. Скворцов Л. И. Большой толковый словарь правильной русской речи: 8000 слов и выражений. — М.: Оникс: Мир и Образование, 2009. — 1104 с.
  37. Дьяков А.И. Статика и динамика англицизмов в системе русского языка: многоаспектное лингвистическое моделирование. — Омск: Омский государственный университет им. Ф. М. Достоевского, 2015. — 444 с.
  38. Радченко М. В., Пехар Р. Морфологическая адаптация новейших русских и хорватских англицизмов // Вестник Самарской гуманитарной академии. Серия «Философия. Филология», № 1 (5), Самара, 2009. С. 133-141.
  39. Acronyms, initialisms & abbreviations dictionary, Volume 1, Part 1. Gale Research Co., 1985, ISBN 978-0-8103-0683-7
  40. Factsheet five, Issues 32-36, Mike Gunderloy, 1989
  41. Verqueere Wissenschaft, 2005, с. 29.
  42. Юрий Саранков. Медицинские потребности и проблемы мужчин, имеющих сексуальные отношения с мужчинами. — Киев : СПИД Фонд Восток-Запад, 2006. — С. 5.[недоступне посилання з Июнь 2019]
  43. Rebekka Wiemann. Sexuelle Minderheit // Sexuelle Orientierung im Völker- und Europarecht. — Berlin : BWV, 2013. — ISBN 978-3-8305-3121-0.
  44. Kenneth H. Mayer, M. D., Judith B. Bradford, PhD, Harvey J., Makadon, M. D., Ron Stall, PhD, MPH, Hilary Goldhammer, M. S., и Stewart Landers. JD. MCP. Sexual and Gender Minority Health: What We Know and What Needs to Be Done. — P. 990. Архівовано з джерела 24 серпня 2013. Процитовано 2013-08-22.
  45. Марк Пашков. Об этимологии слова «голубой» в гомосексуальной коннотации, или почему российских геев называют «голубыми»?. Тезисы статей и докладов на сайте сексолога Михаила Бейлькина Sexolog-ru.narod.ru. Архів оригіналу за 2013-04-03. Процитовано 2011-12-29. 

Література[ред. | ред. код]

  • Warren Johansson. Etymology // Encyclopedia of Homosexuality : [англ.] / Edited by Wayne Dynes. — N. Y. : Garland Publishing, 1990. — P. 373—374. — 1522 p. — ISBN 0-8240-6544-1.