Тернопіль (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станція Тернопіль

Львів — Жмеринка
Львівська залізниця
Тернопільська дирекція
м. Тернопіль

49°33′14″ пн. ш. 25°36′03″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 25.60083° сх. д. / 49.55389; 25.60083Координати: 49°33′14″ пн. ш. 25°36′03″ сх. д. / 49.55389° пн. ш. 25.60083° сх. д. / 49.55389; 25.60083
Дата відкриття 28 грудня
Рік відкриття 1870 (147 років)
Тип пасажирська
Кількість колій 9
Кількість платформ 3
Вулиця Богдана Хмельницького
Пересадка на Тр: № 5, 8, 9, 11

А: № 3, 6, 8, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 27, 28, 28а, 30, 36

Відстань до Києва, км 473
Відстань до Львова, км 134
Відстань до Хмельницького, км 112
Код станції 360004 ?
Код «Експрес-3» 2218300 ?
Послуги Квиткова каса Залізнична станція Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе Таксофон
Тернопіль на Вікісховищі

Терно́піль — головна станція Тернопільської дирекції Львівської залізниці, розташована у середмісті Тернополя.

Історія[ред.ред. код]

Будівельне товариство Карла Людвіка, яке з середини XIX століття прокладало залізницю у Східній Галичині від Львова до східного кордону Австрійської (з 1867 року — Австро-Угорської) монархії, зіткнулося з неабиякими труднощами, спричиненими особливостями рельєфу на ділянці від Золочева до Тернополя. Поширювалися чутки, що залізнична траса обмине Тернопіль, а станцію з двірцем буде споруджено в с. Біла.

У 1864 році поновив свою діяльність комітет під орудою Леона Людвика Сапіги. Колишній обер-інженер залізниці за проектом товариства Карла Людвіка Владислав Заполовіч 26 вересня 1864 року отримав від уряду дозвіл на попередні роботи для прокладення залізниці від Львова через Золочів — Тернопіль до Дністра з розгалуженням до Бродів. Тернопільська залізниця приєднувала до залізничного руху монархії найродючішу частину Галичини: Тернопільський повіт, північно-східну частину Бережанського, північну Чортківського та східну Золочівського повітів. Місцеве населення через нестачу дешевих комунікацій не могло вигідно продавати своє зерно та худобу. Пасажирський рух на тернопільському напрямку очікувався теж більшим, аніж на Бродівському.

Також завдяки будівництву лінії Львів — Золочів — Тернопіль із розгалуженням на Броди австрійська сторона отримувала гарантований і легкий спосіб транспортного приєднання до будь-якого пункту на російському кордоні. Будівництво лінії на Броди і лінії до Тернополя розцінювали у Львові як термінове.

У 1865 році, після досконалого вивчення місцевості та розгляду кількох проектів залізниця мала пролягти через Золочів, Зборів, Озерну та Глибочок. Проектанти успішно виконали своє завдання, затративши на вивчення топографічних та економічних даних і стратегічних потреб більш як 20 років.

На початку квітня 1865 року тернопільці організува депутацію із семи осіб до цісаря Франца-Йосифа до Відня. До делегації належали графи Володимир Борковський та Вільгельм Січинський, Антон фон Завадський, Едуард фон Йордан, доктор Леон фон Казмінський (адвокат, представник міста Тернополя), полковник у відставці Ніколаус Мерей, які відстоювали інтереси виробників зерна у Східній Галичині.

Тільки 15 травня 1867 року австрійський уряд видав концесію товариству залізниці Карла Людвіка на лінію Львів — Броди з розгалуженням до Тернополя.

28 серпня 1868 року про залізничне сполучення йшлося на засіданні Тернопільської міської мерії. Передбачали, що залізнична траса буде прокладена через місто. Ціна за весь відчужений ґрунт у межах Тернополя становила 14 тисяч золотих ринських. Станцію зі залізничним двірцем було побудовано в центрі міста, а не на окраїні, що свого часу дуже турбувало міську громаду.

Про початок будівельних робіт «Gazeta Lwowska» 10 травня 1869 року повідомила:

«
«У грудні 1868 року майбутню трасу Золочів — Тернопіль — Підволочиськ аж до ріки Збруч, де проходив державний кордон, шляхом жеребкування розділили між собою підприємці Козакевич, Баретті, Епстен, Ріхман, Добжанський, Деру і Кастельперу. Загальна сума їхніх початкових фондів — 5 мільйонів 614 тисяч 40 флоринтів. Із весни 1869 р. було розпочато будівельні роботи, одночасно врізних місцях на всій трасі».
 »

У Тернополі та поблизу нього влітку 1870 року кипіла робота. Споруджували залізничний шлях до міста, станцію, двірець та службові будинки. Фірами підвозили каміння, залізничні пороги (шпали), а наприкінці шини (рейки). Керував будівництвом старший інженер Зиґмунт Ріхман.

Про закінчення будівельних робіт на цій частині залізниці газета «Czas» (м. Краків) написала:

«
«Цісарсько-королівська залізниця Карла Людвіка оголошує, що від 22-го грудня 1870 року буде відкрита частина залізниці від Золочева до Тернополя. На цій дільниці побудовані такі залізничні станції: Зборів, Озерна, Тернопіль та зупинки — Плугів і Великий Глубичок. Нова побудована залізниця має протяжність 64 кілометри […]. Директор Галицької залізниці пан Герц виділив на доброчинну справу для міста Тернополя 1000 золотих ринських, подарувавши їх закладові сиріт».
 »

Про це докладно розповів Ян Бауер у статті в газеті «GLos Polski» 22 грудня 1938 року:

«
«Нарешті настав той довгожданий день, який був таким важливим для Тернополя, 22-го грудня 1870 р. Тоді повинен був приїхати перший поїзд. На незвичне видовище прийшли подивитися майже всі жителі міста Тернополя. Вони зупинилися вздовж першої колії на пероні перед залізничним двірцем. Там зібралося багато охочих подивитися на прибулий поїзд, того дня була дуже погана погода, мрячно-морозяна, через це холод добирався до кісток, і тим більше, що наближалося свято Божого Народження. На пероні залізничного двірця зібрався надзвичайно великий натовп, де не бракувало тернопільських репортерів. Через деякий час із боку села Білої виразно почувся сильний пронизливий гудок, що розрізав холодне повітря, і незвично для всіх присутніх застукотів залізними колесами по залізних рейках поїзд [...] Парова машина з довгим комином випускала великі клуби диму і пари, а за локомотивом тягнулися дуже старі вагони, що вже давно були зняті з експлуатації [...].
Поїзд, сповільнюючи хід, зупинився на станції перед залізничним двірцем. Із вагонів почали виходити перші такого роду в Тернополі подорожні. Не відразу залізниця здобула собі право на існування, оскільки деякі люди ще боялися їхати поїздом. Не раз навіть траплялося, що великі землевласники з найближчих повітів приїжджали до Тернополя кіньми, а дальше повинні були добиратися до Львова або до самого Відня залізницею. Але навіть уже маючи квиток на поїзд, побачивши іскри, що вилітали з комина локомотива, а також слухаючи несамовитий стук коліс по рейках,відмовлялися від цієї подорожі [...] Так Тернопіль отримав в напрямку заходу зручне сполучення з світом».
 »

Відстань між Львовом і Тернополем — 140 кілометрів — пасажирський поїзд долав за 5 год. 10 хв.

Будівля вокзалу[ред.ред. код]

Світлини
Вигляд залізничного вокзалу з Привокзальної площі
Вокзал
Привокзальна площа
Фасад вокзалу
Вечірній вокзал
Вигляд вокзалу з Привокзальної площі
Вокзал (2010 р.)
Вокзал взимку

Перша будівля виникла у 1870 році з відкритттям 28 грудня 1870 року залізничної колії Золочів — Тернопіль.

Восени 1903 року почали будівництво нового приміщення вокзалу. Навесні 1905 року закінчено спорудження правого крила, в серпні 1906 року новий вокзал ввели у дію.

Зруйнований під час Першої світової війни, згодом відбудований. У 1944 році знову зруйновано. Відновлений у 1952 році в зміненому вигляді.

Останні опоряджувальні роботи виконані у 19992000 роках.

Пасажирське сполучення[ред.ред. код]

Більшість потягів далекого сполучення — це потяги, які йдуть електрифікованою магістраллю зі Львова через Хмельницький до Жмеринки (далі на Вінницю або Одесу).

Станція обслуговує десятки пар пасажирських та приміських поїздів на добу:

Далеке сполучення[ред.ред. код]

Київський напрямок[ред.ред. код]

Згадані поїзди йдуть через Хмельницький і Вінницю.

Південний напрямок[ред.ред. код]

Західний напрямок[ред.ред. код]

Понад 20 пар пасажирських та 5 пар приміських поїздів курсує до Львова.

Серед них є по кілька прямих сполучень до Ужгорода, Трускавця, Івано-Франківська, Чернівців, а також вагон «Київ — Будапешт» до поїзда № 49/50 «Київ — Трускавець».

Волинський напрямок[ред.ред. код]

Коломийський напрямок[ред.ред. код]

Одеський напрямок[ред.ред. код]

Залежно від пори року призначаються 5-12 пар пасажирських поїздів.

Через Хмельницький, Жмеринку, Крижопіль, Котовськ, Роздільну.

Місцеві маршрути[ред.ред. код]

Електропоїзди «Львів — Тернопіль» через Красне, Золочів, Зборів.

Узгоджені електропоїзди «Львів — Волочиськ — Хмельницький» (з Тернополя курсує кілька електропоїздів до Підволочиська і Волочиська. На кінцевій зупинці чекає електропоїзд Південно-Західної залізниці до Хмельницького.

Дизель-поїзди до станцій (по 2 пари на день):

Історія сполучень[ред.ред. код]

Скасовані поїзди:

Раніше також курсував потяг «Івано-Франківськ — Шепетівка». В різні роки він їхав через Ходорів і Березовицю-Острів або через Заліщики і Березовицю-Острів. Кілька років тому його було скасовано. На Ходорів зараз можна доїхати тільки через Львів або на дизелі. На Шепетівку зараз теж ходять лише дизелі з пересадкою в Ланівцях.

Поїзд «Ужгород — Харків» змінив маршрут через станції Дубно, Здолбунів, Шепетівка, Коростень.

Джерела[ред.ред. код]

  • Загородний Р. Перша залізниця Галицького Поділля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 82–90. — ISBN 978-966-457-228-3.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]