Терористичний акт на Каширському шосе (1999)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Терористичний акт на Каширському шосе (1999)
Вибухи житлових будинків у Росії
Місце атаки Москва
Координати 55°40′03″ пн. ш. 37°37′34″ сх. д. / 55.6674° пн. ш. 37.626° сх. д. / 55.6674; 37.626Координати: 55°40′03″ пн. ш. 37°37′34″ сх. д. / 55.6674° пн. ш. 37.626° сх. д. / 55.6674; 37.626
Дата 13 вересня 1999
5:00 (Московський час)
Зброя Вибухівка
Загиблі 124
Поранені 7
Число терористів 6
Терористи Ачимез Гочіяєв, Денис Сайтаков, Хакім Абаєв, Равіль Ахмяров, Юсуф Кримшамхалов, Адам Деккушев

Терористичний акт на Каширському шосе — вибух у багатоквартирному житловому будинку на Каширському шосе в Москві, що стався 13 вересня 1999 року о 5 годині ранку.

Вибух стався у підвальному приміщенні 8-поверхового цегляного житлового будинку № 6, корпус 3. Потужність вибухового пристрою - 300 кілограм в тротиловому еквіваленті [1] . Оскільки будинок був цегляний, в результаті вибуху він був повністю зруйнувався, а майже всі, хто був у ньому 124 мешканця - загинули[2], 7 осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості, постраждало 119 сімей.

Щодо традиційної версії існують сумніви. Деякі заявляли про причетність до теракту ФСБ РФ та Володимира Путіна.[3]

Хронологія здійснення теракту[ред. | ред. код]

Терористичний акт на Каширському шосе був частиною серії терактів, здійснених в російських містах 4-16 вересня 1999 року. За даними російського слідства, ця серія терактів була організована і профінансована керівниками незаконного збройного формування Ісламський інститут «Кавказ» Еміром аль-Хаттаб і Абу Умар[2]. Російська офіційна версія, свідчить, що ці теракти були спрямовані на масову загибель людей, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та здійснення впливу на прийняття рішень органами влади по ліквідації наслідків нападу бойовиків на Дагестан в серпні 1999 року, проте існує альтернативна думка про причетність до теракту ФСБ РФ та Володимира Путіна.[3]

Хаттаб і Абу Умар звернулися до лідерів так званого «мусульманського суспільства № 3», або карачаївського ваххабітського джамаата [4]. Один з його голів, Ачимез Гочіяєв, організував із сподвижників диверсійну групу. Гочіяєв до 1997 року мав успішний бізнес в Москві в сфері будівництва. У 1997 році він захопився ідеями ваххабізму. З Москви він повернувся в Карачаєвськ, потім пройшов навчання в таборі Хаттаба. Для керівництва операцією Гочіяєв підходив ідеально: мав бойові навички і добре знав Москву.

Вибухівку виготовили в селищі Мирний (Ставропольський край) шляхом змішування тротилу, алюмінієвої пудри, аміачної селітри і цукру. Звідти її під виглядом цукру переправили на продуктову базу в Кисловодську, якою завідував дядько одного з терористів, Юсуфа Кримшамхалова. У місто терористів пропустив співробітник ДІБДР Станіслав Любичев, який згодом був засуджений до 4,5 років позбавлення волі. На продовольчій базі терористи вирішили фасувати вибухову суміш в мішки з-під цукру з логотипом Еркен-Шахарского цукрового заводу. Після того, як все було сплановано, терористи організувалися в кілька груп для перевезення вибухівки в кілька міст.

У липні-серпні 1999 року Гочіяєв і його напарник Сайтаков кілька разів приїжджали до Москви, щоб підшукати придатні приміщення для здійснення вибухів. З метою конспірації вони змінили чотири готелі: «Ізмайлово», «Золотий колос», «Схід» і «Алтай».

30 серпня 1999 року Гочіяєв оформив в Москві на ім'я Мухіта Лайпанова, як генерального директора, фірму ТОВ «Бранд-2»[2].

Від імені співробітника цієї фірми Гочіяєв, використовуючи документи на ім'я Мухіта Лайпанова, 31 серпня орендував приміщення в будинку на Каширському шосе, закріплене за ТОВ «ІНВА» [2] 6 вересня він домовився про оренду приміщення на Краснодарській вулиці з ТОВ «Трансервіс».

31 серпня 1999 року Хакім Абаєв замовив водієві Н.Тішіну, що не обізнаний про плани терористів, перевезення цукру в Москву[2]. 4 вересня навантажена вибухівкою фура «Мерседес-Бенц 2236», якою управляли Н. Тішін і його напарник, вирушила з Кисловодська в Москву. Хакім Абаєв супроводжував фуру до автостоянки на МКАД. 7 вересня Абаєв довів фуру до складу на Краснодарській вулиці, який терористи обрали своєю тимчасовою базою .

7 вересня мішки перевезли зі складу на Краснодарській вулиці в орендоване Гочіяевим приміщення на Каширському шосе [2] Перевезення здійснювалася водіями, які не обізнаними про плани терористів .

Роботи з розчищення завалів на місці вибуху житлового будинку на Каширському шосе 14 вересня 1999

13 вересня, в день загальнонаціональної жалоби, на Каширському шосе стався вибух.

Наступні особи були причетні до здійснення теракту:

  • Ачимез Гочіяєв (знаходиться у федеральному і міжнародному розшуку) [5]
  • Денис Сайтаков (ліквідований в Чечні)
  • Хакім Абаєв (ліквідовано підрозділами федеральних сил 30 травня 2004 року в ході спецоперації в Інгушетії ) [6] [7]
  • Равіль Ахмяров (ліквідований в Чечні)
  • Юсуф Кримшамхалов (арештований в Грузії 7 грудня 2002 екстрадований до Росії і засуджений до довічного ув'язнення в січні 2004)
  • Адам Деккушев [1] (арештований в Грузії, під час арешту кинув в поліцейських гранату, 14 квітня 2002 екстрадований до Росії і засуджений до довічного ув'язнення в січні 2004)

Більшість терористів були етнічними карачаївцями і арабами.

До 2010 року на свободі залишався тільки Ачемез Гочіяєв, який був оголошений у федеральний і міжнародний розшук. Всі інші причетні до вибухів будинків були арештовані або ліквідовані в ході операцій силових структур на Північному Кавказі і в Грузії.

Сумніви[ред. | ред. код]

У 2000 році керівники ФСБ перестало згадувати про гексоген зовсім. Незрозуміло як терористи його отримали. Моковським судом, було заявлено, що будинки підривали сумішшю амоналу і цукру, виготовленою Кримшамхаловим і Деккушевим. Вони орендували будинок в Ставропольському краї, роздобули "при нез`ясованих слідством обставин" 13 електродетонаторів, детонуючі кабелі і шнури, а також 13 тонн (!) саморобної вибухівки, що складалася з аміачної селітри, тротилу та цукру. Потім умільці змішали її в бетономішалці з алюмінієвою пудрою, виготовивши таким чином близько 14 тонн амоналу, до якого незрозуміло навіщо було додано цукровий компонент.[3]

13 вересня тодішній спікер Держдуми Геннадій Селезньов повідомив парламентаріям про вибух будинку в Волгодонську, хоча до того залишалося ще три дні[3].

Тодішній красноярський губернатор генерал Лебідь заявив, що за терактами стоїть домовленість між російською владою та Шамілем Басаєвим. Обидві сторони, за його словами, були зацікавлені в створенні атмосфери масового терору і дестабілізації, щоб в потрібний момент можна було сказати: "Ти не повинен йти на вибори, інакше злетиш у повітря разом з урнами для голосування"[3].

Судові процеси[ред. | ред. код]

14 травня 2003 року Кисловодский міський суд засудив колишнього міліціонера Станіслава Любичева до чотирьох років позбавлення волі. Любичев звинувачувався в тому, що за хабар забезпечив безперешкодний проїзд на територію Кисловодська в технічно несправному стані автомобіля «КамАЗ», водій якого не мав супровідних документів на вантаж, що перевозиться, в якому знаходився саморобна вибухова речовина, замаскована під мішки з цукром, і особисто супроводжував його до складів «Реалбази хлібопродуктів» (Кисловодськ), на якій працював дядько одного з терористів [8] . Пізніше з «Реалбази хлібопродуктів» частина вибухівки була доставлена в Москву використана в тому числі і для підриву житлового будинку на Каширському шосе.

12 січня 2004 року Московський міський суд засудив до довічного ув'язнення Адама Деккушева і Юсуфа Кримшамхалова, звинувачених у скоєнні низки терактів, в тому числі вибуху будинку на Каширському шосе. 8 липня 2004 року Верховний Суд Росії залишив в силі вирок Мосміськсуду [9] .

Дмитро Кузовів[ред. | ред. код]

Після вибуху на вулиці Гур'янова, стався 8 вересня 1999 року, дільничні міліціонери Москви стали перевіряти весь нежитловий фонд на своїх територіях [10] . Дільничним Дмитром Кузововим в числі інших був перевірений будинок № 6 корпус 3 по Каширському шосе . У цьому будинку був розташований меблевий магазин, який його власник здав в оренду людині, яка представилася як Мухіт Лайпанов, під склад цукру . При огляді магазина Кузовів виявив мішки з цукром, однак, оскільки він не знав, що терористи таким чином маскують вибухівку, то нічого не запідозрив. 12 вересня дільничний прийшов до того ж дому з повторною перевіркою, але в цей раз двері магазину були замкнені, а зламувати її під час відсутності власника міліціонер не міг [11] .

13 вересня в цьому будинку стався потужний вибух [10] . Після вибуху Кузовів був звільнений з формулюванням «у зв'язку з службовою недбалістю» [12] . Однак 3 листопада 1999 року начальник ГУВС Москви Микола Куликов заявив, що його підлеглі «детально розбиралися» в справі Кузовова і прийшли до висновку, що «не треба ламати хлопцеві кар'єру» . Кузовів був відновлений на службі.

Пам'ять про загиблих[ред. | ред. код]

На місці вибуху на Каширському шосе був зведений меморіал жертвам цього теракту [13] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Взрыв жилого дома на Каширском шоссе
  2. ↑ а б в г д е Приговор Московского городского суда от 12 января 2004 года по делу Юсуфа Крымшамхалова и Адама Деккушева. Архів оригіналу за 8 лютого 2011. Процитовано 16 вересня 2020.
  3. ↑ а б в г д Вопросы, которым 20 лет. Почему нельзя забывать о взрывах 1999 года. Радио Свобода (рос.). Процитовано 16 вересня 2020.
  4. ↑ «Карачаево-Черкесский джамаат» // agentura.ru
  5. ↑ Гочияев Ачемез Шагабанович // Сайт ФСБ
  6. ↑ «В Ингушетии спецназ уничтожил боевиков»[недоступне посилання з Апрель 2018] // Радио «Маяк», 6 июля 2004
  7. ↑ «Подручные Абу аль-Валида окопались в Барсуках» // Коммерсантъ, 1 июня 2004
  8. ↑ Постановление о возбуждении уголовного дела в отношении Станислава Любичева
  9. ↑ Как Верховный суд РФ рассматривает дела террористов
  10. ↑ а б Виновник взрывов найден // Коммерсантъ, 22 сентября 1999
  11. ↑ Уволен за теракт // Коммерсантъ, 30 сентября 1999
  12. ↑ Как наказывали «крайних» // Коммерсантъ, 4 августа 2003
  13. ↑ Трагические воспоминания
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Терористичний_акт_на_Каширському_шосе_(1999)&oldid=39887662