Тертерійські таблички

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тертері́йські табли́чки (рум. Tăbliţele de la Tărtăria) — три виготовлені з каменю-пісковику таблички, знайдені в 1961 р. румунськими археологами поблизу села Тертерія (Tǎrtǎria) в румунському повіт Алба приблизно за 30 км від міста Алба-Юлія. Знахідки супроводжувалися 26 фігурками з глини і вапняку, кістками тварин а також обгорілим скелетом жінки похилого віку.

Дві таблички прямокутні, одна - кругла, причому в двох з них просвердлені отвори. Діаметр круглої таблички не перевищує 6 см, решта ще менше. На одну сторону табличок нанесені зображення рогатої тварини, гілки дерева і цілого ряду щодо абстрактних символів (можливо, сцена полювання).

Спочатку всі предмети були віднесені археологами на доіндоєвропейської культури Вінча (бл. 2700 р. до н. е.) Тим більше, що подібні піктограми були відомі зі знахідок кераміки у Вінчі з 1875 р . Однак подальший радіовуглецевий аналіз обезголовленого людського скелета і кісток тварин, знайдених в одному шарі з табличками, відсунув їх вік (і датування археологічної культури в цілому) до 5500 до н. е.

Поширення[ред.ред. код]

В даний час відомо до тисячі об'єктів культури Вінча, на яких надряпано подібні піктограми - часом всього одна або кілька, але в деяких випадках і досить велика їх кількість, розташованих рядами - горизонтально, вертикально чи по колу. При цьому піктограми, що нагадують тварин або гілки дерев, перемежовуються з абстрактними символами подібне до хрест ів, свастик і шевронів. Знахідки піктограм зроблені не тільки в Румунії, але і в сусідніх країнах: біля берегів грецького озера Орестіада, ном Касторія (табличка з Діспіліо), в Сербії, Угорщини, Молдавії і України. Попри те, що розділяють їх сотні кілометрів і сотні років, піктограми демонструють дивовижну схожість на всьому обширі ареалу культури Вінча.

Тлумачення[ред.ред. код]

Амулет.

Тертерійскі написи стали археологічною сенсацією, особливо після того, як авторитетний археолог Марія Гімбутас, займаючись відновленням культури і релігії доіндоєвропейської Європи, оголосила нанесені на них піктограми найдавнішою у світі формою писемності. Якщо припущення Гімбутас вірне, то так звана «давньоєвропейська писемність» існувала на континенті задовго не тільки до мінойської (яка традиційно вважається першою писемністю Європи), але і до протошумерської і протокитайської систем письма. Згідно з книгою Гімбутас 1991 року, ця система виникає в першій половині VI тис. до н. е., поширена між 5300-4300 роками і зникає до 4000 року до н. е.

Дослідник Ш. Уїнн (1973) виділив 210 знаків листа, складаються з 5 базових елементів і представляють модифікацію приблизно 30 основних знаків. Кількість символів вказує на те, що писемність була силабічним. Х. Хаарманн (1990) знайшов близько 50 паралелей між даною системою і критським і кіпрським письмом.

Більшість дослідників не розділяють погляди Гімбутас. На перших порах після публікації знахідок у Тертерії в науці панувала думка, що піктограми позначали приналежність того чи іншого предмета (як правило, кераміки) певній особі. Однак широке поширення піктограм на території різних країн протягом багатьох століть поставило під сумнів обгрунтованість цієї гіпотези.

Відповідно до іншої теорії, піктограми тертерійського типу можуть бути пояснені шляхом зіставлення з першими прикладами мінойської і шумерської писемності. Як і у випадку з клинописом, первісною функцією піктограм міг служити облік майна та вказівку на його вартість. На підтримку цієї теорії наводять той аргумент, що піктограми часто наносилися на днище горщиків. Приблизно шосту частину піктограм становлять знаки, що нагадують гребінь або щітку, - це могли бути примітивні цифри.

В даний час найбільш загальноприйняте пояснення піктограм з Тертерії як знаків ритуально-культового характеру, які використовувалися при відправленні релігійних обрядів, після чого втрачали значення. Людина, у похованні якого були знайдені таблички, міг бути шаманом. Прихильники цієї теорії вказують на відсутність еволюції піктограм протягом усього часу існування культури Вінча, що важко було б пояснити, чи мали вони відношення до фіксації торгового обороту.

На те, що суспільство не приписувало піктограмам великої економічної цінності, вказують і місця їх виявлення - вони були поховані під оселями або викидалися разом з відходами життєдіяльності як сміття. Піктограми залишалися в ходу до настання бронзового віку (навала індоєвропейців), після чого вийшли з ужитку, і на зміну їм не прийшло жодної подоби писемності. Не виключено, що піктограми тертерійського типу представляли собою такий же ранній етап у формуванні писемності, як петрогліфи Чатал-Гуюка і Кам'яної Могили, інтерпретація яких наштовхується на подібні складності.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Haarmann, H. 1990 Writing from Old Europe. The Journal of Indo-European Studies 17
  • Lazarovici G., C-M. Lazarovici, M. Merlini Tartaria and the sacred tablets.Cluj-Napoca, 2011. - 414 p.-
  • Makkay, J. 1969 The Late Neolithic Tordos Group of Signs. Alba Regia 10, 9-50
  • Makkay, J. 1984 Early Stamp Seals in South-East Europe. Budapest
  • Winn, Sham M. M. 1973 The Signs of the Vinca Culture
  • Winn, Sham M. M. 1981 Pre-writing in Southeast Europe: The Sign System of the Vinca culture. BAR
  • Гимбутас М. Цивилизация Великой Богини. Гл.8 «Священные знаки-письмена». М., 2006. С.335-352.