Тетянич Феодосій Констянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тетянич Феодосій Костянтинович
Козаки-Військо-Бога.jpg
Дата народження 17 лютого 1942(1942-02-17)
Місце народження Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР
Дата смерті 18 лютого 2007(2007-02-18) (65 років)
Місце смерті Київ
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис,графіка,інсталяція, перформанс
Напрямок авангардист
"Фрипулья: несподівані рішення"

Феодо́сій Костянти́нович Тетя́нич, інколи Федір Тетянич, відомий також як Фрипулья (нар.17 лютого 1942(19420217), с. Княжичі — пом. 18 лютого 2007, Київ) — український філософ, художник-авангардист, літератор, живописець, графік, перформер, художник-монументаліст, козак (воїн Божий), член Національної спілки художників України і разом з тим яскравий представник неофіційного мистецтва, андеграунду, що було нетиповим явищем для часів Радянського Союзу. Нащадок старих козацько-християнських родів Подніпров'я (Броварщини), жителів сіл Княжичі, Гоголів і Требухів - Тетяничів, Гончаренків, Дорошів, Деревців, Осначів тощо. Свідок і активний, хоч і все ще маловідомий широкому загалу учасник суспільного і мистецького життя Києва, України і СРСР 1950-2000х рр. Популяризатор понять Безмежжя і Фрипулья, які активно використовував для вираження свого світогляду. Поєднував у своїй творчості і світогляді елементи самих різних світоглядів і віровчень. Учасник відновлення релігійного і культурно-мистецького життя у Києві і області. Родич українських вчених у сфері сільського господарства і громадських діячів Івана Степановича Деревця і Івана Тетянича. По бабі земляк і далекий родич Григорія Чупринки.

Сім'я і походження[ред.ред. код]

Похорони прадіда Феодосія Василя Косьмина Деревця, представника козачого сословія містечка Гоголева, 1925 рік

Народився і вихований у простій православній родині у тому повоєнному середовищі українського села, яке наскільки могло і уміло зберігало побут і традиції староукраїнського патріархального козацько-християнського середовища Подніпров'я, середовища людей Бога-Христа і Його Вічного Війська, що поступово зникали і забувалися, або навпаки, набували нових форм і проявів в умовах нової, повоєнної, української радянської дійсності.

За походженням нащадок і родич старовинних сільських козацько-християнських родів Броварщини (до 1917 року - Остерського повіту Чернігівської губернії, а ще раніше - теренів Київського і Переяславського полків Держави Війська Запорізького, Київського воєводства Речі Посполитої і Київщини у складі Ординської Держави і давньої Русі), корінних жителів, осадників і першопоселенців навколишніх сіл Княжичі (Гончаренки), Гоголів (Деревці), Требухів (Осначі), Дударків (Дороші), Плоске та ін. Так чи інакше вплив цього, основоположного для України середовища можна віднайти у світогляді, мові і творчості митця.

Подібно до легендарних козаків з народних легенд народився в ті часи, коли на Україні бушувала війна. Був зачатий у 1941 році, коли батько, фронтовик і майбутній орденоносець, ненадовго забіг до матері їдучи з одного фронту на другий. Був виношений матір'ю серед вибухів бомб і гранат. Народився у 1942 році, дитинство провів в умовах окупації.

Як і личить нащадку воїнів Христових з діда-прадіда, охрещений рідною матір'ю у православ'я. Церква в рідному селі ніколи остаточно не закривалася, навіть в часи панування безбожництва як державної ідеології.

Рідний брат українського радянського вченого у галузі сільськогосподарських наук і суспільного діяча Івана Тетянича.

Також цікаво те, що двоюрідна сестра Феодосія Костянтиновича Тетянича була одружена з іншим українським філософом і митцем радянської і пострадянської епохи - Володимиром Карабутом, теж козацько-християнського походження, тільки нащадком корінних родів Слобожанщини.

Життєпис і світогляд[ред.ред. код]

композиція "Три козаки"
картина "Козак Мамай"

Почав своє творче життя у ранньому дитинстві. В 14 років лежачи у лікарні спілкувався з відомим художником, який навчив його малювати і пояснив, що справжній художник це не лише художник, а вчитель, філософ і Божа людина, давши цим Федору великий поштовх до саморозвитку.

Вчився у художньому училищі.

За чудесного збігу обставин (здобув 2-гу премію на Всесоюзній виставці) потрапив у Художній інститут у Києві. В цей час працював у руслі соцреалізму, але разом з тим спілкувався з багатьма творчими людьми Києва, України і Союзу, зокрема мав відношення до КТМ (Клубу Творчої Молоді), судячи за все перетинався у рамках цієї творчої ініціативи з Аллою Горською, Василем Симоненком та іншими людьми того часу, немало з яких згодом постраждало від репресій з боку тогочасної правлячої еліти.

Під впливом радянської дійсності в якій нерідко бажане видавалось за дійсне поступово перейшов від зацікавлення соцреалізмом до зацікавлення історією України (історична, козацька тематика), а потім сюрреалізмом (Сікейрос) і авангардом. Відстоюючи свої погляди змушений був вступити в конфлікт з своїм оточенням (рідними, друзями, колегами), а також сам того спочатку не підозрюючи - з представниками партійної і державної еліти, які намагалися тримати під контролем процеси, які відбувалися в мистецькому і суспільному житті Української Республіки 1970-1980х рр. Після цього перед ним почали закриватися двері на виставки і мистецькі заходи організовані під патронатом тодішньої влади, він опинився сам на сам зі своїми проблемами, один на один із собою і з Богом. Саме на цей час припадає його 2-х тижневе перебування у лікарні з нервовим розладом і чудесний сон, досвід спілкування з Богом, життєвий урок, який він зашифрував словом Фрипулья і поклав в основу свого світогляду і життєвої філософїі.

Важливе місце у його світогляді і філософському вченні відведено поняттю "Фрипулья" ("Фріпулья"), про історію появи і смисли якого сам Федір Тетянич розказував своїм друзям і співрозмовникам немало цікавих казок. Зокрема його друг і соратник Володимир Євтушевський розшифровував це поняття-самоназву як "free" (вільний, свобода) і "пульсація", тобто в деякому сенсі "вільна пульсація", "вільне життя", "безкінечне буття", "безкінечний Всесвіт", "царство Боже" яке і було покладено ним в основу творчості, світогляду і життєвої філософії. Також у цій концепції важливе місце відводилося дбайливому ставленню до людей, природи і навколишнього середовища.

Все це, а також знайомство і зацікавленість власне україноруською козацькою тематикою (що доводить його походження зі старих козацько-селянських родів, виховання і творчість, зокрема картини), дозволяє розглядати його творчий і філософський спадок як вияв одночасно і власне української і світової, загальнолюдської філософії свободи в конкретних умовах українського суспільства 1960-2010х рр., як продовження традиційної української філософії попередніх епох, зокрема часів кризи українського суспільства XVIII ст., коли жив і творив незабутній Григорій Сковорода, з життєписом якого без сумніву був добре знайомий, так само як і з староруською православною і козацькою традицією пересмішництва і юродництва (перфомансу), того козацького характерництва, основною зброєю якої були добрий гумор і щирий сміх, елементи якої з успіхом використовував і відобразив у своїй творчості.

Максим Добровольський ([2]) пише: "Еще одна из легендарных личностей художественных кругов Киева тех лет — Федор Тетянич , он же Фрипуля, под каковым наименованием давно уже вошел в эпос киевского андерграунда. Фигура Тетянича воспроизведена в романе «Краш», в эпизоде, когда Сёзя, в поисках «железного пузыря», оказывается в подвале у монтера. Отгородившийся от мира зеркалом, для начала разбитым Сёзей, монтер слово в слово цитирует Фрипулю, то есть самого себя: «Моя философия — то всем философиям смерть!.. Бо у меня нет философии!..» «Мовчи, мовчи; слова — то камень. По камням ходишь и сам камень. Ты влады хочешь? Я тобі ии дам». В этом же эпизоде в уста, разумеется, именно Фрипули вложена исчерпывающая все дальнейшее содержание романа и саму его идею фраза, после которой писать «Краш» уже было собственно незачем: «Пузыря тоби нэ трэба! Он — цэ ты, цэй пузырь. Живи как он!»".

Джерела[ред.ред. код]