Тетянич Феодосій Констянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тетянич Федір Костянтинович
Блаженний-Феодосій-київський-чудотворець.jpg
Ім'я при народженні Феодосій
Дата народження 17 лютого 1942(1942-02-17)
Місце народження Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР
Дата смерті 18 лютого 2007(2007-02-18) (65 років)
Місце смерті Київ
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис,графіка,інсталяція, перформанс
Напрямок авангардист
"Фрипулья: несподівані рішення"

Феодо́сій Костянти́нович Тетя́нич, Федір Тетянич (в старих дореволюційних книгах села Княжичі прізвище також писалось - Татьянич), відомий також як Фрипулья, Безмежжя, дядько Федось з Києва, Київський Козак, блаженний Феодосій Каліка, київський чудотворець, Драбина Спасіння у городі Києві (нар.17 лютого 1942(19420217), с. Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР або Київ, Бориспільський округ, Генеральний округ Київ, Райхскомісаріат Україна, Третій Рейхпом. 18 лютого 2007, Київ, Україна) — відомий київський і український філософ, художник-авангардист, літератор, живописець, графік, перформер, художник-монументаліст, козак (воїн Христовий, людина Небесного Владики і Вічного Війська), київський дивак (юродивий Безмежжя ради) і неканонізований святий і чудотворець, член Національної спілки художників України і разом з тим яскравий представник неофіційного мистецтва, андеграунду, що було нетиповим явищем для часів Радянського Союзу. Нащадок старих козацько-християнських родів Подніпров'я (Броварщини), жителів сіл Княжичі, Гоголів і Требухів. Свідок і активний, хоч і все ще маловідомий широкому загалу учасник суспільного і мистецького життя Києва, України і СРСР 1950-2000х рр. Популяризатор понять Безмежжя і Фрипулья, які активно використовував для вираження свого світогляду. Поєднував у своїй творчості і світогляді елементи самих різних світоглядів і віровчень. Учасник відновлення релігійного і культурно-мистецького життя у Києві і області, приймав участь у відродженні Спасо-Преображенського монастиря у рідному селі і козацько-християнської цивілізації на Київщині. Родич українських вчених у сфері сільського господарства і громадських діячів Івана Степановича Деревця і Івана Тетянича. По бабі земляк і далекий родич Григорія Чупринки.

Був знайомий, спілкувався і співробітничав з багатьма відомими людьми Києва, України і світу навколо, такими як Олесь Бердник, Володимир Євтушевський, Юрій Зморович, Володимир Висоцький, Ілля Глазунов, Василь Лопата, Володимир Карабут, Валерій Сахарук і багатьма іншими відомими і маловідомими художниками, поетами, філософами, письменниками, вченими, істориками і краєзнавцями, релігієзнавцями і набожними людьми, творчими людьми України і інших країн Радянського Союзу і світу, історичних Європи і Росії, різних професій і напрямків, його сучасниками, в процесі співробітництва і спілкування взаємно збагачуючись різними ідеями, образами і т.п., приймаючи участь у написанні Вічної Картини Буття, виконуючи волю Бога-Безмежжя-Фрипульї і розповідаючи іншим про Його благодать на свій власний лад. Зашифрував усе Безмежжя (і Бога, і чорта і самого себе) в одному слові - Фрипулья, яке стало його другим іменем.

Походження і зв'язок з козацтвом-християнством Подніпров'я[ред.ред. код]

Федір Тетянич, спадкоємець і виразник яркої і самобутньої козацько-християнської культури Подніпров'я, Київської Русі-України
сім'я Михайла Гончаренка (1884-1943), приписного християнина села Княжичі і Євдокії (1895-1956), в дівоцтві Деревець, дочки приписного козака села Гоголів з дочкою Марією, дід і баба Феодосія Тетянича, Княжичі, 1913-1914 рр.
Похорони прадіда Феодосія Василя Косьмина Деревця, представника козачого сословія містечка Гоголева, нащадка воїнів Бога-Христа з теренів Подніпров'я часів Хмельниччини, 1925 рік

Власне вже обставини народження і перших років життя київського козака і чудотворця були доволі незвичні, що з одного боку добавляло йому клопоту, з іншого робило його незвичною дитиною і людиною, людиною відміченою Богом і долею як у власних очах так і в очах оточуючих. Бог послав київського козака у світ у непростий для України час, в епоху отаманування на берегах Дніпра "трьох отаманів" - Сталіна, Бандери і Гітлера. Так, внаслідок нападу формувань Вермахту під керівництвом Адольфа Гітлера на Радянський Союз 22 червня 1941 року його батька, простого червоноармійця, який воював на кордонах з Фінляндією перекинули ближче до Києва, що дало йому можливість потрапити додому, у рідне село. Внаслідок цих відвідин, як в подальшому стверджувалось і був зачатий, а потім в 1942 році народився майбутня людина-легенда, київський козак-характерник, художник, філософ, дивак і чудотворець, який називав себе Безмежжям і який неодноразово потім скаже: "якби Гітлер не напав (на Радянський Союз) - я б не народився". Таким чином, спираючись на цей факт можна буквально стверджувати, що з нападом Адольфа Гітлера і народженням київського козака і чудотворця на землях Київської Русі-України почалась "епоха Безмежжя". В цьому плані примітно, що історія народження київського козака і чудотворця чудово лягає на канву народних козацько-християнських казок і легенд Подніпров'я, Київської Русі-України, в яких доволі відомим є сюжет про те, що в часи війни і лихоліття Небесний Владика посилає на землю козаків, тобто представників Свого Вічного Війська, щоб не дати сирим і убогим людям, простим хрещеним людям, християнам остаточно загинути, адже народження і раннє дитинство Феодосія як раз і пройшло в умовах окупації рідної землі і боротьби за її звільнення від гніту іноземних загарбників, серед грохоту гармат, звуків пострілів і вибухів бомб, снарядів і гранат, на що він сам неодноразово звертав увагу.

Вихований у простій православній родині у тому повоєнному середовищі українського села, яке наскільки могло і уміло зберігало побут і традиції староукраїнського патріархального козацько-християнського середовища Подніпров'я, середовища людей Бога-Христа і Його Вічного Війська, що поступово зникали і забувалися, або навпаки, набували нових форм і проявів в умовах нової, повоєнної, української радянської дійсності.

За походженням нащадок і родич старовинних сільських козацько-християнських родів Броварщини (до 1917 року - Остерського повіту Чернігівської губернії, а ще раніше - теренів Київського і Переяславського полків Держави Війська Запорізького, Київського воєводства Речі Посполитої і Київщини у складі Ординської Держави і давньої Русі), корінних жителів, осадників і першопоселенців навколишніх сіл Княжичі (Гончаренки), Гоголів (Деревці), Требухів (Осначі), Дударків (Дороші), Плоске та ін. Так чи інакше вплив цього, основоположного для України середовища можна віднайти у світогляді, мові і творчості митця.

Подібно до легендарних козаків з народних легенд народився в ті часи, коли на Україні бушувала війна. Був зачатий у 1941 році, коли батько, фронтовик і майбутній орденоносець, ненадовго забіг до матері їдучи з одного фронту на другий. Був виношений матір'ю серед вибухів бомб і гранат. Народився у 1942 році, дитинство провів в умовах окупації.

Як і личить нащадку воїнів Христових з діда-прадіда, охрещений рідною матір'ю у православ'я. Церква в рідному селі ніколи остаточно не закривалася, навіть в часи панування безбожництва як державної ідеології.

Рідний брат українського радянського вченого у галузі сільськогосподарських наук і суспільного діяча Івана Тетянича.

Також цікаво те, що двоюрідна сестра Феодосія Костянтиновича Тетянича була одружена з іншим українським філософом і митцем радянської і пострадянської епохи - Володимиром Карабутом, теж козацько-християнського походження, тільки нащадком корінних родів Слобожанщини.

Життєпис і світогляд[ред.ред. код]

"Володимир Ленін, а Федір Тетянин" - робота Сергія Роде, племінника Федора Тетянича, присвячена київському чудотворцю і періоду його життя, зацікавлення в і критичного переосмислення ідеології і історії СРСР 1920-1980 рр.
"Фрипулья козаків Степу Безкрайнього", робота Сергія Роде, присвячена зв'язку світогляду Федора Тетянича і його дідів-прадідів, козаків Подніпров'я, зв'язку понять Фрипулья, Степ Безкрайній і Безмежжя Благодатне
"Федір Тетянич і Красне Козацтво Вічного Авангарду" - робота Сергія Роде, племінника київського философа, присвячена молодості Федора Тетянича і періоду його зацікавленості в ранній історії суспільства і мистецтва СРСР 1920х рр., в ідеях красного-червоного-яскравого козацтва і (вічного) авангарду, яка також ілюструє можливості і перспективи поєднання світоглядних традицій українського православного козацтва-християнства і авангарду, про що на свій лад говорив і київський чудотворець
"Фрипулья: Драбина Спасіння в городі Києві", робота Сергія Роде, племінника київського чудотворця, присвячена блаженному Феодосію, який неодноразово зашифровував православний образ Драбини Спасіння у своїх роботах, а також призивав всіх приймати участь у творчому процесі, незалежно від рівня розвитку творчих здібностей

Почав своє творче життя у ранньому дитинстві. В 14 років лежачи у лікарні спілкувався з відомим художником, який навчив його малювати і пояснив, що справжній художник це не лише художник, а вчитель, філософ і Божа людина, давши цим Федору великий поштовх до саморозвитку. З дитинства неодноразово тікав із дому (у Безмежжя Благодатне), чимось уподібнюючись до своїх предків-козаків, які тікали від кріпацтва у Степ. Змалечку шукав Безмежжя і шукав можливості власне його бачення і врешті решт з Божою поміччю його знайшов.

Вчився у художньому училищі.

За чудесного збігу обставин (здобув 2-гу премію на Всесоюзній виставці) потрапив у Художній інститут у Києві. В цей час працював у руслі соцреалізму, але разом з тим спілкувався з багатьма творчими людьми Києва, України і Союзу, зокрема мав відношення до КТМ (Клубу Творчої Молоді), судячи за все перетинався у рамках цієї творчої ініціативи з Аллою Горською, Василем Симоненком та іншими людьми того часу, немало з яких згодом постраждало від репресій з боку тогочасної правлячої еліти.

Під впливом радянської дійсності в якій нерідко бажане видавалось за дійсне поступово перейшов від зацікавлення соцреалізмом до зацікавлення історією України (історична, козацька тематика), а потім сюрреалізмом (Сікейрос) і авангардом. Відстоюючи свої погляди змушений був вступити в конфлікт з своїм оточенням (рідними, друзями, колегами), а також сам того спочатку не підозрюючи - з представниками партійної і державної еліти, які намагалися тримати під контролем процеси, які відбувалися в мистецькому і суспільному житті Української Республіки 1970-1980х рр. Після цього перед ним почали закриватися двері на виставки і мистецькі заходи організовані під патронатом тодішньої влади, він опинився сам на сам зі своїми проблемами, один на один із собою і з Богом. Саме на цей час припадає його 2-х тижневе перебування у лікарні з нервовим розладом і чудесний сон, досвід спілкування з Богом, життєвий урок, який він зашифрував словом Фрипулья і поклав в основу свого світогляду і життєвої філософії.

Важливе місце у його світогляді і філософському вченні відведено поняттю "Фрипулья" ("Фріпулья"), про історію появи і смисли якого сам Федір Тетянич розказував своїм друзям і співрозмовникам немало цікавих казок. Поява слова Фрипулья в його світогляді пов'язана з творчою кризою і непростим життєвим періодом, повним розчарувань і випробувань у кінці 1970х рр., який закінчився тим, що йому наснився чудовий сон (який він сприйняв як знак від Бога-Безмежжя) і який він зашифрував у слові Фрипулья (одна з версій, яку він сам пропонував як розшифровку: ФедіР-крИстал-ПУЛЬсар-Я), маючи на увазі Безмежжя, що Само Себе Розкриває, Джерело Знань про Всесвіт і про його власний досвід спілкування з Богом-Нескінченністю або навіть самого себе як таку собі Флешку Спасіння, на якій записано інформація про все на світі, Носія і Передавача Інформації отриманої від Бога-Безмежжя до всіх і кожного. Таким чином вигук Фрипулья! означає звертання і до Бога і до Безмежжя і до Київського Чудотворця одночасно, до Живої Єдності Всієї Нескінченності, до Вічного Художника, який малює і перемальовує Вічну Картину Життя-Буття у Всесвіті, що Не Має Меж.

Його друг і соратник Володимир Євтушевський запропонував дещо іншу, свою власну розшифровку - розшифровувати це поняття-самоназву як "free" (вільний, свобода) і "пульсація", тобто в деякому сенсі Free Pulsation, Вільна Пульсація, "вільне життя", "Безкінечне Буття", "Безкінечний Всесвіт", "царство Боже". За спогадами рідних Федір Тетянич спочатку ображався на Євтушевського за його самовільне тлумачення поняття, яке виражало його власний життєвий досвід і світогляд, але потім прийняв як одну з можливих, допустимих у конкретному контексті трактовок, як один з безлічі виразів і проявів Живої Єдності Всієї Нескінченності, Бога-Безмежжя і Його Благодаті.

Також у цій концепції важливе місце відводилося дбайливому ставленню до людей, природи і навколишнього середовища.

Все це, а також знайомство і зацікавленість власне україноруською козацькою тематикою (що доводить його походження зі старих козацько-селянських родів, виховання і творчість, зокрема картини), дозволяє розглядати його творчий і філософський спадок як вияв одночасно і власне української і світової, загальнолюдської філософії свободи в конкретних умовах українського суспільства 1960—2010-х рр., як продовження традиційної української філософії попередніх епох, зокрема часів кризи українського суспільства XVIII ст., коли жив і творив незабутній Григорій Сковорода, з життєписом якого без сумніву був добре знайомий, так само як і з староруською православною і козацькою традицією пересмішництва і юродництва (перфомансу), того козацького характерництва, основною зброєю якої були добрий гумор і щирий сміх, елементи якої з успіхом використовував і відобразив у своїй творчості.

Федір Тетянич проявив себе як козак, художник, філософ, релігієзнавець, вчитель, богослов і у багатьох інших, самих різних амплуа. Він зокрема обговорював з друзями, родичами і іншими людьми самі різні питання буття і світобудови, цікавився і ґрунтовно досліджував питання історії і філософії історії Київської Русі-України, українського народу, питання майбутнього існування, проблем, перебудови і розпаду Радянського Союзу, питання майбутнього України, українського народу і людства в цілому, вивчав різні релігії і віровчення (християнство, буддизм, іслам, іудаїзм, атеїзм, даосизм, язичництво тощо), різні політичні вчення і світогляди (комунізм, націоналізм, лібералізм, монархізм, демократія, олігархія), розглядав питання про свій вступ до КПРС з метою перебудови системи зсередини, але потім змінив свою думку і багато-багато чого іншого.

Максим Добровольський ([2]) пише: "Еще одна из легендарных личностей художественных кругов Киева тех лет — Федор Тетянич, он же Фрипуля, под каковым наименованием давно уже вошел в эпос киевского андерграунда. Фигура Тетянича воспроизведена в романе «Краш», в эпизоде, когда Сёзя, в поисках «железного пузыря», оказывается в подвале у монтера. Отгородившийся от мира зеркалом, для начала разбитым Сёзей, монтер слово в слово цитирует Фрипулю, то есть самого себя: «Моя философия — то всем философиям смерть!.. Бо у меня нет философии!..» «Мовчи, мовчи; слова — то камень. По камням ходишь и сам камень. Ты влады хочешь? Я тобі ии дам». В этом же эпизоде в уста, разумеется, именно Фрипули вложена исчерпывающая все дальнейшее содержание романа и саму его идею фраза, после которой писать «Краш» уже было собственно незачем: «Пузыря тоби нэ трэба! Он — цэ ты, цэй пузырь. Живи как он!»".

Київський Козак і Вічний Майдан[ред.ред. код]

картина "Козак Сірко" згодом також відома як "Козак Мамай", написана у 1970х рр., яку можна розглядати в т.ч. як картину-пророцтво про відродження козацько-християнської цивілізації на Подніпров'ї, Київській Русі-Україні і Майдан у Києві (натовп на задньому тлі), як образ Війська Божого і його козаків і т.д.
Київський Козак на Майдані в 2006 році

Київський козак займав доволі активну суспільну позицію, виступав за розвиток України, за її право на самозахист від зовнішніх агресорів, про що неодноразово висловлювався у колі рідних і друзів. Часом як проповідник Безмежжя-Фрипульї і представник відповідної партії (Партії Безмежжя), приймав участь у різних політичних акціях, зокрема у Майдані 2006 року. Також примітно, що хоча до Майдану 2013 року дядько Федось не дожив, роковини його народження і смерті співпали з днями найбільш жорстоких вуличних боїв і загибелі людей, днями, які згодом стануть днями памяті Небесної Сотні, тобто Вічного Війська Небесного Владики. Очевидно, що це можна трактувати як попередження усім учасникам політичного процесу, незалежно від їх гасел і прапорів, як знак від Київського Козака і Небесного Владики, що Вічний Город Київ знаходиться в надійних руках, в руках Небесного Владики і Його людей.

Сім'я і родичі[ред.ред. код]

Нащадок старих козацько-християнських родів Подніпров'я (Броварщини), жителів сіл Княжичі, Гоголів і Требухів - Тетяничів, Гончаренків, Дорошів, Деревців, Осначів тощо.

Федір Тетянич одружився доволі пізно. Жінка Ганна і двоє дітей, Богдан і Лада Тетянич-Бублики[1].

Також у Федора Тетянича є багато далеких родичів в Києві і пригородах, селах Броварського району Київської області - Княжичі, Гоголів, Требухів, Дударків, Зазим'є і т.д. Частина родичів активно цікавляться творчістю і популяризують насліддя київського чудотворця, інколи інтерпретуючи його на свій власний лад, благо насліддя київського чудотворця це дозволяє, та й сам київський чудотворець в цілому до цього закликав, з єдиною умовою, щоб з цього було якесь добро і благо. Серед таких родичів варто відмітити Руслана Тетянича, самобутнього художника, який навчався у Федора Тетянича і Сергія Роде, сина двоюрідної сестри Феодосія Тетянича, українського викладача математики, філософа, генеалога, краєзнавця і віршотворця, який цікавиться питаннями філософії історії козацько-християнської цивілізації на землях Київської Русі-України, цивілізації людей Небесного Владики і Вічного Війська, питаннями глобалізації і розвитку української освіти в сучасному глобальному суспільстві, питаннями філософії Безмежжя і багатьма іншими, дослідника і популяризатора особистості Федора Тетянича як київського філософа, козака і чудотворця, як одного з засновників української філософії Безмежжя і як святого, юродивого і чудотворця, людини вільної України і святої Русі в контексті православної козацько-християнської світоглядної традиції Київської Русі-України.

Серед родичів київського філософа і художника також присутні українські наукові діячі Іван Костянтинович Тетянич і Іван Степанович Деревець.

Серед більш далеких - революціонер і поет Григорій Чупринка, архітектор Василь Олександрович Осьмак, гетьман Павло Петрович Скоропадський, Йосип Сталін, Чингізхан та інші відомі і маловідомі діячі Безмежжя різних стилів і напрямків.

Похорони і поминання[ред.ред. код]

Блаженний Феодосій, київський чудотворець помер 18 лютого 2007 року у місті Києві. Хоча Феодосій висловлював бажання, щоб його тіло було поховане у рідному селі, однак після певних вагань через існуючі труднощі об'єктивного і суб'єктивного характеру родиною було прийнято рішення передати його тіло землі на Лісовому кладовищі міста Києва. За упокій його душі була відслужена панахида за православним обрядом. Службу проводив отець Олексій Микитович Кострубицький (1943-2012), на той час штатний священник храму при Лісовому кладовищі.

Київського козака постійно поминають його рідні, близькі, друзі, сотрудники і соратники, просто знайомі і незнайомі люди. Значну частину з них складають люди православного віросповідання, однак є також люди інших віросповідань, римокатолики, грекокатолики, іудеї, мусульмани, буддисти, індуїсти, даоси, язичники (рідновіри) та ін. Таким чином навіть після своєї смерті київський чудотворець (Фрипулья-Безмежжя в образі київського чудотворця) з Божою поміччю продовжує єднати своїх рідних, близьких, друзів, знайомих, земляків, жителів і гостей Києва і України, нагадуючи їм про Живу Єдність Всієї Нескінченності, про Всесвіт Безкрайній і Безмежжя Благодатне, про Світле Майбутнє і Вічну Картину Життя, про Життя, Радість, Мир, Добро, Любов і Правду, дозволяючи поминати себе кожному в міру своїх сил, можливостей, бачення і уподобань (як і належить людям вільної і строкатої України) в т.ч. просто на різні лади промовляючи Фрипулья! і Безмежжя!

Творчість присвячена Федору Тетяничу і його багатому насліддю[ред.ред. код]

В пам'ять про київського чудотворця у його рідному городі Києві і за його межами знімається кіно, малюються малюнки і картини, пишуться вірші, проводяться перфоманси і мистецькі акції. В них беруть участь численні родичі, друзі, співробітники і соратники і просто люди, які цікавляться творчістю київського чудотворця і так чи інакше з ним пов'язані. Це в т.ч. дружина Ганна Тетянич, діти Богдан Тетянич, Лада Тетянич, друзі Юрій Зморович, митці Олександр Дірдовський, племінник Сергій Роде та інші.

Джерела[ред.ред. код]