Тетянич Феодосій Констянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тетянич Федір Костянтинович
Київський-Козак-на-Майдані.jpg
Ім'я при народженні Феодосій
Дата народження 17 лютого 1942(1942-02-17)
Місце народження Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР
Дата смерті 18 лютого 2007(2007-02-18) (65 років)
Місце смерті Київ
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис,графіка, інсталяція, перформанс
Напрямок авангардист
«Фрипулья: несподівані рішення», фото з архіву родини художника, робота племінника художника, 2013—2017 рр.

Феодо́сій Костянти́нович Тетя́нич, Федір Тетянич, відомий також як Фрiпулья, Безмежжя, дядько Федось з Києва, Київський Козак, блаженний Феодосій Каліка, київський чудотворець, Драбина Спасіння у городі Києві (нар. 17 лютого 1942(19420217), с. Княжичі, Броварський район, Київська область — пом. 18 лютого 2007, Київ) — київський філософ, художник-авангардист, літератор, живописець, графік, перформер, художник-монументаліст, козак, київський дивак.

Життєпис[ред.ред. код]

Член Національної спілки художників України і разом з тим яскравий представник неофіційного мистецтва, андеграунду, що було нетиповим явищем для часів СРСР. Нащадок козацьких родів Подніпров'я (Броварщини), жителів сіл Княжичі, Гоголів і Требухів. Популяризатор понять «безмежжя» і «фрiпулья», які активно використовував для вираження свого світогляду. Поєднував у своїй творчості і світогляді елементи самих різних світоглядів і віровчень. Учасник відновлення релігійного і культурно-мистецького життя у Києві і області, приймав участь у відродженні Спасо-Преображенського монастиря у рідному селі. Родич українських вчених у сфері сільського господарства і громадських діячів Івана Деревця і Івана Тетянича.

Серед тем, піднятих київським козаком, художником і філософом, його життям і творчістю — тема радості, чудес і благодаті божої у самих різних формах і проявах, тема воздаяння за гріхи, життя і творчість людей в контексті Вічності, тема Києва як міста Безмежжя Благодатного, тема відродження забутого українського авангарду і взагалі строкатого світогляду представників українського красного козацтва 1920-х, як вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській, духа від духа і плоті від плоті козацько-християнського народу, суспільства і цивілізації Подніпров'я, України.

«Хата над ставком», 1960-ті

Батько — простий червоноармієць.

Народився 1942 року, дитинство провів в умовах окупації. Феодосій був вихований у православній родині. Рідний брат українського радянського вченого у галузі сільськогосподарських наук і суспільного діяча Івана Тетянича.

Нащадок і родич старовинних сільських козацьких родів Броварщини (до 1917 року — Остерського повіту Чернігівської губернії).

Двоюрідна сестра Феодосія була одружена з іншим українським філософом — Володимиром Карабутом, теж козацького походження, нащадком корінних родів Слобожанщини.

Життєпис і світогляд[ред.ред. код]

«Фрiпулья козаків Степу Безкрайнього», про зв'язок світогляду Федора Тетянича і його дідів-прадідів, козаків Подніпров'я, зв'язку понять Фрiпулья, Степ Безкрайній і Безмежжя Благодатне, робота племінника художника, 2013—2017 рр.

Почав своє творче життя у ранньому дитинстві. У 14 років, лежачи у лікарні, спілкувався з відомим художником

, який навчив його малювати і пояснив, що справжній художник це не лише художник, а вчитель, філософ, давши цим Федору великий поштовх до саморозвитку. З дитинства неодноразово тікав із дому.

В 1950—1960х вчився у художньому училищі. Здобув другу премію на Всесоюзній виставці і потрапив у Художній інститут у Києві. В цей час працював у руслі соцреалізму, але разом з тим спілкувався з багатьма творчими людьми Києва, України і Союзу, зокрема мав відношення до Клубу Творчої Молоді, судячи за все перетинався у рамках цієї творчої ініціативи з Аллою Горською, Василем Симоненком та іншими людьми того часу, немало з яких згодом постраждало від репресій з боку тогочасної правлячої еліти.

В 1960-х активно цікавився історією, культурою і світоглядом представників козацько-християнської цивілізації на Подніпров'ї, на землях Київської Русі-України, українського козацько-християнського народу, нащадком і представником якого являвся. Багато займався самоосвітою, читав, малював картини на теми зв'язані з історією України і козацтвом старих часів.

Серед книг, подарованих художником своїм рідним і близьким фігурує збірник козачих дум в обробці для дітей «Козак Голота» письменниці Марії Пригари з гравюрами Георгія Якутовича і книга «Козацькому роду нема переводу або Козак Мамай і Чужа молодиця» Олександра Ільченка, які напевно особисто читав і які цілком могли вплинути на його світогляд і творчість.

картина «Козак Сірко» згодом також відома як «Козак Мамай», написана у 1970х рр., яку можна розглядати в тому числі як картину-пророцтво про відродження козацько-християнської цивілізації на Подніпров'ї, Київській Русі-Україні і Майдан у Києві (натовп на задньому тлі), як образ Війська Божого і його козаків і т. д.

Під впливом радянської дійсності перейшов від зацікавлення соцреалізмом до історії України (історична, козацька тематика), а потім сюрреалізмом (Сікейрос) і авангардом. Відстоюючи свої погляди, змушений був вступити в конфлікт оточенням, а також з представниками партійної і державної еліти. Саме на цей час припадає його двотижневе перебування у лікарні з нервовим розладом.

Важливе місце у його світогляді і філософському вченні відведено поняттю «Фріпулья». Поява слова пов'язана з творчою кризою і непростим життєвим періодом, повним розчарувань і випробувань у кінці 1970-х, який закінчився тим, що митцеві наснився сон, який він зашифрував у слові Фрiпулья (одна з версій, яку він сам пропонував як розшифровку: ФедіР-крИстал-ПУЛЬсар-Я), маючи на увазі Безмежжя.

Його друг і соратник Володимир Євтушевський запропонував дещо іншу, свою власну розшифровку — як «free» (вільний, свобода) і «пульсація», тобто в деякому сенсі Free Pulsation, Вільна Пульсація, «вільне життя», «Безкінечне Буття», «Безкінечний Всесвіт», «царство Боже». Федір згодом прийняв це трактування.

Федір обговорював з друзями, родичами і іншими людьми питання буття і світобудови, цікавився і ґрунтовно досліджував питання історії і філософії історії Київської Русі-України, українського народу, питання майбутнього існування, проблем, перебудови і розпаду Радянського Союзу, питання майбутнього України, українського народу і людства в цілому, вивчав різні релігії і віровчення, різні політичні вчення і світогляди, розглядав питання про свій вступ до КПРС з метою перебудови системи зсередини, але потім змінив свою думку і багато-багато чого іншого.

Максим Добровольський пише[1]:

Еще одна из легендарных личностей художественных кругов Киева тех лет — Федор Тетянич, он же Фрипуля, под каковым наименованием давно уже вошел в эпос киевского андерграунда. Фигура Тетянича воспроизведена в романе «Краш», в эпизоде, когда Сёзя, в поисках «железного пузыря», оказывается в подвале у монтера. Отгородившийся от мира зеркалом, для начала разбитым Сёзей, монтер слово в слово цитирует Фрипулю, то есть самого себя: «Моя философия — то всем философиям смерть!.. Бо у меня нет философии!..» «Мовчи, мовчи; слова — то камень. По камням ходишь и сам камень. Ты влады хочешь? Я тобі ии дам». В этом же эпизоде в уста, разумеется, именно Фрипули вложена исчерпывающая все дальнейшее содержание романа и саму его идею фраза, после которой писать «Краш» уже было собственно незачем: «Пузыря тоби нэ трэба! Он — цэ ты, цэй пузырь. Живи как он!».

Київський Козак і Вічний Майдан[ред.ред. код]

«Київський козак» займав доволі активну суспільну позицію, виступав за право України на самозахист від зовнішніх агресорів, про що неодноразово висловлювався у колі рідних і друзів.

Сім'я і родичі[ред.ред. код]

Федір одружився пізно. Мав дружину Ганну і двох дітей: Богдана і Ладу[2].

Похорони і поминання[ред.ред. код]

Феодосій помер 18 лютого 2007 року у Києві. Хоча він висловлював бажання, щоб його тіло було поховане у рідному селі, однак його поховали на Лісовому кладовищі Києва.

Джерела[ред.ред. код]