Техника – молодежи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Техника — молодёжи»
рос. Техника — молодёжи
T mol logo.svg
Обкладинка Побединського.jpg
Обкладинка „Техніки – Молоді” (1957, №1) з ілюстрацією О. Побединського до першої публікації роману І. Єфремова «Туманність Андромеди»
Країна видання Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Тематика науково-популярний
Періодичність виходу раз на місяць
Скорочена назва ТМ
Мова російська
Головний редактор Олександр Перевозчиков
Видавець ЗАТ „Корпорація ВЕСТ”
Засновано 1933
Обіг 50 тис. примірників
Передплатний індекс (Укрпошта) 70973
ISSN 0320-331X

Веб-сторінка: technicamolodezhi.ru/technicamolodezhi.ru

„Техніка – молоді” („Техника – молодежи”) – російський щомісячний науково-популярний і літературно-художній журнал, центральною темою якого є історія, сучасність і майбутнє технологічної цивілізації людства. Видавець – ЗАТ „Корпорація ВЕСТ”, сучасний наклад – близько 50 тис. примірників. Головний редактор – Олександр Перевозчиков, науковий редактор – Володимир Мейліцев.

Історія[ред. | ред. код]

Виходить з липня 1933 р. Підпорядковувався „Об’єднанню науково-технічних видавництв”, з липня 1941 р – видавництву «Молода гвардія». Заснування журналу було пов’язане з нагальною потребою в підготовці якісних інженерних кадрів, з необхідністю пробудження в широких верствах молоді інтересу до світу науки і техніки. Про важливість завдань журналу свідчить введення у склад першої редакційної колегії визнаного теоретика ВКП(б) Миколи Бухаріна. На сторінках журналу не обійшлося без притаманних часу ідеологічних матеріалів і кліше, особливо в 30-40-х рр. ХХ ст. Один з небагатьох науково-популярних журналів, що виходив під час Другої світової війни. Єдина перерва у виданні була з жовтня 1941 р. (жовтневий, листопадовий і грудневий номера журналу не вийшли) по березень 1942 - здвоєний січнево-лютневий номер був підписаний до друку 1 квітня 1942 р. [1].

Журнал був зручною трибуною для видатних вчених колишнього СРСР і багатьох країн світу, з якої вони зверталися до молоді з популяризацією наукових ідей і технічних звершень, з прогнозами розвитку технологій майбутнього. На сторінках журналу друкували звернення, роздуми та статті К. Ціолковський, І. Павлов, В. Обручев, О. Ферсман, П. Капіца, І. Бардін, Ю. Харитон, І. Курчатов, С. Корольов, А. Колмогоров, Є. Патон, М. Амосов, В. Глушков, І. Єфремов, Нільс Бор, Вернер Гейзенберг, Поль Дірак, Роберт Оппенгеймер, Енріко Фермі, Г. Сіборг, Айзек Азімов, Артур Кларк та інші вчені зі світовим ім’ям. Провідні теми журналу – техніка освоєння океану, повітряного простору, надр, Арктики й Антарктики, а з кінця 1950-х рр. – опанування космосу, інтерес до якого був пов’язаний з радянським лідерством у цій високотехнологічній сфері й спирався на розвиток філософії космізму.

Навколо журналу згрупувалося товариство незвичайних художників-ілюстраторів, специфіка яких полягала у відображені світу техніки, образів фантастичної літератури, наукових уявлень про майбутнє.

Головні редактори „Техніки – Молоді”: зліва В. Захарченко (редактор з червня 1949 р. по квітень 1984 р.), справа В. Чумаков (серпень 1984 р. – червень 1991 р.), в середині – О. Перевозчиков (з 1991 р. по сьогодні)

З 1970 р. журнал став повністю кольоровим. Ілюстрації К. Арцеулова, О. Побединського, Р. Авотіна, Г. Покровського, Н. Кольчицького, А. Соколова, Ю. Макарова та ін. стали яскравими візитками журналу, визнаною класикою жанру. Особливістю „Техніки – молоді” була популяризація фантастичного живопису, що значною мірою сприяло розвитку цього виду мистецтва в колишньому СРСР.

Серед сталих традицій – організація міжнародних конкурсів автомобілів саморобних конструкцій, висвітлення цих конкурсів на сторінках журналу.

Редакцію журналу в різні роки очолювали: В. Орлов, В. Захарченко, С. Чумаков, О. Перевозчиков. З 1949 по 1984 рр. головним редактором журналу був Василь Захарченко, зусиллями якого „Техніка – молоді” стала визнаним лідером серед журналів науково-популярного напрямку, отримала свій неповторний стиль і широке коло прихильників (наклад журналу досяг 1,7 млн. примірників). Не зважаючи на це, 1984 р. В. Захарченко був звільнений з посади у зв’язку з публікацією роману Артура Кларка «2010: Одіссея 2», імена персонажів якого збігалися з прізвищами відомих радянських дисидентів.

Основні рубрики[ред. | ред. код]

  • „Час шукати й дивуватися”,
  • „Електронно-обчислювальний світ”,
  • „Техніка й технології”,
  • „Науково-технічна творчість молоді”,
  • „Репортаж”,
  • „Музей ТМ”,
  • „Персони науки і техніки”,
  • „Реліквії науки й техніки”,
  • „Сторінки історії”,
  • „Історична серія”,
  • „Сміливі гіпотези”,
  • „Сміливі проекти”,
  • „Управління ризиками”,
  • „Військові знання”,
  • „Час-Простір-Людина”,
  • „Технологія творчості”,
  • „Світ захоплень”,
  • „Історія успіху”,
  • „Навколо земної кулі”,
  • „Загадки забутих цивілізацій”,
  • „Антологія таємничих випадків”,
  • „Клуб любителів фантастики”,
  • „Клуб ТМ”.

Наукова фантастика на сторінках "Техніки-молоді"[ред. | ред. код]

З низки організаційно-політичних причин журнал „Техніка – молоді” став у колишньому СРСР основним журналом науково-фантастичної літератури, що привертало до нього сотні тисяч любителів цього жанру. Завдання, яке відводили фантастичним творам на сторінках журналу, полягали в популяризації наукових досягнень, передбаченні їх подальшого розвитку, натхненні на нові технічні пошуки. Проте, фантастика, як частина живого літературного процесу, швидко розширила межі своїх завдань і можливостей соціальними, політичними, духовними напрямками, іноді стаючи небезпечною для існуючою системи.

Перша науково-фантастична публікація вийшла в п’ятому номері за 1935 р. – оповідання С. Родигіна „Космічний рейс”. Перший роман друкувався протягом 1939-40 рр. (Ю. Долгушин „Генератор чудес” – розповідь про винахід, що дає можливості омолоджувати людський організм, перемагати тяжкі захворювання, оживляти померлих). Наступна НФ публікація з’явилася лише 1951 р. (оповідання О. Казанцева „Гість з космосу”). В подальшому, зусиллями головного редактора В. Захарченка, фантастика органічно входить у зміст майже кожного числа журналу, в якому навіть утворюється окремий відділ фантастики (завідували О. Морозов; А. Міцкевич, більш відомий під літературним псевдо Дніпров; Ю. Медведєв, дитям якого стала улюблена читачами рубрика „Антологія таємничих випадків”; В. Щербаков, М. Пухов).

„Техніка – молоді” 1957 р. першою опублікувала «Туманність Андромеди» Івана Єфремова (роман був перекладений на десятки мов і значною мірою вплинув на світовий розвиток наукової фантастики) і його ж «Годину Бика» (1968-69 р.), за яку письменник опинився в опалі. На сторінках журналу „загорялись зірки” братів Стругацьких, В. Савченка, П. Амнуеля, Г. Альтова, С. Жемайтіса, І. Росоховатського, С. Гансовського, С. Павлова та ін. Журнал відкрив для вітчизняного читача твори С. Лема, Е. Гамільтона, Р. Бредбері, А. Кларка, А. Азімова, Р. Шеклі, П. Андерсона, У. Ле Ґуїн та ін. З 1966 р. на сторінках журналу прописався „Клуб любителів фантастики”, де друкувалися оповідання як професійних авторів, так і початківців. Проводились численні конкурси на найкраще НФ оповідання, на найкраще оповідання по НФ малюнку, на найкращу НФ картину. Традиційними стали полемічні „зустрічі” з відомими фантастами (цикли „Говорять фантасти – розвідники майбутнього”, „Фантасти світу про майбутнє людини” та ін.).

Не зважаючи на існуючі цензурні обмеження, „Техніка – молоді” відіграла визначну роль у історії радянської фантастики та формуванні смаків читача. Сьогодні редакція продовжує найкращі традиції своїх попередників, проте поява окремих журналів і альманахів фантастики, вільний доступ до найкращих творів НФ, змістили журнал з лідерських позицій НФ.[2][3][4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]