Технологічність конструкції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Технологі́чність констру́кції — це сукупність властивостей конструкції виробу, які проявляються у можливості оптимальних (найвигідніших техніко-економічних) витрат праці, коштів, матеріалів і часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації та ремонті виробу[1].

Технологічність конструкції виробу характеризує можливість його виготовлення, експлуатації та зберігання за умов використання наявних у виробника та споживача виробу трудових, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів. Будь який виріб повинен бути технологічно раціональним для заданих конкретних умов підготовлення його виробництва, виготовлення, експлуатації та ремонту. Ці вимоги слід знати конструктору до початку розробки конструкції виробу.

Види технологічності[ред.ред. код]

Вид технологічності визначається ознаками, що характеризують область прояву технологічності конструкції виробу. За цією ознакою розрізняють такі види технологічності:

  • технологічність у проектуванні, що може бути оцінена кількістю уніфікованих вузлів, уніфікацією поверхонь деталей (наприклад, різі, рівців для виходу інструмента тощо), уніфікацією матеріалів, що використовуються;
  • виробнича технологічність конструкції виробу виражається в скороченні витрат коштів і часу на: конструкторську підготовку виробництва; технологічну підготовку виробництва; процеси виготовлення, в тому числі контролю та випробувань, а також монтажі за межами підприємства виробника;
  • експлуатаційна технологічність конструкції виробу виражається в скороченні витрат часу та коштів на його підготовку до використання, технічне обслуговування, поточний ремонт та утилізацію виробу;
  • ремонтна технологічність — технологічність конструкції виробу при всіх видах ремонту, крім поточного.

Показники технологічності[ред.ред. код]

ГОСТ 14.202-83[2] виділяє основні і додаткові показники технологічності. До основних показників відносять:

  • трудомісткість виготовлення виробу (сумарні витрати праці на здійснення технологічних процесів виготовлення виробу);
  • технологічну собівартість виробу (частина собівартості виробу, яка визначається сумою витрат на здійснення технологічних процесів виготовлення виробу).

Додаткові показники технологічності поділяють на такі:

  • техніко-економічні — відносна трудомісткість видів робіт: заготівельних, механічних, складання тощо;
  • технічні, що оцінюють конструкцію як виробу в цілому, наприклад: коефіцієнт уніфікації вузлів/деталей, коефіцієнт стандартизації деталей, коефіцієнт точності та ін.

Технологічність конструкції може бути оцінена і на підставі рекомендацій щодо конструкції заготовок (товщина стінки для виливків, перепад діаметрів при куванні тощо).

Шляхи забезпечення технологічності[ред.ред. код]

Для всіх видів виробів за ГОСТ 14.201-83[3] при відпрацюванні конструкції на технологічність ставляться завдання зниження трудомісткості виготовлення виробу. Вона залежить від багатьох факторів, головними з яких слід вважати:

  • стандартизацію,
  • уніфікацію складових частин виробів та їх елементів,
  • типізацію технологічних процесів виготовлення, технічного обслуговування та ремонту виробу.

Технологічність складальних одиниць забезпечується дотриманням наступних вимог:

  • конструкція машини повинна дозволяти незалежне, паралельне складання вузлів 1-го, 2-го та інших порядків, що скорочує цикл загального складання;
  • конструкція машини повинна дозволяти складання без необхідності повного або часткового демонтажу уже встановлених елементів;
  • за необхідності забезпечення однозначності розміщення елементів, що складають, треба використовувати контрольні штифти, несиметричне розміщення болтів тощо;
  • в умовах автоматизованого складання конструкція деталі повинна забезпечувати просте орієнтування у просторі та можливість використання механізованих інструментів (викруток тощо);
  • при автоматизованому складанні конструкція виробу повинна дозволяти складання за допомогою нескладних прямолінійних рухів без додаткових обертальних рухів.

При цьому доцільно нерозбірні з'єднання виконувати методами клепання, розвальцювання, склеювання тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 14.205-83 Технологичность конструкции изделий. Термины и определения.
  2. ГОСТ 14.202-83 Правила выбора показателей технологичности конструкции изделий
  3. ГОСТ 14.201-83 Обеспечение технологичности конструкции изделий. Общие требования.

Джерела[ред.ред. код]

  • Захаркін О. У. Технологічні основи машинобудування : Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / О. У. Захаркін ; Сумський держ. ун-т. — Суми : Видавництво СумДУ, 2004. — 98 с