Тече вода в синє море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Ду́мка» («Тече́ вода́ в си́нє мо́ре…») — вірш, думка Тараса Шевченка 1838 року.

Історія написання[ред. | ред. код]

Вірш датується 1838 року орієнтовно на підставі повідомлення Євгена Гребінки в листі до Григорія Квітки-Основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник»[1]

Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Євгенові Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка». За описом Петра Картавова, складальний рукопис «Ластівки» містив писарську копію вірша[2].

Історія видання[ред. | ред. код]

У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічну пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».

В кінці 1850-х вірш «Тече вода в синє море…» переписав з «Ластівки» Іван Лазаревський[3]. Вірш переписано безпосередньо після вірша «На вічну пам'ять Котляревському» як його частину. Переглядаючи рукопис після повернення із заслання, Шевченко олівцем відокремив ці поезії й виправив рядок.

1860 року вірш надруковано в «Кобзарі», де його подано за «Ластівкою» як окремий твір під назвою «Думка». Назвою «Думка» тут об'єднано чотири вірші: «Тече вода в синє море…», «Вітре буйний, вітре буйний!..», «Тяжко-важко в світі жити…» і «Нащо мені чорні брови…». Виправлення в тексті вірша у списку Івана Лазаревського Шевченко в «Кобзарі» 1860 не врахував. Між рядками 16 і 17 зроблено відступ.

Опісля вірш поширювався в рукописних списках. Від публікації в «Ластівці» походять списки у збірці творів Шевченка середини XIX ст.[4], «Кобзарі» 1861, що належав І. П. Левченку[5], збірнику без дати (НМТШ, А-546).

У рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 «Думку» («Тече вода в синє море…») переписано двічі — за текстом «Ластівки» та за текстом «Кобзаря» 1860[6]. «Кобзар» 1860 є джерелом списку в рукописному «Кобзарі» 1866[7] тощо.

Подальші видання:

  • Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837–1847. — С. 79

Мотиви[ред. | ред. код]

Тему вірша — шукання долі молодим козаком — запозичено з народної пісні, його мотиви й образи мають численні паралелі в народних піснях, наприклад пісні «Ой не шуми, луже, зелений байраче…», «Ой не шуми, луже, дубровою дуже…», «Ой зелений дубе, чого нахилився…», «Нещасливий козаченько без долі вродився…» та ін.

Переклади[ред. | ред. код]

Вірш перекладений на:

Інтерпретації[ред. | ред. код]

Вірш покладений на музику:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гребінка Є. П. Твори: В 3 т. — Т. 3. — С. 595
  2. РНБ, ф. 341, № 443, арк. 8
  3. ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 5 — 5 звор.
  4. ІЛ, ф. 1, № 57, арк. 21 звор. — 22 звор.
  5. ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 3, с. 127–128
  6. ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 211–212, 446–447
  7. ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 104–105

Література[ред. | ред. код]

  • Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837–1847. — С. 598–599.