Теша (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теша
Tyosha river.jpg
55°38′03″ пн. ш. 42°08′51″ сх. д. / 55.634166666694774506° пн. ш. 42.14750000002777597° сх. д. / 55.634166666694774506; 42.14750000002777597
Витік с. Велике Мамлеєво (Лукояновський район)
• координати 54°58′15″ пн. ш. 44°29′45″ сх. д. / 54.97083° пн. ш. 44.49583° сх. д. / 54.97083; 44.49583
висота, м вище 173,1
Гирло Ока
• координати 55°38′03″ пн. ш. 42°08′51″ сх. д. / 55.63417° пн. ш. 42.14750° сх. д. / 55.63417; 42.14750
Басейн Ока/Волга/Каспійське море
Країни: Росія Росія
Нижньогородська область
Регіон Нижньогородська область
Довжина 311 км
Площа басейну: 7800 км²
Середньорічний стік 4
Притоки: Akshad, Seryozhad, Irzhad, Eltmad, Shilokshad, Nuchad, Narzimkad, Natsmad, Pshad, Patergad, Tirzhad, Lomovkad, Shamkad, Леметь (притока Теши), Poykad і Ledd
код ДВР Росії 09010300212110000030397
CMNS: Теша у Вікісховищі
Басейн Оки

Теша (рос. Тёша) — річка в Нижньогородській області Росії, права притока Оки.

Довжина 311 км, площа басейну за одними даними 8000 км²[1], за іншим — 7800 км²[2].

Опис[ред. | ред. код]

Теша в Арзамасі. На задньому плані — Воскресенський собор

Має витік і протікає по Приволзькій височині, у низів'ї — по Оксько-Тешській низині. Протікає територією Навашинського, Кулебакського, Ардатовського, Арзамаського, Шатковського та Лукояновського районів. Основний напрямок течії — з південного сходу на північний захід.

Витік річки на вододілі з басейном Сури біля села Велике Мамлеєво (Лукояновський район) приблизно за 5 км на південь від міста Лукоянов. Гирло річки знаходиться нижче міста Мурома.

Найбільші притоки: Ельтма, Акша, Іржа, Нуча, Леметь, Ломовка, Шилокша — ліві; Серьожа, Шамка — праві.

Живлення річки переважно снігове. Середньорічна витрата води — за 230 км від гирла близько 4 м³/с. Середня дата льодоставу — 25 жовтня, середня дата скресання криги — 5 квітня[1]. У районі робітничого селища Шатки ширина річки близько 10 метрів, в Арзамасі — близько 20-30, у нижній течії річка розширюється до 50 метрів.

Розвинений водний туризм. Несудноплавна.

Долина річки щільно заселена. Найбільші населені пункти на річці — міста Арзамас і Лукоянов. Крім того річка протікає селища Шатки, Теша і Гремячево, велике село Натальїно, а також численні більш дрібні села та присілки.

У верхів'ях протікає по району з вираженими явищами карсту. Близько сіл Архангельське і Пасьяново — мінеральні джерела з сульфатно-кальцієвими та сірководневими водами. Між селом Архангельське і селом Озерки у заплаві Теши кілька карстових озер з лікувальними грязями[3].

Великі притоки (км від гирла)[ред. | ред. код]

  • 35 км: річка Ледь (пр)
  • 44 км: річка Серьожа (пр)
  • 68 км: струмок Чна (пр)
  • 78 км: струмок Пестяй (пр)
  • 88 км: річка Шилокша (лв)
  • 95 км: річка Ломовка (лв)
  • 110 км: струмок Манасіха (пр)
  • 116 км: річка Леметь (лв)
  • 134 км: струмок Нукс (пр)
  • 145 км: річка Нуча (лв)
  • 162 км: річка Тіржа (лв)
  • 178 км: річка Іржа (лв)
  • 212 км: річка Шамка (пр)
  • 214 км: річка Акша (лв)
  • 240 км: струмок Озерки (лв)
  • 248 км: струмок Биков Майдан (пр)
  • 257 км: струмок Єлховка (Вонячка) (лв)
  • 262 км: річка Єльтма (лв)
  • 263 км: річка Нацма (лв)
  • 272 км: струмок Астра (пр)
  • 277 км: річка Нарзімка (лв)
  • 281 км: річка Пша (пр)
  • 283 км: річка Пойка (лв)
  • 290 км: річка Патерга (лв)

Дані водного реєстру[ред. | ред. код]

За даними державного водного реєстру Росії відноситься до Окського басейнового округу, водогосподарська ділянка річки — від витоку і до гирла, річковий підбасейн річки — басейни приток Оки від Мокші до впадання у Волгу. Річковий басейн річки — Ока[2].

Код об'єкта у державному водному реєстрі — 09010300212110000030397[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Трубе Л. Л. География Горьковской области. Учебное пособие, Горький, Волго-Вятское книжное издательство, 1978 год, 176 страниц с иллюстрациями. С. 152
  2. а б в Теша / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  3. А. И. Коробков, Ю. З. Михеев. «По рекам южной и юго-восточной России». М., «Физкультура и спорт», 1977.

Література[ред. | ред. код]

  • А. И. Коробков, Ю. З. Михеев. «По рекам южной и юго-восточной России». М., «Физкультура и спорт», 1977.
  • Воронов Ю. Б. «100 избранных маршрутов для путешествий на байдарке». М., «Мир», 1993.
  • Л. А. Плечко, И. П. Сабанеева. «Водные маршруты СССР. Европейская часть». Москва, «Физкультура и спорт», 1973.