Тигнян Володимир Олександрович
| Тигнян Володимир Олександрович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
4 листопада 1989 Катеринівка | |
| Смерть |
16 січня 2015 (25 років) Польове, Шахтарський район | |
| Поховання | Кропивницький | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володи́мир Олекса́ндрович Тигня́н — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Навчався в Катеринівській загальноосвітній школі І — ІІІ ступенів до 6-го класу, згодом родина переїздить до селища Нового, звідти — до Кіровограда. 2008 року закінчив ПТУ № 8, муляр, монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій, електрозварник ручного зварювання. В 2009—2010 роках проходив строкову службу, навчальний центр «Десна».
Мобілізований в жовтні 2014-го, механік-водій, 300-й навчальний танковий полк — 169-й навчальний центр Сухопутних військ. Командир відділення навчально-танкового взводу, навчав новоприбулих солдатів. На передовій доводилося голодувати, виручав хист рибалки.
16 січня 2015-го загинув поблизу кургану «Гостра Могила» біля селища Польове (Шахтарський район): після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу, загорілася, Володимир скерував її у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратися, Володимира Тигняна не змогли витягти — заклинило люк.
Похований у місті Кіровоград, Рівненське кладовище. Без Володимира лишилися мама Лада Миколаївна, брат-близнюк Валерій та сестра.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 9 квітня 2015 року на будівлі Катеринівської школи, де навчався Володимир, відкрили меморіальну дошку його честі.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 16 січня[2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 16 січня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Тигнян Володимир Олександрович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Пам'ятаємо загиблих // Сайт НВО «ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст., ліцей «Сокіл», центр позашкільного виховання».
- Лада Тигнян: За три дні до загибелі син розповідав, як снайпер йому ледь не поцілив у скроню // З перших уст, 3 листопада 2017.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 4 листопада
- Народились 1989
- Померли 16 січня
- Померли 2015
- Поховані в Кропивницькому
- Військовики 169-го навчального центру
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Кропивницького району
- Померли в Шахтарському районі