Тигролови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Тигролови»
Tyhrolovy palityrka 1946.jpg
Обкладинка першого видання 1946 року
Жанр Пригодницький роман
Автор Іван Багряний
Мова Українська
Написаний 1944
Виданий 1944 (скорочений варіант)[1]
1946 (повний варіант)[2]

«Тигроло́ви» — пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний та виданий 1944 року як «Звіролови» у львівському журналі «Вечірня година». Чернетка оригіналу тексту «Звіроловів/Тигроловів» залишилась в під-радянській Україні й відповідно після переїзду автора в Німеччину у 1944-1946 роках Багряному прийшлося відновлювати текст з пам'яті; цю відновлену версію було видано 1946 року під назвою «Тигролови» у ной-ульмському видавництві «Прометей».[3]

Окремими виданнями роман виходив за кордоном 1946 року (Ной-Ульм) 1955 року (Детройт), 1970 року (Нью-Йорк) (скорочена версія), 1991 року (Детройт). Роман також перекладено та видано англійською,[4] німецькою, нідерландською, іспанською, російською та іншими мовами.[5] Літературний критик Дмитро Чуб охарактеризував роман як твір «лицарства і хоробрості, несподіваною у нашій незугарній літературі».[джерело?]

Історія написання[ред.ред. код]

В основу твору покладено автобіографічні події: відбувається заслання на Далекому Сході. Утікач із ГУЛАГу, автор «Тигроловів» майже два роки жив із тайгою одним життям, глибоко пізнавав і полюбив цей далекий і суворий край та його мешканців, не тільки людей, а й тварин. А його герой Григорій Многогрішний увібрав у себе чимало багрянівських рис характеру.

Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись деякий час від Гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав твір за 14 днів[6]. В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:

« Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником...

Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів.[7]

 »

Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови». Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».[5]

Про назву твору[ред.ред. код]

Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.

Через мотиви утечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і волелюбним диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (Григорій — брачний товариш гетьмана Дем'яна Многогрішного) вступає у боротьбу і вбиває «новітнього тигролова», уособлення радянської імперської системи майора Медвина.[5]

Проблематика твору[ред.ред. код]

  1. Виживання людини в умовах жорстокого терору;
  2. Боротьба добра і зла;
  3. Справедливість і кара;
  4. Моральний вибір;
  5. Воля до життя і цілеспрямованості;
  6. Стосунки людини і природи;
  7. Родинні взаємини;
  8. Вічність вікових традицій предків;
  9. Кохання.

Сюжет[ред.ред. код]

Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.

Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.

Місце дії[ред.ред. код]

Далекий Схід, дике Приамур'я, Зелений Клин, куди так манило безземельних, спраглих за волею українців.

Головні герої[ред.ред. код]

  • Григорій Многогрішний — молодий інженер-авіатор. Нащадок славного українського гетьмана Дем'яна Многогрішного, першого політкаторжника. Засуджений на 25-літнє ув'язнення, але втікає з поїзда, коли «стрибнув у певну смерть, але не здався. Дев'яносто дев'ять шансів проти одного було за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув».
  • Наталка Сірко — «бистроока, мов горлиця», вціляє на полюванні не гірш за батька, а тайменя в річці ловить, як ніхто.
  • Гриць Сірко — «густобровий, кремезний парубок», молодий, спритний мисливець, відданий чоловічій дружбі й родині.
  • Денис Сірко — несхибний мисливець, справжній господар тайги.
  • Сірчиха — працьовита дружина Дениса, «в очіпку, рясній стародавній спідниці», охороняє затишок і тепло у хаті.
  • Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов», що їде на пошуки безстрашного і відчайдушного втікача, який кинув виклик самій системі.

Оцінка літературознавців[ред.ред. код]

Відгуки й рецензії на твір були схвальними. Американський літературознавець Вільям Ґоґан, прочитавши твір, зауважив:

« Серйозний і хвилюючий талант Багряного проявляється в аналізі таких питань, як кохання, смерть та сміливість. Настільки я можу судити з небагатьох перекладних зразків радянської літератури, які мені довелося бачити, Багряний вигідно відрізняється від фрагментарного, контрольованого радянського красного письменства. Бо тут він є самим собою...[8]  »

Поціновуючи роман Юрій Шерех відзначив, що заслуга Івана Багряного, перш за все в тому, що він «стверджує жанр українського пригодницького роману, українського усім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі».[9]

В. Чорнограй зауважив, що цей твір «є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над природою і над його ворогами… Твір високопатріотичний, високомистецький і по-вселюдському гуманний»[8].

«Щедра і прихильна критика в англосакській і німецькій пресі свідчить про те, що «Тигролови» стали новим — і саме українським — словом у пригодницькому жанрі світової літератури» (Ю. Лавріненко).

Основним композиційним принципом, за яким побудовано роман, є принцип дихотомії, тобто сюжетні лінії розгортаються паралельно і зіставляються. Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин, цей новітній тигролов, який переслідує волелюбного українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом «тигра». Григорій — правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру. У такий спосіб романіст підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головного героя, коріння якого сягають часів Запорізької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескорену й волелюблу Україну, кращі сини якої борються за її незалежність. Уже в зав'язці «Тигроловів» змальовано два експреси, які мчаться сибірськими просторами. Ці поїзди автор порівнює з драконами. Один із них («шістдесят вагонів-коробок — шістдесят суглобів у дракона») — це «ешелон смерті», яким везуть на каторжні роботи в'язнів. Серед них і Многогрішний, який на ходу вистрибує з вагона і цим сміливим вчинком вселяє в серці чиселних в'язнів надію, що зі сталінським редимом можна й потрібно боротись. Другий ешелон — комфортабельний експрес — віз партійну еліту, учасників, інженерів, авіаторів, прокурорів, військових, працівників «революційної законності», які чинили беззаконня, одне слово, «відповідальних товаришів». Отже, існує два світи в одній державі — світ репресій, пекла, рук, пітьми і світ ілюзорного раю, приватного вільного життя. Так вимальовується антилюдяний образ радянської імперії (М. Ткачук).

Екранізація[ред.ред. код]

В 1994 році український кінорежисер Ростислав Синько зняв за романом фільм з Олегом Савкіним в головній ролі, кіностудія «Укртелефільм».

Видання[ред.ред. код]

  • Іван Багряний. «Звіролови». Львів, Краків: журнал «Вечірня година». 1944, ч. 2-3 (16-17) 63 стор. (скорочена версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (1-ше вид.) Новий Ульм: Прометий. 1946.[10] 168 стор. (книга 1) 139 стор. (книга 2) (повна версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (2-е вид.) Детройт: Прометей. 1955. 277 стор. (повна версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» Передмова: Л. Онишкевич. Нью-Йорк: Видавництво шкокли Ради УККА. 1970.[11] 48 стор. Серія "Шкільна бібліотека". (скорочена версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (3-є вид.) Детройт: Видання фундації ім. І. Багряного. 1991 278 стор. (повна версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» (роман та оповідання).[12] Післямова М. Г. Жулинського; Упорядник: О. С. Гаврильченко, А. П. Коваленко. Київ: Молодь. 1991. 264 стор. (повна версія)

Переклади іншими мовами[ред.ред. код]

  • (англійською) Ivan Bahrianyi. The Hunters and the Hunted. Translated from the Ukrainian: not indicated[13]; foreword: Samuel Beatty. Toronto: Burns & MaCeachern. 1954 270 p
  • (передрук, англійською) Ivan Bahriany. The Hunters and the Hunted. Translated from the Ukrainian: not indicated.[14] London: Macmillan; New York: St. Martin's Press. 1956. 244 p.
  • (голандською).[15] Iwan Bahrjany. Vlucht in de Taiga. Vertalen uit het Engels door: Peter van Wijk. Utrecht: Het Spectrum 1959. 189 p (Prisma-boeken, 392)
  • (німецкькою) Iwan Bahriany. Das Gesetz der Taiga. Übersetzt von Ukrainisch: Margreth von Kees. Köln/Graz: Verlag Styria. 1961. 255 s.
  • (російською) Иван Багряный. Тигроловы. Перевод с украинского: Анатолий Горошко; рисунки Н. Байкова. Владивосток: Рубеж - Тихоокеанский альманах, 1992 №2 (с. 67-144) (скорочена версія)
  • (іспанською) Ivan Bahrianyi. Cazadores de tigres (novela en dos tomos). Traducido al espanol por: Myxailo Vasylyk; correcion: Volodymyr Vasylyk. Buenos Aires: Duken. 2006. 336 p. ISBN 978-987-02-1925-5

Примітки[ред.ред. код]

  1. під назвою «Звіролови»
  2. під назвою «Тигролови»
  3. Передмова до першого видання "Тигроловів". * Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (1-ше вид.) Новий Ульм: Прометий. 1946. 168 стор. (книга 1)
  4. Дм. Нитченко. "Листи Письменників". - Мельборн: В-во "Ластівка". 199 стор. ISBN 0 949617-13-X, стор 3-5
  5. а б в Багряний Іван. Вибрані твори.— Київ: Книга, 2007.— 368 с. ISBN 978-966-8314-28-5.
  6. Авраменко, Дмитро (2009). Українська література, 9 клас. Київ: Грамота. с. 285. ISBN 978-966-349-178-3. 
  7. Багряний Іван. Золотий бумеранг та інші поезії. - К.: Рада, 1999. - С. 6. (Цит. за вид.: Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський»: Навч. посібник. - Кіровоград: Степова Еллада, 1998. - С. 8).
  8. а б Цит. за вид.: Чуб Д. Літературна спадщина Івана Багряного // Чуб Д. Люди Великого Серця (Статті, розвідки, спогади) // Передм. Ю. Бойка. - Мельбурн (Австралія), 1981.
  9. Шерех Ю. Третя сторожа. — К., 1994. — С. 42.
  10. Примітка: на обкладинці вказано 1947
  11. Перевидання 1992 року
  12. Зміст: Тигролови; З оповідань старого рибалки; В сутінках
  13. Possible translators: George S. N. Luckyj, S. Davidovich, A. Gregorovich
  14. Possible translators: George S. N. Luckyj, S. Davidovich, A. Gregorovich
  15. Примітка: переклад з англійської

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.
  • Аврааменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. — 2-е видання, виправл. доповн. — К. : Грамота, 2012. — 560 с.