Тигролови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва ««Тигролови»»
Перша книга
Друга книга
Нескорочений варіант роману виданий у 2 частинах

Палітурки першого видання 1946 року
Автор Іван Багряний
Мова українська
Жанр пригодницький
Виданий 1944 (скорочений варіант)[zayvaha 1]
1946 (повний варіант)[zayvaha 2]

Q: «Тигролови» у Вікіцитатах

«Тигроло́ви» — пригодницький роман з автобіографічними елементами Івана Багряного, написаний та виданий 1944 року як «Звіролови» у львівському журналі «Вечірня година».[1][2][3] Чернетка оригіналу тексту «Звіроловів/Тигроловів» залишилась в під-радянській Україні й відповідно після переїзду автора в Німеччину у 1944-1946 роках Багряному прийшлося повністю відновлювати текст з пам'яті; цю відновлену версію було видано 1946 року під назвою «Тигролови» у ной-ульмському видавництві «Прометей».[4]

Окремими виданнями роман виходив за кордоном 1946 року (Ной-Ульм) 1955 року (Детройт), 1970 року (Нью-Йорк) (скорочена версія), 1991 року (Детройт). Роман також перекладено та видано англійською (1954), нідерландською (1959), німецькою (1961), російською (1992, скорочено), та іспанською (2006), мовами.[5][6][7][8] Наприкінці 1950-их планувався також вихід перекладу роману італійською,[9][10] данською[10] та іншими мовами.

Американський літературний критик Волтер Гавіґхьорст[en], у своїй рецензії під заголовком «Хвилююча розповідь про політичне заслання» для газети «New York Herald Tribune[en]» від 10 лютого 1957 року[11] охарактеризував роман «Тигролови» як «красномовну та захоплюючу пригодницьку повість, яка водночас є й не менш палкою гонитвою за політичною свободою. Це твір лицарства та хоробрості, несподіваний у нашій незугарній літературі». [zayvaha 3][12][13]

Історія написання та видання[ред.ред. код]

Варіанти оформлення Іваном Багряним обкладинки до першого видання роману «Тигролови» у 1947 році;
Особистий архів автора


В основу твору покладено автобіографічні події: заслання Багряного на далекий Схід, в ГУЛАГ. Утікши із етапного спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру, автор «Тигроловів» майже два роки жив із тайгою одним життям, глибоко пізнавав і полюбив цей далекий і суворий край та його мешканців, не тільки людей, а й тварин. А його герой Григорій Многогрішний увібрав у себе чимало багрянівських рис характеру.

Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись деякий час від Гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав твір за 14 днів[14]. В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:

« Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником...

Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів.[15]

 »

Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови». Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».[7][1][2][3]

Чернетка оригіналу тексту «Звіроловів/Тигроловів» залишилась в під-радянській Україні й відповідно після переїзду автора в Німеччину у 1944-1946 роках Багряному прийшлося повністю відновлювати текст з пам'яті; цю відновлену версію було видано 1946 року під назвою «Тигролови» у ной-ульмському видавництві «Прометей».[4]

Про роман[ред.ред. код]

Назва[ред.ред. код]

Назва твору є символічною. Змінивши її з початкової «Звіролови» на «Тигролови», Іван Багряний суттєво поглибив змістові акценти розповіді. Тигр — один з наймогутніших і найнебезпечніших диких звірів. Родина Сірків, живучи в єдності з навколишньою природою, навчилася приборкувати цих звірів. Автор стверджує мужність, фізичну та моральну силу Сірків, представників українського народу, їхню здатність перемагати найтяжчі обставини.

Через мотиви утечі й «польованої людини» образ Григорія Многогрішного також асоціюється з цим сильним, сміливим і волелюбним диким звіром. Іван Багряний показує становлення «нового українця», який зможе здолати дракона, і таким чином вибороти право свого народу на майбутнє. Нащадок козацької шляхти (Григорій — брачний товариш гетьмана Дем'яна Многогрішного) вступає у боротьбу і вбиває «новітнього тигролова», уособлення радянської імперської системи майора Медвина.[7]

Місце дії[ред.ред. код]

Спочатку етапний спецпотяг НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру. Після втечі протагоніста з цього "потягу смерті" - далекий Схід, дике Приамур'я, Зелений Клин, де в той час проживала значна кількість безземельних, спраглих за волею українців.

Сюжет[ред.ред. код]

Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.

Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.

Головні герої[ред.ред. код]

  • Григорій Многогрішний — молодий інженер-авіатор. Нащадок славного українського гетьмана Дем'яна Многогрішного, першого політкаторжника. Засуджений на 25-літнє ув'язнення, але втікає з поїзда, коли «стрибнув у певну смерть, але не здався. Дев'яносто дев'ять шансів проти одного було за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув».
  • Наталка Сірко — «бистроока, мов горлиця», вціляє на полюванні не гірш за батька, а тайменя в річці ловить, як ніхто.
  • Гриць Сірко — «густобровий, кремезний парубок», молодий, спритний мисливець, відданий чоловічій дружбі й родині.
  • Денис Сірко — несхибний мисливець, справжній господар тайги.
  • Сірчиха — працьовита дружина Дениса, «в очіпку, рясній стародавній спідниці», охороняє затишок і тепло у хаті.
  • Майор НКВС Медвин — «професійний тигролов», що їде на пошуки безстрашного і відчайдушного втікача, який кинув виклик самій системі.

Композиційний принцип та проблематика твору[ред.ред. код]

На думку літературознавця Миколи Ткачука, проблематика роману «Тигролови» надзвичайно широка й забарвлена філософією екзистенціалізму. В романі з'ясовуються справжні причини трагічності буття людини в тоталітарному суспільстві».[16]

Ткачук також зазначає, що основним композиційним принципом, за яким побудовано роман, є принцип дихотомії, тобто сюжетні лінії розгортаються паралельно і зіставляються. Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин, цей новітній тигролов, який переслідує волелюбного українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом «тигра». Григорій — правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру. У такий спосіб романіст підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головного героя, коріння якого сягають часів Запорізької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескорену й волелюблу Україну, кращі сини якої борються за її незалежність. Уже в зав'язці «Тигроловів» змальовано два експреси, які мчаться сибірськими просторами. Ці поїзди автор порівнює з драконами. Один із них («шістдесят вагонів-коробок — шістдесят суглобів у дракона») — це «ешелон смерті», яким везуть на каторжні роботи в'язнів. Серед них і Многогрішний, який на ходу вистрибує з вагона і цим сміливим вчинком вселяє в серці чиселних в'язнів надію, що зі сталінським редимом можна й потрібно боротись. Другий ешелон — комфортабельний експрес — віз партійну еліту, учасників, інженерів, авіаторів, прокурорів, військових, працівників «революційної законності», які чинили беззаконня, одне слово, «відповідальних товаришів». Отже, існує два світи в одній державі — світ репресій, пекла, рук, пітьми і світ ілюзорного раю, приватного вільного життя. Так вимальовується антилюдяний образ радянської імперії.[17][16]

Відгуки літературознавців[ред.ред. код]

Іноземна літературна критика[ред.ред. код]

Вихід твору Багряного викликав певний резонанс у закордонній критиці,[5] а загальний наклад «Тигроловів» в перекладі іноземними мовами перевищив мільйон примірників.[9] Сам твір отримав переважно схвальні відгуки та рецензії від іноземних літкритиків, зокрема літературознавець Юрій Лавріненко у 1963 році у нью-йоркському часописі "Листи до приятелів" зазначив, що «щедра і прихильна критика в англосакській і німецькій пресі свідчить про те, що «Тигролови» стали новим — і саме українським — словом у пригодницькому жанрі світової літератури».[18] Проте, твір також отримав і негативний критику, зокрема від нідерландських літературознавців.[5]

Серед англосакської літкритики роману вирізняються рецензії британських літературознавців XXX XXX XXX та американських літературознавців Вільяма Ґоґана з ???, професора Університету Фарлей Дікінсона[en] Вільяма Біттнера та професора Університету Маямі Волтера Гавіґхьорста[en]. Ґоґан, прочитавши твір, зауважив, що серйозний і хвилюючий талант Багряного проявляється в аналізі таких питань, як кохання, смерть та сміливість. Настільки я можу судити з небагатьох перекладних зразків радянської літератури, які мені довелося бачити, Багряний вигідно відрізняється від фрагментарного, контрольованого радянського красного письменства. Бо тут він є самим собою...[19]

Біттнер у своїй рецензії для газети New York Post від 17 березня 1957 року дуже схвально відгукнувся про роман.[20] Він розпочав свою рецензію підкресливши що "спротив радянській тиранії є надзвичайно підходящою темою для сучасної літератури, не лише через очевидні причини, але й тому що основна проблема 20го сторіччя - це постійне намагання аби тебе не розчавила могутня сила, чим би ця сила не виступала для тебе. [...] Зовсім скоро ми, безперечно, побачимо цілу плеяду романів що описують хвилюючі повстання [проти совєтів] поляків та угорців; але я надзвичайно радий що "Тигролови" дісталися до нас [в Америку] першими, не лише через те що цей роман підняв планку якості до найвищого можливого рівня, але й тому що нарід який представлений у цьому романі є опонентами Совєцького режиму зсередини самої країни. [zayvaha 4] Біттнер підсумував свою рецензію ремаркою, що "поки-що небагато сучасної української літератури було перекладено [англійською], але з того що я бачив, ця література має надзвичайну життєвість що може трансформувати друковане слово так само ефективно як це зробили російська література минулого сторіччя."[zayvaha 5]

Гавіґхьорст, у своїй рецензії під заголовком «Хвилююча розповідь про політичне заслання» для газети «New York Herald Tribune[en]» від 10 лютого 1957 року[11] охарактеризував роман «Тигролови» як «красномовну та захоплюючу пригодницьку повість, яка водночас є й не менш палкою гонитвою за політичною свободою. Це твір лицарства та хоробрості, несподіваний у нашій незугарній літературі».[zayvaha 3][12][13]

Українська літературна критика[ред.ред. код]

Серед української діаспорської літкритики, цікавими є відгуки професора-україніста Гарвардського та Колумбійського університетів Юрія Шереха, літературознавця Юрія Лавріненка та письменника Василя Чорнограя. У своєму відгуку на роман опублікованому у львівському часописі «Наші дні» у 1944 році, майже одразу після виходу першої редакції роману, Шерех відзначив, що заслуга Івана Багряного, перш за все в тому, що він «стверджує жанр українського пригодницького роману, українського усім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі».[3][21] Лавріненко у своїй рецензії на роман написаній у 1963 році для нью-йоркського часописа "Листи до приятелів" зазначав, що "«Тигролови» зробили велике діло. Вони здерли шкуру зека, оста, совєтського чєловєка» і показали незламну горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя і боротьби».[18][3] А Чорнограй, у своїй рецензії від 1953 року що вийшла під заголовком «Поема всепереможного оптимізму» й була надрукована у торонтському часописі "Нові дні", зауважив, що цей твір «є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над природою і над його ворогами… Твір високопатріотичний, високомистецький і по-вселюдському гуманний».[3][19][22]

Видання[ред.ред. код]

Перші видання українською[ред.ред. код]

  • Іван Багряний. «Звіролови». Львів, Краків: журнал «Вечірня година». 1944, ч. 2-3 (16-17) 63 стор. (скорочена версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (1-ше вид.) Новий Ульм: Прометий. 1946.[zayvaha 6] 168 стор. (книга 1) 139 стор. (книга 2) (повна версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (2-е вид.) Детройт: Прометей. 1955. 277 стор. (повна версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» Передмова: Л. Онишкевич. Нью-Йорк: Видавництво шкокли Ради УККА. 1970.[zayvaha 7] 48 стор. Серія "Шкільна бібліотека". (скорочена версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (3-є вид.) Детройт: Видання фундації ім. І. Багряного. 1991 278 стор. (повна версія)
  • Іван Багряний. «Тигролови» (роман та оповідання).[zayvaha 8] Післямова М. Г. Жулинського; Упорядник: О. С. Гаврильченко, А. П. Коваленко. Київ: Молодь. 1991. 264 стор. (повна версія)

Переклади іншими мовами[ред.ред. код]

Роман "Тигролови" багряного переклали на майже всі основні європейські мови, зокрема на англійську, іспанську, нідерландську та німецьку. Нажаль, переклад роману на нідерландску та німецьку не було зроблено напряму з української мови, а було перекладено з англійського видання видавництва Macmillan.[23][10]

Наприкінці 1950-их планувався також вихід перекладу роману італійською,[9][10] данською[10] та іншими мовами.

  • (передрук, англійською) Ivan Bahriany. The Hunters and the Hunted.[zayvaha 9] Translated from the Ukrainian: George S. N. Luckyj. London: Macmillan; New York: St. Martin's Press. 1956. 244 p.
  • (голандською).[zayvaha 10] Iwan Bahrjany. Vlucht in de Taiga.[zayvaha 11] Vertalen uit het Engels door: Peter van Wijk. Utrecht: Het Spectrum 1959. 189 p (Prisma-boeken, 392)
  • (німецкькою)[zayvaha 10] Iwan Bahriany. Das Gesetz der Taiga.[zayvaha 12] Übersetzt von Englisch: Margreth von Kees. Köln/Graz: Verlag Styria. 1961}}. 255 s. (дещо скорочена версія)
  • (російською) Иван Багряный. Тигроловы. Перевод с украинского: Анатолий Горошко; рисунки Н. Байкова. Владивосток: Рубеж - Тихоокеанский альманах, 1992 №2 (с. 67-144) (суттєво скорочена версія)
  • (іспанською) Ivan Bahrianyi. Cazadores de tigres (novela en dos tomos). Traducido al espanol por: Myxailo Vasylyk; correcion: Volodymyr Vasylyk. Buenos Aires: Duken. 2006. 336 p. ISBN 978-987-02-1925-5

Екранізації[ред.ред. код]

В 1994 році український кінорежисер Ростислав Синько зняв за романом однойменний фільм з Олегом Савкіним в головній ролі, кіностудія «Укртелефільм».

Див. також[ред.ред. код]

Зауваги[ред.ред. код]

  1. під назвою «Звіролови»
  2. під назвою «Тигролови»
  3. а б оригінал англійською: This eloquent and exciting adventure story is an equally exciting pursuit of political freedom. It is a novel of chivalry and valor, unexpected wild themes in our grubby fiction.
  4. оригінал англійською: Resistance to Soviet tyranny is a significantly appropriate theme for present-day fiction, not only for the obvious reasons but also because the main problem of the 20th century is dodging the steamroller whatever steamroller about to squash you.[...] There will undoubtedly be many novels before long celebrating the dramatic Polish and Hungarian uprisings, but I for one am gratified that "The Hunters and the Hunted" reached us first, both because it sets the highest possible standard and because the people it depicts are opponents of the Soviet regime from inside Russia itself.
  5. оригінал англійською: Not much of modern Ukrainian literature has been translated, but what I have seen of it makes me believe that it contains a new vitality that could transform the novel and the drama as effectively as did the great Russian literature of last century
  6. Примітка: на обкладинці вказано 1947, але твір надруковано у 1946
  7. Перевидання 1992 року
  8. Зміст: Тигролови; З оповідань старого рибалки; В сутінках
  9. а б українською назва перекладається як "Полювачі та ті за ким полюють"
  10. а б Примітка: переклад не з української, а з англійської
  11. українською назва перекладається як "Втеча в тайгу"
  12. українською назва перекладається як "Закон тайги"

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Іван Павлович Багряний: До 100-річчя від дня народження: Біобібліографічний покажчик. Укладач Блінова Н.В. Дніпро: Обласна універсальна наукова бібліотека, 2005. 15 стор.
  2. а б Поема всепереможного оптимізму - Друг читача, 14.11.2008
  3. а б в г д Оксана Утріско. «Тигролови» Івана Багряного та галицький пригодницький роман 30-х років ХХ століття: проблема актуалізації типологічного зіставлення // Парадигма. 2011. Вип. 6. стор. 123-131
  4. а б Передмова до першого видання "Тигроловів". // Іван Багряний. «Тигролови» У 2 ч. (1-ше вид.) Новий Ульм: Прометий. 1946. 168 стор. (книга 1)
  5. а б в Максим Балаклицький. «Тигролови» Івана Багряного як український бестселер // Наукові записки ХДПУ ім. Г. С. Сковороди : Серія Літературознавство. 2003. Вип. 3. стор. 112–116
  6. Дм. Нитченко. "Листи Письменників". - Мельборн: В-во "Ластівка". 199 стор. ISBN 0 949617-13-X, стор 3-5
  7. а б в Багряний Іван. Вибрані твори.— Київ: Книга, 2007.— 368 с. ISBN 978-966-8314-28-5.
  8. Прозова спадщина. Іван Багряний. Бібліографічний покажчик - Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей міста Києва
  9. а б в Волиняк П. Письменницький успіх Івана Багряного // Нові дні. — 1959. — Ч. 110. — С. 23.
  10. а б в г д е Б. Плющ. Особливості відтворення авторської метафорики роману Івана Багряного "Тигролови” в англомовному перекладі // Мова і культура. - 2012. - Вип. 15, т. 2. - С. 296-303
  11. а б [Stirring Tale of Political Exile (The Hunters and the Hunted. By Ivan Bahriany. 245 pp. NY: St. Martin’s Press. $ 3,50. Reviewed by Walter Havighurst)] // New York Herald Tribune. 10 February 1957. p. 12 (англ.)
  12. а б Stirring Tale of Political Exile // The Ukrainian Weekly, №32 від 16 лютого 1957. стор. 1 (англ.)
  13. а б Дмитро Нитченко. Фраґменти із життя Івана Багряного // Дмитро Чув (упорядник). "Новий обрій: альманах". Мельбурн-Аделаїда: Ластівка, Ч. 9 від 1993. 299 стор: стор. 224-241. ISBN 0-949617-15-6
  14. Авраменко, Дмитро (2009). Українська література, 9 клас. Київ: Грамота. с. 285. ISBN 978-966-349-178-3. 
  15. Багряний Іван. Золотий бумеранг та інші поезії. - К.: Рада, 1999. - С. 6. (Цит. за вид.: Клочек Г. Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський»: Навч. посібник. - Кіровоград: Степова Еллада, 1998. - С. 8).
  16. а б Микола Ткачук. [Художній наратив прозових текстів Івана Багряного] // Наративні моделі українського письменства. Тернопіль: ТНПУ; Медобори, 2007. стор. 365–383.
  17. Іван Багряний // Авраменко О. М., Блажко М. Б. [Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. І частина.] Київ: Грамота, 2011. 552 стор.: 533-538
  18. а б Юрій Лавріненко. Іван Багряний – політичний діяч і письменник // «Листи до приятелів», сс. 127-128. 1963. (передрук у книзі «Українське слово» Том 2. Київ. 1994)
  19. а б Цит. за вид.: Чуб Д. Літературна спадщина Івана Багряного // Чуб Д. Люди Великого Серця (Статті, розвідки, спогади) // Передм. Ю. Бойка. - Мельбурн (Австралія), 1981.
  20. N.Y. Post Book Reviewer Says Ukrainian Literature Has Great Vitality // The Ukrainian Weekly, №56 від 23 березня 1957
  21. Шерех Ю. Третя сторожа. — К., 1994. — С. 42.
  22. Чорнограй Василь. [Поема всепереможного оптимізму: Про роман «Тигролови»] // Нові дні. – 1953. – Ч. 41–42. – (черв., лип).
  23. Б. Плющ. Стильотворчі засоби (реалії та алюзія) роману І. Багряного "Тигролови" та специфіка їхнього відтворення в англомовному та непрямому німецькомовному перекладах // Мовні і концептуальні картини світу. - 2014. - Вип. 47(2). - С. 142-154
  24. France, Peter. The Oxford guide to literature in English translation. Oxford : Oxford University Press. 2000. 656 p.: pp 221-222. ISBN 9780191727832 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О. В. Куриліна, Г. І. Земляна, — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014. — 654 с.
  • Аврааменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч. — 2-е видання, виправл. доповн. — К. : Грамота, 2012. — 560 с.